Політекономія

Приватна і державна власність можуть бути змінені певним способом, закріпленим чинним законодавством  країни. 

Способи зміни (реформування) відносин власності: 

• роздержавлення – перехід прав власності від держави до суб′єкта будь-якої іншої форми власності; Приватизація є однією з форм роздержавлення ;
• націоналізація  – перехід прав власності від суб′єкта будь-якої форми власності до держави. 

Шляхи реформування відносин власності: 

• безоплатна передача об'єкта власності;
• продаж об'єкта на основі договору купівлі-продажу;
• продаж на відкритому аукціоні;
• оренда з правом викупу.

 

Історично першою виникла суспільна власність в формі племінної, а потім общинної власності. Низький рівень розвитку продуктивних сил зумовлював необхідність колективного здобування  засобів існування, примітивність знарядь праці робила неможливим виживання окремої людини. Згодом розвиток продуктивних сил, вдосконалення самої людини привели до формування власності нового типу – приватної власності. Приватна власність могла виникнути тільки тоді, коли суспільство досягло певного високого рівня розвитку, змогло забезпечити появу «надлишкового» продукту та індивідуальне виживання людини.

Ці два типи власності (приватна і суспільна) на різних етапах розвитку суспільства виступали в різноманітних формах, відображаючи соціально- економічну природу пануючого суспільного ладу. На перших етапах розвитку суспільства людству притаманні колективні форми власності, приватна власність виникає набагато пізніше. Приватна власність в поєднанні з суспільним поділом праці  стали вирішальними умовами виникнення  товарної або ж  ринкової економіки. Державна власність в ті часи ототожнювалася з власністю правителів. Її суспільні функції були обмежені і зводилися в основному до утримання армії та апарату управління.

Зростання масштабів виробництва, його ускладнення, майновий розподіл населення показують, що приватна власність неспроможна забезпечити потреби суспільства. Починають виникати нові форми приватної власності, які поєднують риси приватної і суспільної власності6 колективна, акціонерна, групова, пайова тощо. А державна власність за своїми функціями набувала все більш суспільного характеру, вона починає виражати інтереси все більш широкого кола осіб і, нарешті, всього суспільства в цілому. Представники сучасної економічної теорії вважають, що в розвинених країнах стає все більш помітною стійка тенденція до зближення функцій різних форм державної і приватної власності. В перспективі така трансформація, розвиток науково - технічного прогресу може привести до формування нового типу усуспільненої власності – загальнонародної.

 

 

1. Що таке економічна власність7
2. В чому полягає відмінність між економічною і юридичною власністю?
3. Функції відносин власності.
4. Розкрийте сутність суб’єктів і об’єктів відносин власності.
5. Які типи власності вам відомі?
6. Види і форми власності.
7. Способи зміни відносин власності.
8. Який тип власності виник історично першим і чому?
9. Еволюція державної власності.
10. Особливості розвитку відносин власності в Україні.

 

1. Башнянин Г.І. Політекономія: Підр. – К.: Нікацентр,2000 – ч.І,     тема 3.
2. Мочерний С.В. Основи економічних знань: Підр. – К.: Академія, 2000 - р.1, тема 3.
3. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічної теорії: - Підр.: -К.: Вища школа, 1995, - тема 6, 66-78 с.
4. Основи економічної теорії. Підручник. За заг. редакцією Ю.В.Ніколенка. – К.: ЦУЛ, 2003. – гл.3, 49-71 с.
5. Основи економічної теорії./ Посібник. В.О.Рибалкін, М.О.Хмелевський таін. – К.: ВЦ «Академія», 2003. – 1.2, 39 – 76 с.

 

1. Cутність  та основні ознаки товарного виробництва.*
2. Товар та його властивості.**
3. Сутність праці в товарному виробництві. **
4. Теорія трудової вартості.***

 

Товарне виробництво – тип господарювання, при якому продукти праці виробляються відокремленими товаровиробниками не для власних, а для суспільних потреб, які визначаються ринком.

Суспільний поділ праці – це спеціалізація виробників на виробництві певних видів продукції. В його основі лежить економія затрат робочого часу.

Розрізняють три рівні суспільного поділу праці : великі поділи праці , середні поділи праці і одиничні поділи праці.

Великі поділи праці - це  спеціалізація людства за основними видами діяльності.

Відомі три великі суспільні поділи праці:

• відокремлення землеробства від скотарства;
• відокремлення ремісництва від землеробства;
• поява класу купців, виникнення металевих грошей, зростання торгівельних капіталів.

Середні поділи праці – поділ в межах галузей на окремі підприємства, окремі види виробництва.

Одиничні поділи праці – поділ праці всередині підприємства на окремі спеціальності та види робіт.

Основні риси товарного виробництва:

1. суспільний поділ праці;
2. приватна власність на засоби виробництва;
3. повна соціально-економічна відокремленість товаровиробників;
4. економічні зв’язки між товаровиробниками лише через обмін;
5. використання грошей як посередника обміну;
6. наявність конкуренції;
7. стихійний розвиток, вільне ціноутворення, саморегулювання економічних відносин.

 

2.  Товар та його властивості.

Товар  – продукт праці вироблений для продажу, який перебуває в мінових умовах ( або умовах товарообміну); або:

Товар – продукт праці, який задовольняє потреби людей і вироблений для обміну . 

Перетворення продуктів праці на товари відбувається лише в мінових відносинах (в процесі обміну).

Товар поєднує в собі дві властивості: споживну вартість і вартість.

Властивість товару  задовольняти певні потреби людини називають споживною вартістю. 

Вартість товару – це кількість втіленої в товарі праці. В процесі обміну товарів на товари вартість набуває форму мінової вартості.

Мінова вартість – властивість товару обмінюватися на інші товари або пропорція, в якій один товар обмінюється на інший.

Будь-який товар поєднує в собі певну корисність