Політекономія

 

 

 

1. Витрати виробництва: економічний і бухгалтерський підхід.*
2. Види витрат фірми.*
3. Виробнича функція.**
4. Функція вартості виробництва.**
5. Визначення оптимального обсягу виробництва.***

 

1.Витрати виробництва – це витрати на придбання факторів виробництва, які використовують для виробництва і реалізації продукції.  

Від величини витрат виробництва залежать обсяги виробництва і величина прибутку. Тому метою фірми є мінімізація витрат виробництва. Мінімізація витрат – це процес, при якому виробництво певного обсягу продукції забезпечується з найменшими з усіх можливих варіантів витратами. 

Існує два підходи до визначення витрат виробництва:

1. бухгалтерські витрати – вартість факторів виробництва визначається в цінах їх придбання;
2. економічні витрати – витрати на використання ресурсу з урахуванням втрачених можливостей іншого більш ефективного  альтернативного їх використання.

Витрати поділяють на внутрішні і зовнішні.

 Зовнішні витрати – це плата за ресурси тим поставникам, які не є власниками фірми: витрати на сировину, енергію, транспорт, робочу силу.

Внутрішні витрати – це витрати на використання власних самостійно використовуваних ресурсів. Вони є неоплачуваними. Це власні грошові кошти, обладнання, споруди, підприємницькі здібності. Вартість внутрішніх витрат оцінюється як вартість їх найкращого альтернативного використання. До внутрішніх витрат відносять також нормальний прибуток. Нормальний прибуток – це мінімальна плата, необхідна, щоб утримувати інтерес підприємця в певній галузі.

Таким чином, економічні витрати – це всі зовнішні і внутрішні витрати, включно з нормальним прибутком. 

 

Для аналізу роботи фірми використовують показники загальних, середніх і граничних витрат фірми. 

В короткостроковому періоді для зміни кількості продукції фірми необхідно змінювати кількість деяких факторів виробництва. при цьому кількість використання інших факторів залишається незмінною. 

В цілому всі витрати фірми складають загальні витрати (ТС). Вони складаються з постійних і змінних витрат. 

Постійні витрати (ТFС) – це витрати фірми, які не залежать від не залежать від коливань обсягів випуску продукції фірми. При зміні обсягів виробництва вони залишаються незмінними. Це зарплата адміністрації та управлінського персоналу, амортизація, плата за оренду, кредит. Рекламу тощо. Вони існують навіть тоді, коли фірма тимчасово припиняє виробництво. 

Змінні витрати (TVC) – це витрати, які змінюються при зміні фірмою обсягів виробництва. це витрати на закупку сировини, робочої сили, енергоносіїв, запасних частин тощо. 

ТС = ТFС+ TVC

 

Середні витрати (АС) – це витрати фірми в розрахунку на одиницю продукції.

АТС= ТС / Q

де Q – обсяги випуску.

Середні витрати складаються з середніх постійних  АFС і середніх змінних витрат АVC.

. 

АТС= АFС + АVC

Середні витрати порівнюють з ціною товару. 

Граничні витрати (МС) – це витрати фірми на виробництво наступної одиниці товару, тобто це витрати на збільшення виробництва на одну одиницю товару. 

МС = ∆ТС/∆Q

∆ТС = TC2 – TV1;     ∆Q = Q2 – Q1

 

 

3. Виробнича функція. 

5.Акція. Курс акції.**

 торгівельного прибутку Функція вартості виробництва. 

Функція сукупної вартості виробництва (ТС) показує зв'язок обсягів виробництва та вартості виробництва. 

ТС=РLL+PKK,   

 де L – кількість праці, залученої в виробництво,

     РL  - ціна одиниці праці,

К – кількість затраченого капіталу,

     PK  - ціна одиниці капіталу. 

Графічне зображення функції сукупної вартості виробництва називається ізокоста. 

 

1. Що таке витрати виробництва?*
2. Види витрат фірми.**
3. Які витрати фірми завжди переважають за величиною:економічні чи бухгалтерські?***
4. Що таке економічний прибуток? Чим він відрізняється від бухгалтерського прибутку?**
5. Що характеризує виробнича функція?**
6. Що таке ізокванта?**
7. Що характеризує функція вартості виробництва.?**
8. Що таке ізокоста?**
9. Визначення оптимального обсягу виробництва.***

 

1. Політична економія. Навч. посіб. / За ред.. В.О. Рибалкіна, В.Г.Бодрова. – К.: Академвидав, 2007. – 232 – 259 с.
2. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічної теорії: - Підр.: -К.: Вища школа, 12005. – розділ 18, 287 – 300 с.
3. Мочерний С.В. Основи економічних знань: Підр. – К.: Академія, 2003 - 204 - 215с.

 

 

 

1. Система національних рахунків (СНР).
2. Показники результатів національного виробництва.
3. Валовий внутрішній продукт.
4. Відтворення суспільного продукту.
5. Структура суспільного продукту.
6. Типи економічного зростання.
7. Національний дохід::розподіл та перерозподіл.
8. Споживання та заощадження національного доходу.

 

З 1988 року в практику економічних розрахунків почала запроваджуватися універсальна система обліку результатів діяльності на рівні держави-СНР,яка широко застосовується в світовій практиці. СНР була розроблена американськими економістами С.Кузнєцовим і В.Леонтьєвим. Рішенням ООН ця система рахунків застосовується у всьому світі.

    Основні положення СНР:

1)Суспільний продукт діяльності ділиться на дві групи: товари та послуги.

2)Економіка ділиться на сектори:

• реальний сектор (не фінансові корпорації)
• фінансові корпорації (банки,страхові компанії)
• сектор державного управління
• домашні господарства.

 

 

 

3)   Всі суб`єкти