Поняття і завдання кримінального провадження

4) імітування обстановки злочину – сукупність підпор. єдиному плану заходів, що відбувається з використанням спец. засобів, які відтворюють ситуацію вчинення злоч., з метою створення відпов. умов для спонукання особи/групи осіб), яка готує вчинення/вчиняє злоч. дії, до поведінки, що охоплюється її умислом і одночасно дозволяє запобігти/попередити/розслідувати тяжкі/особл. тяжкі злочини проти особи, сусп-ва, д-ви. Мста: попередження, припинення й розслідування тяжких/особл. тяжких злочинів, виявлення конкретних осіб-злочинців, намірів невстанов, осіб, які вчинили злоч.

Контроль за вчиненням злочину НЕ проводиться, якщо внаслідок таких дій неможливо повністю запобігти: 1) посяганню на життя або заподіянню особі (-ам) ТТУ; 2) поширенню речовин, небезп. для життя багатьох людей; 3) втечі осіб, які вчинили тяжкі/особл. тяжкі злочини; 4) еко-/техногенній катастрофі.

Під час проведення контролю забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у крим. пров.

Результати – в протокол, дод. Речі/док. Якщо закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи. Порядок і тактика всіх форм визначається законодавством.

Види контролю: внутрішньодерж. (за злоч., що готуються, вчиняються на тер. У.), транзитний (злоч., пов'язані із перетином держ. кордону У.) – здійсн. у порядку, передбаченому з-вом, за домов. з відповідними органами іноз. Д-в або на підставі міжнар. Дог. У.

Прокурор у рішенні повинен вказати: 1) обставини, які свідчать про відсутність провокування особи на вчинення злочину; 2) зазн. про застосування спец. імітаційних засобів.

Якщо при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимч. обмеження конст. прав особи, воно мас здійснюватися в допустимих КУ межах на підставі рішення слід. судді за клопотанням прокурора згідно з вимогами ст. 246-249 КПК.

Підстави та порядок повідомлення особі про підозру. Зміст письмового повідомлення про підозру

Ст. 276: повідомлення про підозру обов'язково здійснюється у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення крим. Правопор. чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передб. КПК запоб. заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні крим. правопор.

Письм. Повідом. про підозру обов'язково вручається особі в разі її затримання без ухвали слід. судді, суду на місці вчинення крим. Правопор. чи безпосередньо після його вчинення. Затримати може кожен, хто не є уповн. особою, а також уповн. особа. Але вручати особі письм. Повідом. про підозру зобов. Слід. /прокур.

Коментар про дост. Докази (оціночне пон.) : зібрано достатньо доказів, які вказують на те, що: 1) крим. Правопор. дійсно мало місце, дані про нього внесені до ЄРДР; 2) вчинене воно особою, стосовно якої вирішується питання щодо вручення їй повідом. про підозру; 3) сусп. Небезп. діяння містить склад конкретного крим. правопор.

Особливий порядок вручення адвокату, депутату місц. ради, ВР АРК, сільс., селищ., міськголові – Генпрокурором, його заст., прокурором АРК, обл., м. К. або Сев. в межах його повн. ; 2) нардепу, кандидату у ПУ, Уповн. ВРУ з прав людини, Голові Рах. палати, його 1-у заст., заст., гол. контролеру, секретарю Рах. палати, заст-кам Генпрокурора – Генпрокурором; 3) судді КСУ, проф. судді, присяжному та нар. засідателю на час здійснення правосуддя – Генпрокурором або його заст. ; 4) Генпрокурору – його заступником.

З моменту вручення особа набуває процес. статусу підозрюваного. Тому слід. /прокур. /ін. уповн. службова особа повинні повідомити підозр. про його проц. Права, роз’яснити їх.

Зміст. Письм. повідомлення складає прокурор/слідчий за погодж. З ним. Повідомлення має містити:

1) ПІП + посада слідчого/прокурора, який повідомляє; 2) анкетні дані особи (ПІП, дата, місце народж., місце проживання, гр-во), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (№) крим. Пров., у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) пр. кваліф. Крим. Правопор., у вчиненні якого підозрю-ється особа (зазн. Конкретна стаття КК) ; 6) стислий виклад факт. обставин крим. Правопор., у вчиненні якого підозрюється особа, у т. ч. зазначення часу, місця + ін. суттєвих обставин; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого/прокурора.

Письмове повідомлення про підозру повинно складатися із вступної (рекв., анк. дані) та описової частин. Склад. у 2 прим: 1 приєднується до матеріалів крим. Пров., а 2 – вручається підозрюваному. Якщо повідомляє слідчий, то копію повідомлення він надсилає прокурору. До матеріалів приєдн. розписка підозрюваного щодо отримання письмового повідомлення про підозру (час, дата вручення).

Якщо вчинено к-ка крим. Правопор. За різними ст. КК, в описовій частині треба сказати, які саме дії ставляться цій особі у вину по кожній із статей.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слід. /прокур., а у випадку неможливості вручення – у спосіб, передб. КПК для вручення повідомлень. Якщо к-ка осіб, то кожному окремо вручається. Коментар: вручення включає: 1) виклик особи відпов. до КПК; 2) встановлення особи; 3) усне оголошення повідомлення про підозру, роз’яснення її суті; 4) повідомлення про проц. Права, роз’яснення, відібрання відпов. розписки; 5)