Поняття і завдання кримінального провадження

 

Крим. процес (від лат. criminalis – злочинний, і process – просування) – це: а) діяльність фіз., юр. осіб, врегульована нормами КПП, і направлена на виконання завдань крим. провадження; б) навч. дисцип., яка вивчає теорію, практичну сторону цієї діяльності, науку та норми права; в) галузева юр. наука (аналізує, узагальнює, систематизує досвід крим. -процес. діяльності, актуальні проблеми правозастосування, практику правоохоронних органів і суду, розробляє науково-практичні рекомендації, принципи, історію, зарубіжний досвід).

Крим. провадження – досудове розслідування і судове провадження, процес. дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого ЗУ про крим. відповідальність. Крим. судочинство = крим. процес.

Завдання крим. процесу: 1) захист особи, сусп. та держ. від крим. правопорушень (проблема – КПК не здійснює превентивну f) ; 2) охорона прав, свобод та законних інтересів учасників крим. провадження; 3) забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, щоб:

а) кожен, хто вчинив крим. правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини; б) жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений; в) жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу; г) до кожного учасника крим. провадження була застосована належна правова процедура.

Процесуальна форма: поняття і значення

Крим. -процес. форма – передбачений крим. -процес. законом порядок крим. -процес. діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду, а також гр-н та юр. осіб, залучених до цієї діяльності, а також і порядок вчинення й оформлення окремих процесуальних дій, прийняття, оформлення і звернення до виконання процесуальних рішень. Крим. -процес. форма – визначена КПЗ: 1) система процес. інституів і правил; 2) послідовність стадій крим. процесу; 3) сукупність процес. вимог, що ставляться до учасників судочинства.

Вона встановлює: 1) засади найбільш доцільної процедури здійснення повноважень учасників; 2) способи та строки вчинення процес. дій; 3) порядок прийняття та оформлення процес. рішень.

Особливу (диференційовану) форму провадження передбачено: 1) на підставі угод; 2) у формі приватного обвинувачення; 3) щодо нардепів; 4) судді КСУ, проф. судді, присяжного і народного засідателя; 5) Уповноваженого ВРУ; 6) Голови Рахункової палати, його заступників, головного контролера та секретаря; 7) депутата місцевої ради; 8) адвоката; 9) Генпрокурора та його заступника. Тут є відмінності під час проведення певних процес. дій. Напр., обшук в приміщенні адвокатського об'єднання – за участі представника ради адвокатів регіону; обов'язкова участь захисника у справах неповнолітніх. Значення – надання додаткових гарантій окремим особам.

Ознаки крим. -процес. форми: 1) точне встановлення порядку діяльності держ. органів; 2) надання зацікавленим особам права участі у процесі з метою охорони своїх прав та інтересів; 3) спец. гарантії дотримання прав та законних інтересів осіб, які беруть участь у справі; 4) забезпечення прийняття рішення відповідно до закону та на підставі фактів, які встановлені в суді.

Особливості крим. -процес. форми: 1) переважність принципу імперативності; 2) забезпечення поведінки учасників заходами держ. примусу; 3) залежність хар-теру примусу від сусп. небезпечності злочину; 4) наявність інституту досудового розслідування; 5) правосуддя як єдиний спосіб покладання крим. відповідальності на винного; 6) наявність інституту захисту прав та законних інтересів обвинуваченого; 7) обов’язковість прокурорського нагляду.

Процесуальні гарантії: поняття, види, значення

Крим. -процес. гарантії – визначені процес. законом засоби забезпечення ефективного функціонування крим. процесу.

Види: 1) врегульованість законом; 2) засади крим. провадження; 3) крим. -процес. форма; 4) права і обов'язки учасників крим. провадження; 5) заходи забезпечення крим. провадження; 6) відомчий контроль; 7) прокурорський нагляд; 8) судовий контроль; 9) юр. відповідальність учасників крим. провадження; 10) вимога обгрунтованості процес. рішень і ускладнений порядок прийняття окремих (обшук, взяття під варту) ; 11) право на оскарження рішень, дій/бездіяльності органів і посадових осіб, які ведуть процес. Проблема – між процес. гарантіями досягнення мети правосуддя в крим. справах і процес. гарантіями прав і свобод людини і гр-нина не має бути суперечностей.

Значеня – забезпечує реальне втілення у життя прав і законних інтересів усіх учасників крим. процесу та всіх осіб, що беруть участь у справі, і тим самим є загальною гарантією правосуддя в крим. справах.

Кримінально-процесуальні функції: поняття, види, суб'єкти

Крим. -процес. f – види крим. -процес. діяльності, що відрізняються безпосереднім завданням, яке досягається в результаті провадження у справі. Крим. -процес. f – напрямки діяльності S крим. процесу, обумовлені їх роллю, призначенням і завданням у провадженні.

Ознаки: 1) пов’язані між собою; 2) спрямовані на досягнення єдиного результату; 3) можуть виконуватися 1 S одночасно (прокурор – нагляд і обвинувачення) ; 4) обвинувачення передує захисту і правосуддю; 5) підтримання цивіл. позову не може передувати правосуддю; 6) не охоплюють всіх учасників процесу; 7) здійснюються не на всіх стадіях процесу.

Види: 1) обвинувачення, 2) захист, 3) правосуддя. Елькінд виділяє 6: 1) обвинувачення; 2) захист; 3) правосуддя; 4) попереднє розслідування; 5) побічна f (цивіл. позивач/відповідач та їх представники) ; 6) допоміжна f (особи, які сприяють – свідки, поняті, перекладачі, спеціалісти, експерти).

Сторони крим. провадження: а) з боку обвинувачення: 1) слідчий; 2) керівник органу досудового розслідування; 3) прокурор; 4) потерпілий; 5) представник ф законний представник потерпілого;

б) з боку захисту: 1) підозрюваний;