Поняття, ознаки та система державних (нестрахових) пенсій

 

1. Безробіття, часткове безробіття: поняття, порядок підтвердження

2. Поняття, ознаки та система державних (нестрахових) пенсій. Джерела фінансування державних (нестрахових) пенсій. Суб'єкти права на державну (нестрахову) пенсію. Умови призначення державної (нестрахової) пенсії 

Список використаної літератури

 

 

За законом України “Про зайнятість населення “ від 1 березня 1991 р. “безробітними визнаються працездатні громадяни в працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів, через відсутність підходящої роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу і здатні приступити до праці”.

Відповідно до визначення міжнародних організацій – Міжнародної організації праці (МОП) і Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), безробітні – це люди, які не мають роботи, готові приступити до роботи і шукають роботу протягом останніх чотирьох тижнів. Так, наприклад, у США безробітними, вважаються цивільні особи, які:

не мали зайнятості протягом тижня;

які почали шукати роботу протягом попередніх 4-х тижнів (звертаючись безпосередньо до наймача, за послугами державної служби зайнятості або за допомогою до друзів) ;

тимчасово звільнені особи або найняті на нову роботу, які повинні приступити до роботи протягом 30 днів.

У Японії безробітним вважається той, хто не працював протягом тижня, у Великобританії – хто не має роботи протягом тижня і шукає роботу протягом цього ж строку. Органами працевлаштування і статистикою розвинутих капіталістичних країн не розглядаються у якості безробітних особи, які проживають у важких районах, де немає і не передбачається вільних робочих місць. Якщо навіть люди, які проживають у цих районах, і починали пошуки роботи, вони швидко розчаровуються. По-різному у країнах світу відносяться до таких категорій населення, які вперше шукають роботу і повертаються на роботу після тривалої перерви. До першої групи відноситься, насамперед, молодь, до другої – жінки, які залишили роботу у зв'язку з народженням і вихованням малолітніх дітей. Основний же масив безробітних – це особи, звільнені з підприємств і працівники, які мають стаж. До цієї категорії, в основному, входять працівники, які втратили роботу внаслідок структурних змін в економіці і виробництві, закриття підприємств і установ, модернізації виробництва, переходу на нові види продукції і т. д. Серед них є люди різних кваліфікацій і професій, готові працювати за своєю спеціальністю на інших підприємствах, пройти перепідготовку і підвищити свою кваліфікацію.

Безробіття може існувати в різноманітних формах, основними з яких є:

фрикційна – тимчасова добровільна незайнятість, пов'язана з переходом з однієї роботи на іншу. Вона виникає через недосконалість у технічному функціонуванні ринку праці, відсутність інформації про наявність робочих місць, прагнення громадян краще застосувати свої здібності і носить короткостроковий характер;

структурна – вид вимушеного безробіття, викликаного структурною перебудовою економіки, ліквідацією застарілих галузей, що змінює, у свою чергу, структуру загального попиту на робочу силу у професійному або регіональному розрізі;

циклічна – безробіття, викликане спадом виробництва, коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, а безробіття росте;

прихована – зайва кількість працівників, зайнятих у виробництві, хоча виробничий процес вимагає меншого числа працюючих;

“конверсійна” – безробіття, пов'язане зі скороченням чисельності армії і зайнятих у галузях агропромислового комплексу;

молодіжне безробіття;

залишкова – безробіття, викликане обмеженням працюючих за станом здоров'я, за віком, більш низькою продуктивністю мобільністю, відсутністю прагнення до підвищення кваліфікацій у літніх людей.

Крім того, існують сезонний, технологічний, регіональний, застійний і інший види безробіття.

На сьогодні економісти вважають, що природний рівень безробіття дорівнює приблизно 5-6%, а якщо поточна безробіття значно перевищує природну норму, то це свідчить про змушене безробіття.

Безробіття, особливо вимушене, – це щось більше, ніж економічне лихо, це також і соціальна катастрофа. Депресія безробітного приводить до бездіяльності, а бездіяльність – до втрати кваліфікації, самоповаги, занепаду моральних надбань, розпаду сім'ї, самогубств, соціальної напруженості. Історія переконливо показує, що масове безробіття приводить до швидких, а іноді й дуже швидких соціальних політичних змін, тому держави намагаються знижувати рівні безробіття, щоб попередити соціальні вибухи і потрясіння.

Проблеми безробіття породжуються наступними передумовами.

По-перше, людина – це економічний ресурс особливого типу. Втрачений робочий час не відновлюється, і той обсяг благ, який не був сьогодні вироблений внаслідок безробіття, вже не можна компенсувати у майбутньому.

По-друге, навіть якщо людина не працює, вона не може перестати споживати і їй все одно потрібно годувати свою сім'ю, тому суспільство вимушене шукати кошти для порятунку безробітних від голодної смерті, але кошти, які направляються на це, не стають винагородою за виробництво нових благ, тобто не ведуть до подальшого росту добробуту всіх громадян країни.

По-третє, зростання безробіття скорочує попит на товари на внутрішньому ринку. Люди, які не одержують зарплату, вимушені задовольнятися мінімумом засобів існування. У результаті збут товарів на внутрішньому ринку країни зменшується («ринок стискається»). Тим самим підйом безробіття загострює економічні проблеми країни і служить поштовхом для подальшого скорочення зайнятості.

По-четверте, безробіття загострює політичну ситуацію у країні, причиною чого є зростаюче озлоблення людей, яких позбавили можливості гідно жити.

Юридичним фактом визнання громадянина безробітним є звернення незайнятого громадянина