Поняття, ознаки та система державних (нестрахових) пенсій

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України “Про зайнятість населення” “безробітними визнаються працездатні громадяни, які не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості з метою пошуку відповідної роботи, шукають роботу і готові приступити до неї”. Однак ніякого нормативного механізму підтвердження безробітним громадянином самостійного пошуку роботи та його готовність приступити до праці в правовій системі немає. Введення єдиної й обов'язкової форми індивідуальної книжки клієнта служби зайнятості, яка би видавалась громадянину при першому зверненні до служби зайнятості, дозволило би контролювати реальний пошук і готовність до праці незалежно від того, до якої категорії відноситься безробітний громадянин, який хоче реалізувати своє конституційне право на працю. Можна погодитися з позицією Т. Сергєєвої, що особи, які не проявляють особистої активності в пошуку робочого місця, не повинні бути визнані безробітними.

Закон України “Про зайнятість населення” (далі – Закон…) не передбачає припинення виплати допомоги по безробіттю за спробу отримання або отримання допомоги по безробіттю обманним шляхом, а також з якої дати припиняється виплата допомоги.

Часткове безробіття – це вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру.

Фінансування виплат застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі – Фонд) у разі настання на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим циклом виробництва часткового безробіття.

Кошти для виплати допомоги по частковому безробіттю (далі – допомога) підприємствам виділяються районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду, за місцем реєстрації підприємства як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

Практика застосування законодавства показує, що для його вдосконалення необхідно:

затвердити “Положення про Порядок обчислення середнього заробітку для визначення розміру допомоги по безробіттю і стипендії на період професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації за направленням служби зайнятості” для надання в службу зайнятості довідки про середній заробіток, яка має єдину форму, з метою економії засобів в результаті зменшення бухгалтерських помилок при їх складанні;

ввести індивідуальну книжку клієнта служби зайнятості для контролю за реальним пошуком і готовності приступити до праці безробітного громадянина;

передбачити в Законі про зайнятість, що громадяни, які незаконно одержують державну допомогу по безробіттю, стипендію, знімаються з обліку із стягненням наданої ним допомоги по безробіттю і втрачають право на перебування на обліку в службі зайнятості з дати виявлення факту обманних дій на термін до 3-х років;

доцільно було би включити в проект Трудового кодексу України перелік причин звільнення за власним бажанням, які вважаються поважними, оскільки це має правові наслідки в Законі про зайнятість;

зазначити в Законі про зайнятість обов'язок податкових органів, органів внутрішніх справ спільно із службою зайнятості населення міст і районів проводити роботу по виявленню нелегальної зайнятості і повернення державних грошових коштів до державного бюджету, у зв'язку з незаконним отриманням допомоги;

розробити і прийняти Закон “Про квотування робочих місць для громадян, особливо потребуючих соціального захисту”;

передбачити адміністративну відповідальність для роботодавців за неповідомлення вакансій, за пред'явлення до кандидатів на заміщення тієї або іншої посади вимог, які не пов'язані з їх професійним рівнем або підготовкою;

для осіб, що втратили роботу, термін отримання допомоги по безробіттю повинен бути пов'язаний з трудовим внеском;

право отримання допомоги по безробіттю виникає знов тільки після трудової діяльності громадянина;

проводити виплату стипендій у розмірі допомоги по безробіттю особам з числа дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків;

проводити оплату лікарняних листів по вагітності і пологам жінкам з числа незайнятого населення у розмірі прожиткового мінімуму. Оплата повинна проводитися управлінням соціального захисту населення за місцем проживання жінок;

передбачати надання пільг роботодавцям, що розширюють альтернативні форми зайнятості населення, з метою боротьби з безробіттям і працевлаштуванням громадян, перш за все з числа соціально незахищених.

Такі практичні пропозиції допоможуть ослабити соціальну напруженість, викликану безробіттям, вирішити питання зайнятості населення з числа неповнолітніх, інвалідів, дітей-сиріт, звільнених з місць позбавлення волі, осіб перед пенсійного віку, самотніх, багатодітних матерів та ін.

Посилення контролю за зайнятістю, у тому числі нелегальним, реальний пошук безробітним роботи, введення єдиної форми довідок про заробіток і “Порядку” їх складання буде економити державні кошти.

 

 

У системі пенсійного забезпечення України, крім страхових пенсій, існує ще