Поняття видатків держави. Поняття і принципи бюджетного фінансування. Статті видатків державного бюджету. Поняття кошторисно-бюджетного фінансування, принципи, об’єкти фінансування

Усі фінансові плани пов'язані між собою внаслідок юридичної та економічної природи бюджету. Акти, що регулюють відносини в галузі видатків: - акти, норми яких регламентують фінансові відносини: Закон про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети, постанови Кабінету Міністрів України, інструкції Мінфіну та Держказначейства; - акти додержання і виконання правових норм, за допомогою яких реалізуються права та обов'язки уч асників видаткових відносин: кошториси, бюджетні доручення, ордери, грошові чеки, лімітні довідки тощо.  Отже, фінансування державних видатків – це плановий, цільовий, безповоротний та безоплатний відпуск коштів, що здійснюється з урахуванням оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел фінансування, проводиться в міру здійснення планового використання коштів для забезпечення виконання загальнодержавних функцій, а також для утримання соціально-культурної сфери, створення соціальних гарантій населення та виконання зобов'язань держави, з додержанням режиму економії при всебічному постійному контролі.

Мета виконання видаткової частини бюджету – це фінансування заходів, затверджених у бюджеті протягом бюджетного року. Фінансування із бюджету – це перерахування коштів на бюджетні рахунки розпорядників коштів відкритих в органах казначейства за рахунком ресурсів єдиного казначейського рахунку.

Фінансування із бюджету здійснюється за двома основними принципами: плановість та цільовий характер використання бюджетних коштів. Принцип плановості означає обов'язкове законодавче затвердження даних видатків. Цільовий характер означає обов'язковість використання розпорядниками виділених коштів за цільовим призначенням.

Організація фінансування покладена на фінансовий орган, який виконує бюджет. У процесі фінансування фінансові органи контролюють економне та цільове спрямування бюджетних коштів.

Керівники установ та організацій, які одержують у розпорядження бюджетні асигнування (планові суми, в межах яких можуть проводитись видатки із бюджету), називаються розпорядниками коштів. За обсягом наданих їм прав, обов'язків і відповідальності розпорядників коштів поділяють на три ступеня – головного, другого, третього.

Поділ розпорядників коштів на ступені у тому чи іншому бюджеті залежить від структури управління галуззю народного господарства чи соціально-культурних установ.

Головними розпорядниками бюджетних коштів у Державному бюджеті є керівники центральних відомств (установ), у місцевих бюджетах – керівники управлінь (відділів) обласних, міських і районних Рад народних депутатів; у міських, міст районного підпорядкування, у сільських і селищних бюджетах – голови цих Рад.

До розпорядників коштів другого ступеня належать керівники підвідомчих міністерствам і відомствам органів управління, яким, у свою чергу, підпорядковані окремі підприємства, організації та установи.

Розпорядниками коштів третього ступеня є керівники установ, організацій, підприємств, які підвідомчі головним чи другого ступеня розпорядникам бюджетних коштів (призначень).

Статті видатків державного бюджету.

Офіційне визначення захищених статей передбачено ст. 55 Бюджетного кодексу. Захищеними статтями видатків бюджету визнаються статті видатків Державного бюджету України, обсяг яких не може змінюватися при проведенні скорочення затверджених бюджетних призначень.

Захищеними видатками Державного бюджету України визначаються видатки загального фонду на:

- оплату праці працівників бюджетних установ;

- нарахування на заробітну плату;

- придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів;

- забезпечення продуктами харчування;

- оплату комунальних послуг та енергоносіїв;

- обслуговування державного боргу;

- поточні трансферти населенню;

- поточні трансферти місцевим бюджетам;

- підготовку кадрів вищими навчальними закладами I-IV рівнів акредитації;

- забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення для індивідуального користування;

- фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки;

- роботи та заходи, що здійснюються на виконання Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, та роботи з посилення бар'єрних функцій зони відчуження;

- компенсацію процентів, сплачуваних банкам та/або іншим фінансовим установам за кредитами, отриманими громадянами на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла.

Поняття кошторисно-бюджетного фінансування., принципи, об’єкти фінансування.

Кошторисно-бюджетне фінансування – це порядок виділення бюджетних коштів установам, що перебувають на бюджетному фінансуванні, на основі фінансових планів – кошторисів, з метою здійснення ними основної діяльності.

Відповідно до Бюджетного кодексу України бюджетна установа – це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Принципи, кошторисно-бюджетного фінансування:

1) загальні принципи фінансування:

2) спеціальні принципи бюджетного фінансування:

- видання коштів відповідно до прогнозів соціально-економічного розвитку на кожний плановий рік;

- планування й фінансування на підставі економічних нормативів;

- дотримання режиму економії.

Режим кошторисно-бюджетного фінансування охоплює широке коло об'єктів, зокрема, на кошторисно-бюджетному фінансуванні перебувають: установи соціально-культурної сфери: освіти, науки, культури й мистецтва, охорони здоров'я, соціального захисту й соціального забезпечення, фізичної культури й спорту тощо; органи державного управління, правоохоронні органи, органи державної безпеки тощо. Основним документом, що визначає витрати бюджетних установ, є кошторис.

Кошторис бюджетних установ – це основний плановий документ, який надає повноваження бюджетній установі стосовно одержання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою