Практикум з філософії

„… Протагор (засновник софістики) хоче, щоб людина була мірою всіх речей, а саме: для існуючих - мірою буття, для неіснуючих - небуття, при цьому “мірою” він називав критерій, а “речами” - справи; через те він стверджує, що людина - міра всіх справ, для існуючого-буття, для неіснуючого - небуття. У цьому він встановлює тільки те, що здається кожному, і, таким чином, вводить тему відносності” (Секст Емпірик)

Поясніть, як ви розумієте тезу Протагора „Людина є мірою всіх речей?” Як ви вважаєте, ця теза має позитивний, негативний чи суперечливий контекст? – Проясніть ці моменти. Що значить відносність (релятивність) у питаннях пізнання, пошуку засад людського буття?

“З тої ж когорти філософів Горгій Леонтійський поставав проводирем загону тих, хто відкидав критерій істини… У творі “Про неіснуюче або про природу” він встановлює (з цього приводу) три головні положення… Одне – перше положення – стверджує, що нічого не існує; друге – що якби щось і снувало, воно всеодно було би непізнаваним; третє – що якби воно навіть було пізнаваним, то все ж було би неможливим для повідомлення та непояснюваним для інших” (Секст Емпірик).

Якою мірою, на вашу думку, твердження Горгія виправдані? Що саме він приймає в якості критерію істинності? – Спробуйте перевести його міркування на зрозумілі вам доведення. Які зміни у світобаченні та орієнтирах людини повинні були би відбутись задля того, щоби природа – найперша та найширша реальність – раптом набула характеристики небуття, неіснуючого?

„Що хотів Сократ і чому його діяльність є поворотним пунктом у всій історії грецького духу? Ця людина хотіла зрозуміти і оцінити життя. Ось, мабуть, його фатальна місія, те призначення, без якого немислиме було б ні подальше античне життя, ні віки наступної культури.... Сократ поставив проблему життя, накинувся на життя як на проблему... Сократ захотів перевести життя в царство самосвідомості. Він прагнув силою духу виправити життя, свободу духу він протиставив самостійним проявам буття. І звідси - це дивне, таке несумісне зі всім попереднім, майже негрецьке, неантичне вчення про те, що чеснота є знання, що всякий бажає лише власного блага, що достатньо тільки навчити людину і вона буде доброчесною. Сократ перший прагнув зрозуміти життя” (О.Ф. Лосев).

Спробуйте визначити, які основні ідеї вчення Сократа виділяє О.Ф. Лосев у наведеному тексті? Прокоментуйте положення „Сократ захотів перевести життя в царство самосвідомості”. Ознайомтесь докладніше із засадами морально-етичного вчення Сократа.

“Боги, казав Сократ, вклали в нас розум, через посередництво якого ми судимо щодо предметів відчуття,… довідуємося, як досягати корисного та запобігати шкідливого… Так ось, якщо доброчинність – це дещо, що перебуває в душі, якщо до того ж вона не може не бути для нас корисною, то значить вона і є розум… Все стає корисним або шкідливим завдяки розуму або безумству” (Ксенофонт). 

Визначить, де та в чому шукав Сократ коренів справжньої моральності? В чому його позиція поставала докорінно відмінною від позиції софістів? Чи свідчать наведені уривки про Сократа, що він також сповідував принцип відносності (релятивності) знання?

Найвищим досягненням античної класичної філософії є філософські системи Платона та Арістотеля. Розуміння буття як надчуттєвої ідеї запропоновано Платоном. Розглядаючи наступні тексти, зверніть увагу на зміст поняття “ідея”, взаємозалежність ідей між собою та із світом речей.

“Парменід: Скажи ось що: як випливає з твоїх слів, ти вважаєш, що існують певні ідеї, назви яких отримують інші речі, які до них прилучаються; наприклад ті, що прилучаються до подібності, стають подібними, до великості - великими, до краси - красивими, до справедливості - справедливими? 

- Саме так, - відповів Сократ.

Сократ: Мені здається, Парменіде, що справа швидше іде так: ідеї перебувають у природі так, ніби у вигляді зразків, інші ж речі подібні до них і є суттю їх подібності, сама ж причетність речей ідеям полягає ні в чому іншому, як лише в уподібненні ним” (Платон).

“Сократ: Ти можеш уподібнити нашу людську природу у відношенні освіченості та неосвіченості ось якому становищу подивись-но: адже люди ніби знаходяться у підземному помешканні, подібному до печери, де упродовж всієї її довжини тягнеться широкий отвір. З малих літ у них там на ногах і на шиї кайдани, так що їм не зрушити з місця, і бачать вони лише те, що в них прямо перед очима, бо повернути голову не можуть через ті кайдани. Люди повернуті спиною до світла, що йде від  вогню, який горить далеко у височині, а між вогнем та в’язнями проходить верхня дорога, огороджена - поглянь-но - невисокою стіною на зразок тієї завіси, за якою фокусники ставлять своїх помічників, коли поверх завіси показують ляльок... Уяви ж собі і те, що за цією стіною люди несуть всяке начиння, тримаючи його так, що його видно над стіною; проносять вони і статуї, і всілякі зображення живих істот, зроблені з каменю та дерева. При цьому, як буває, деякі з них розмовляють інші ж