Практикум з філософії

Главкон: Дивний ти малюєш образ і дивних в’язнів!

Сократ: Подібних до нас. Перш за все, хіба ти вважаєш, що, знаходячись у такому становищі, люди що-небудь бачать, чи то своє, чи чуже, крім тіней, що відкидаються вогнем на стіну печери, що розташована поперед них? …Такі в’язні цілком і повністю  приймали б за істину тіні тих предметів, що проносять повз них” (Платон).

Ознайомившись з наведеним текстом, спробуйте відповісти на наступні питання: 1. З точки зору Платона, тіні, які в’язні бачать на стіні печери, є предметами чуттєвого спостережуваного світу чи їх ідеями? 2. Що іменував Платон кайданами, які тримають людей, не дозволяючи їм побачити світло істини та справжню картину дійсності?

Арістотель в своїй філософії іде шляхом врахування матеріальних і духовних початків буття. Кожна річ і Космос в цілому - нерозривна єдність форми і матерії. Вчення про нерозривність форми і матерії зумовлює і особливості філософських побудов Арістотеля.

“…За загальною думкою, мудрість займається першими причинами та началами. Тому людина, що має досвід, вважається мудрішою, ніж та, що послуговується лише чуттєвим сприйняттям, та людина, що володіє певним мистецтвом, - мудрішою за досвідчену, наставник – мудрішим за митця, а науки про розумоосяжне – вищими від вміння творити. Таким чином, мудрість є наукою про певні причини та начала… Але із позначеного тут знання про все із необхідністю має той, хто найбільшою мірою володіє знанням загального, бо він буде знати все, що підпадає під це загальне… Правильно також і те, що філософія називається знанням про істину” (Арістотель).

Виходячи з тексту, поясніть, яку послідовність знань та вмінь вибудовує Арістотель, наскільки таке бачення наук та вмінь є виправданим? Як трактує Арістотель предмет філософії? Як ви розумієте знання загального? Чи може науковець погодитись із таким визначенням справжнього знання?

Відомо, що Арістотель піддав критиці вчення Платона про ідеї; зверніться до тексту, в якому Арістотель радикально вирішує питання про ідею (тут – єдине) в її відношенні до сущого (речей):

“… Отже, суще та єдине є те ж саме, і природа їх та ж сама… Дійсно, тим же самим є “одна людина” і просто “людина”, “існуюча людина” і “людина”… Так що є очевидним, що єдине не є чимось іншим у порівнянні із сущим…” (Арістотель).

Яка позиція – Платона чи Арістотеля – видається вам більш виправданою з огляду на перспективи та можливості людського пізнання? Яке принципове значення для людського відношення до дійсності може мати ототожнення єдиного та сущого?

Ознайомтесь із вихідними твердженнями Арістотеля щодо складових усякого реально існуючого буття: 

“…Отже, є очевидним, що те, що позначається як форма (або сутність) не виникає, а виникає складне поєднання, яке від форми отримує своє іменування. Також в усьому, що виникає, є матерія, так що одне в ньому є матерія, а інше – форма… Тому постає очевидним, що “форма як причина” не має ніякого значення, якщо існує сама по собі… Адже, говорячи про якусь річ, слід розуміти форму або річ, але ніколи не слід розуміти річ як дещо суто матеріальне, яким воно є саме по собі,… бо ж форма є сутність буття певного тіла… Матерія ж сама по собі не пізнається… Отже, із наших міркувань випливає, що мають місце… сутність буття та субстрат” (Арістотель).

Знайдіть у даному уривку ті місця, які спрямовані проти поглядів Платона. Чому Арістотель стверджує, що матерія як така не пізнається (врахуйте, що “матерія як така” – це те, що залишиться в бутті після відкидання будь-якої форми)? Як ви вважаєте, чим переважно займається логіка – формами (сутністю) чи матерією (субстратом)? Яке значення в пізнанні має дослідження форм? -  Наведіть конкретні приклади того, яке значення надає пізнанню форм наука.

Спробуйте також дати відповідь на питання, що є ближчим до сутності розуму – матерія чи форма? – Обгрунтуйте свої твердження та ознайомтесь із судженнями Арістотеля на цей рахунок:

“Розум, через причетність до предметів, мислить себе самого. Бо те, що здатне приймати в себе предмет думки та сутність, є розум. А діяльним він є тоді, коли володіє предметом думки… Якщо ж казати про вищий розум, то він постає найбільш божественним у відношенні до будь-чого. Але якщо він нічого не мислить, то в чому його цінність? Він в такому випадку буде подібним до сплячого. Очевидно, що вищий розум мислить найбільш божественне. Але оскільки предмет мислення вищого розуму та він сам не постають відмінними одне від одного в усіх випадках, коли є відсутньою матерія, то ми будемо мати тут тотожність, і думка буде складати одне ціле із предметом думки… І це буде існувати на протязі вічності…” (Арістотель).

Вищий розум – це матерія чи форма? – Дайте відповідь, посилаючись на положення даного фрагменту. Знайшовши відповідь на це питання, спробуйте збагнути, що ж за Арістотелем постає першою сутністю та першим началом – матерія чи форма? Нарешті, в дусі всіх попередніх суджень Арістотеля оцініть його міркування щодо відмінностей між людьми:

“Природа влаштувала так, що фізична організація вільних людей відмінна від фізичної організації рабів: у останніх тіло є міцним,