Практикум з філософії

“Якщо світ постає навіть створеним із якої-небудь матерії, сама ця матерія повинна бути створеною абсолютно із нічого, бо ж матерія, як те, що ще не отримало форми, здібною до форми може бути лише із божої благодаті.” (Августин Аврелій).

Категорії якого античного філософа використовує Августин? Чим це використання принципово відрізняється від античного їх тлумачення?

Аналізуючи ці вислови відомих авторитетів ранньої середньовічної філософії, зверніть увагу на:

-провідні особливості розуміння засад буття в епоху середньовіччя (на відміну від розуміння їх в попередню епоху);

-особливості розуміння Бога християнськими мислителями;

-особливості використання положень античної філософії у наведених твердженнях.

 

Проаналізуйте також і твердження християнської патристики про людину.

 

“Ми всі носимо образ Божий у живому та рухливому створінні – в людині, образ, що живе із нами, подає нам поради; образ, що нам співчуває та страждає за нас” (Климент Олександрійський).

 

“Хоча й не людиною створені небесні тіла, проте для людини. І хай ніхто із вас не вклоняється сонцю, але Творцю сонця, хай обожнює не космос, але шукає Творця космосу” (Климент Олександійський).

 

“Створив Бог людину ніби деякий другий світ: малий у великому. Людина є мікросвіт, адже вона наділена як душею, так і тілом, і являє собою середину між розумом і матерією. Вона пов’язує видиме та невидиме, чуттєве та “розумоосяжне” (Іоанн Дамаскін). 

“Душа людська через посередництво розуму і знання, які незрівнянно перевершують чуття, підноситься, наскільки здатна, над тілом і більш охоче насолоджується тією насолодою, яка є у ній самій. А чим більше віддається відчуттям, тим більше робить людину схожою на худобу” (Августин Аврелій).

 

“Про те, що тварини у своїх діях не керуються розумом, а одним лише природним бажанням (тобто – несвідомо), свідчить те, що тварини певного виду діють одноманітно в тих же самих випадках та не вміють урізноманітнювати свою діяльність… В людині ж цього не можна помітити: види людської діяльності нескінченно різноманітні. Адже розум є дещо вільне та довільне… 

Хто може словами виразити переваги людини? Вона перетинає моря, споглядає небо, осягає рух, відстані та величину зірок, користується плодами землі та моря, нехтує дикими тваринами та величезними рибинами; людина досягає успіхів в усякій науці, мистецтві та знанні…” (Немезій Емеський).

Звертаючись до наведених текстів, продемонструйте, якими саме твердженнями окреслюється:

-місце людини в світі;

-найважливіші характеристики людини;

-життєве завдання людини;

-переваги людини та її життєві небезпеки.

Спробуйте також з”ясувати, досягнення яких античних філософів використані в наведених міркуваннях? Чим середньовічне бачення людини принципово відрізнялось від античного?

Спробуйте обгрунтувати, які із наведених характеристик людини зберігають своє значення і в наш час, чому та в якому сенсі. 

Спираючись на наведені положення та використовуючи матеріал лекційного заняття поясніть причини та наслідки радикальних змін у світогляді при переході від античності до середньовіччя. Якими в загальному плані постали світ, природа, суспільство, історія в очах середньовічної людини? У чому полягають переваги середньовічного світогляду над античним?

 

Завдання 2. Місце філософії у духовному житті середньовіччя.

Уважно перечитайте наведені нижче положення, що характеризують місце філософії в середньовічних суспільних процесах, прокоментуйте їх, спробуйте пояснити їх сутність своїми словами.

 

“До вивчення наук веде подвійний шлях - авторитет та розум. У відношенні до часу (тобто в історичній традиції) панує авторитет, а у відношенні до суті справи – розум. Авторитет буває частково божественний, частково людський, але істинний, міцний та найвищий авторитет є той, який зветься божественним” (Августин Аврелій).

Чому, на ваш погляд, середньовічна епоха – епоха суцільно релігійна – не відкидала розум?

 

“Взагалі те, що породжується міркуваннями діалектиків (філософів) та риторів, не можна прямо поширювати на божественні таїни. І не так обстоять справи, що вигадане у якості доведень чи силогізмів… жорстоко підпорядковувало собі священні закони і протиставляло необхідність своїх висновків божественній могутності. Зовсім ні; ця досвідченість шкільної науки, якщо вона використовується задля пояснення священних висловів, не повинна зухвало привласнювати собі право головування, але, подібно прислужниці виконувати розпорядження володарки (тобто – теології)” (Петро Даміані).

 

“Філософія є пізнанням сущого, оскільки воно суще, тобто пізнанням природи сущого. І ще: філософія є пізнанням речей божественних та людських. Далі, філософія є уподібненням Богові. Філософія є мистецтвом мистецтв і наукою наук, бо філософія є початком будь-якого мистецтва… Далі, філософія є любов до мудрості. Істинна ж мудрість є Бог. А тому любов до Бога є істинною філософією” (Іоанн Дамаскін).

 

Спробуйте пояснити, в чому саме полягають тотожні та принципово відмінні моменти в античному та середньовічному розумінні предмету філософії та її функцій. Аргументуйте свої твердження.

 

Ознайомтесь із наведеними нижче полемічними випадами представників християнської патристики, спрямованими проти античної філософії. Якою мірою вони, на ваш погляд, є виправданими?

“Чому ти, о, філософія, наповнюєш життя привидами, роблячи із вітру, повітря, вогню, каменю, дерева, заліза богів? Я ж прагну дістатися до Господаря вітрів, Володаря вогню, Творця всесвіту, до Того, Хто