Практикум з філософії

 

“То я безсмертний і я радію, то – смертний і плачу. То я розпадаюсь на складові і стаю водою, повітрям, вогнем, а трохи пізніше я вже не повітря і не вогонь… Із мене роблять дикого звіра, рибу, а брати мої – дельфіни. Бо завдяки філософії я плаваю, літаю, повзаю та бігаю…” (Єрмій Філософ).

Завдання 3. Вихідні ідеї східної та західної патристики.

Спираючись на знання відмінностей у соціальному становищі східної та західної Церков на початку середньовічної епохи спробуйте самостійно окреслити впливи таких відмінностей на спрямування духовних пошуків на Сході (у Візантії) та на Заході (в Римські державі). Використайте при цьому наведені нижче положення.

“На Сході, де світська влада є порівняно сильною, суміш світської та духовної влади приводить до домінування світської влади, яка узурпує функції Церкви. Зовсім інше відбувається на Заході. Тут на протязі IV – V століть ми бачимо поступове приниження світської влади, а, з іншого боку, - швидке зростання незалежності епіскопату. Швидко розвиваючись, духовна влада тут панує над світською владою” (Євгеній Трубецькой).

 

”Відмінна риса візантійської культури – це глибока релігійність, навіть із аскетичним забарвленням… Візантійці створили богослов’я, яке характеризується консерватизмом та традиціоналізмом. Римляни були недолугими в галузі розумового споглядання і цінували лише його практичне застосування. Вони брали гору у галузі виявлення адміністративного, організаційного таланту. Завдяки тому вони у все вносили порядок, систему” (Михайло Поснов).

 

В контексті наведених цитувань спробуйте прокоментувати положення представника східної (Василій Великий) та західної (Августин Аврелій) патристики.

“Створення неба і землі сталося не само собою, а має причину у Бозі. Якщо як слід роздивишся камінь, то і він послужить деяким проясненням сили того, хто його створив. І те ж саме знайдеш, якщо будеш вглядатися у мурашку або й комаху, або ж бджолу. Часто в найменших речах проглядається мудрість Наставителя” (Василій Великий).

 

“Намагайся дізнатись, що таке найвища згода: не виходь за межі себе, а зосередься в собі самому, бо ж істина живе у внутрішній людині. Знайдеш свою природу мінливою, стань вищим за себе. Але, стаючи вищим за себе самого, пам’ятай, що мисляча душа вища і за тебе. Тому прагни туди, звідки спалахує саме світло розуму” (Августин Аврелій).

Завдання 4. Схоластика і містика як напрями середньовічної філософії.

Задля того, щоби належним чином зрозуміти відмінності між схоластикою та містикою, уважно прочитайте наведені твердження середньовічних філософів щодо тлумачення ними співвідношення віри і розуму у питаннях богопізнання. Користуючись наведеними положеннями поясніть певні аспекти відмінності між схоластикою та містикою взагалі.

“Не намагаюсь проникнути в глибини Твої, непосильні для мого розуміння, але бажаю хоча б частково зрозуміти істину Твою, в яку вірить і яку любить моє серце. Не шукаю розуміння, щоби повірити, але вірую, щоби зрозуміти. Адже вірую в те, що, якщо не повірю, то й не зрозумію. Подаруй мені можливість зрозуміти, що Ти є, як ми віримо, що Ти є те саме, у що ми віримо” (Ансельм Кентерберійський).

 

“Кожному, хто бажає сходити до Бога, необхідно, уникнувши гріха, що спотворює природу, тренувати свої здібності: молитвою заради перетворюючої благодаті, добрим життям заради праведності, що очищує, розмірковуванням заради знання, що просвітлює, спогляданням заради мудрості, що вдосконалює. Так, ніби крок за кроком, душа готується увійти в екстатичному захопленні в мир і спокій християнської мудрості. До нього немає іншого шляху, крім полум’яної любові до Розіп’ятого” (Джованні Бонавентура).

Зверніть увагу на те, як два діячі сформованого середньовіччя визначають найважливіше в людському відношенні до Бога, що кожен із них висуває як найпершу умову досягнення християнського благочестя. 

Проаналізуйте наведені нижче положення, що окреслюють так звану “теорію подвійної істини” – одне із корінних положень зрілої схоластики. Поясніть своїми словами її сутність та історично змінний характер.

“Відмінності у способах, за допомогою яких може бути пізнаним предмет, створює багатоманітність наук. З приводу цього не існує ніяких перешкод, щоби ті ж самі предмети, що підлягають дослідженню філософськими дисциплінами, в міру їх досяжності світлу природного розуму, вивчала також і інша наука, в міру того, що можна пізнати лише в світлі божественного одкровення” (Фома Аквінський).

 

“Ніхто не повинен намагатися через посередництво розуму досліджувати те, що перевершує розум. Оскільки навіть найвеличніший філософ може багато в чому помилятися, нікому не слід відкидати католицьку істину, йдучи за філософськими доведеннями” (Сігер Брабантський).

 

“Істину каже християнин, твердячи про створення світу та його першодвигун, хоча це припускається можливим з причини, сила якої перевершує силу природних причин. Істину каже і той, хто стверджує, що це є неможливим шляхом природних причин і початків” (Боецій Дакійський).

Поясніть, в чому полягають відмінності між наведеними підходами до пояснення сутності “подвійної істини”.

Ознайомтесь твердженнями англійського схоласта Вільяма Оккама, в тому числі - із тими які отримали назву принципу “Бритви Оккама”. Прокоментуйте їх, виділіть в них ті моменти, які характеризують позицію наміналізму. В яких положеннях Оккама можна помітити виходи за межі схоластичного мислення? В чому полягало значення