Практикум з філософії

 

Завдання 2. Методологічні пошуки Ф.Бекона та Р.Декарта.

“Два шляхи існують і можуть існувати для відшукування та відкриття істини. Один відразу зноситься від відчуттів та часткового до найзагальніших аксіом та, йдучи від… непохитної їх істинності, обговорює середні аксіоми. Цим шляхом користуються і нині. Інший же шлях – виводить аксіоми з відчуттів і часткового, піднімаючись безперервно і поступово, поки нарешті не приходить до найзагальніших аксіом. Це шлях істинний, але ще не випробуваний” (Френсіс Бекон.)

Порівняйте описи двох шляхів пізнання. Простежте, які етапи у використанні кожного метода виділяє автор, і з’ясуйте різницю між цими шляхами пізнання. Чим, на вашу думку, можна виправдати протиставлення цих шляхів? Який з наведених шляхів пізнання виражає суть емпіризму, а який – раціоналізму? Використайте свої знання з природничих наук, а також досвід лабораторних робіт, щоб навести приклади кожного з шляхів пізнання.

“Ідоли та хибні поняття, котрі вже заполонили людський розум і глибоко в ньому укорінилися, настільки володіють розумом людей, що ускладнюють входження істині…Є чотири види ідолів, які здійснюють облогу розуму людей. …Назвемо перший вид ідолами роду, другий – ідолами печери, третій – ідолами площі і четвертий – ідолами театру… Ідоли роду беруть початок у самій природі людини… Ідоли печери є заблудженнями окремої людини… Існують ще ідоли, які виникають через взаємну пов’язаність і спільнотність людей. Ці ідоли ми називаємо  … ідолами площі. Існують, нарешті, ідоли, які вселилися в душі людей з різних догматів філософії, а також із хибних законів доведення. Їх ми називаємо ідолами театру…” ( Френсіс Бекон).

Який вид ідолів, на вашу думку, є особливо небезпечним для молодої людини? Чому? Чи існують ці ідоли пізнання в наш час? Аргументуйте свою відповідь. Яким чином можна відмежувати пізнання, спотворене ідолами, від справжніх знань? Аргументуйте свою відповідь.

“Ті, що займалися науками, були або емпіриками, або догматиками. Емпірики, подібно до мурашки, тільки збирають і задовольняються зібраним. Раціоналісти, подібно до павуків, творять тканину з себе самих. Бджола ж обирає середній спосіб: вона дістає матеріал з садових та польових квітів, проте розташовує та змінює його відповідно до свого вміння. … Отже, слід покладати сподівання на … союз цих здатностей – досвіду та розсудку” ( Френсіс Бекон).

Який із згаданих методів почав широко використовуватися в період Нового часу? Який був поширений у середні віки? Який із зазначених методів особисто вам здається найбільш привабливим? Чи використовуються ці методи у сучасній науці?

“Оскільки відчуття нас інколи обманюють, я прийняв за необхідне припустити, що немає жодної речі, яка б була такою, якою нам уявляється…Приймаючи до уваги, що кожне уявлення, яке ми маємо у стані бадьорості, може з’явитись нам і уві сні, при тому, що це не є дійсність, я вирішив уявити собі, що все, що будь-коли спадало мені на думку, не більш істинне, ніж примари моїх снів. Але відразу ж я звернув увагу на те, що в цей самий час, коли я схилявся до думки про ілюзорність всього на світі, було необхідно, щоб я сам, міркуючи таким чином, дійсно існував. І зазначаючи, що істина “Думаю, отже існую” настільки тверда і безсумнівна, що навіть найбільш навіжені припущення скептиків не можуть її похитнути, я прийшов до висновку, що можу без побоювань прийняти її за перший принцип шуканої мною філософії” (Рене Декарт).

Уважно прочитайте наведене міркування. Як можна витлумачити або пояснити своїми словами висловлювання “Думаю, отже існую”? Чому ця теза може бути вихідним пунктом філософії?

“…потрібно коротко викласти, чому Декарт в усьому сумнівався, яким шляхом він досягнув надійних засад наук і яким способом він…звільнився від усіх сумнівів. …щоб по можливості передбачливо просуватися у пізнанні речей, Декарт зробив спробу:

1)залишити всі упередження;

2)знайти засади, на яких можна все побудувати;

3)відкрити причину заблуджень;

4)розглянути все ясно і чітко.

Щоб досягти першого, другого і третього, він і починає в усьому сумніватися, але не як скептик, котрий не має іншої мети, крім сумніву, але щоб таким чином звільнити свій розум від усіх забобонів і, нарешті, відшукати стійкі і непорушні підвалини наук, котрі в тому випадку, якщо вони існують, не могли би лишитися поза увагою. Бо істинні принципи наук повинні бути настільки стійкими і достовірними, щоб вони не потребували подальшого доведення, щоб вони були абсолютно вільні від небезпечності сумніву і щоб без них нічого не могло бути доведено” ( Б.Спіноза про Р.Декарта).

Спробуйте пояснити та витлумачити кожну з наведених засад філософії Р.Декарта. Навіщо сумніватися тому, хто займається наукою? Яким може бути позитивний результат сумнівів дослідника для наукового пізнання в цілому?

Порівняйте між собою найбільш виразні пояснення позицій Ф.Бекона та Р.Декарта:

“Індукцію ми вважаємо тою формою доведення, яка рахується із даними чуттів, схоплює природу та мчить до практики, майже зливаючись із нею” (Ф.Бекон).

“…Досвідні дані про речі часто бувають помилковими, дедукція ж, або чисте виведення одного із іншого, хоча і може бути залишена поза увагою, якщо вона неочевидна, ніколи