Практикум з філософії

Зверніть увагу на те, як доводиться рівність усіх людей та до чого вона може привести суспільство. Як ви вважаєте, наскільки виправданою є думка про панування в стихійно сформованому суспільстві “війни усіх проти усіх”?

“...При створенні держави люди керуються бажанням звільнитися від стану війни... Загальна влада, яка була би спроможна захищати людей від вторгнення чужеземців і від несправедливості... може бути створена тільки одним шляхом, а саме шляхом зосередження всієї сили і влади в руках однієї людини або зібрання людей, яке більшістю голосів могло зібрати всю волю громадян в одне ціле. Інакше кажучи, для встановлення загальної влади необхідно щоб  люди призначили одну людину або групу людей, що були б їх представниками. Якщо це сталося, то більшість людей, об’єднана таким чином, називається державою. ...Завдяки повноваженням, якими кожний громадянин наділив вище згадану одну людину або групу людей, вони користуються так великою силою і владою, що страх, який ця сила і влада навіює, робить людину чи групу людей здатними  скеровувати волю всіх людей на підтримання внутрішнього миру і до взаємодопомоги в боротьбі проти зовнішніх ворогів” (Т. Гоббс).

 Виходячи із змісту наведеного фрагмента, дайте відповідь на питання: Т.Гоббс оцінює необхідність створення держави негативно чи позитивно? Чи не вбачаєте ви в його поясненнях і деяких негативних рис держави? Якщо так, то вкажіть їх. Проаналізуйте наведений нижче текст і покажіть які моральні, матеріальні і духовні переваги, на думку Ж.Ж. Руссо, людина одержує в новому “ громадському стані”, але з'ясуйте також, що неприємного може принести людині створення держави; які помилки має на увазі мислитель? Чи могли би ви навести приклади подібних помилок?

“...Перехід від натурального (природного) стану до стану громадського здійснює в людині досить помітну зміну. Хоча вона і позбавляє себе певних привілеїв, що отримала від природи вона винагороджується досить значущими іншими; її здібності розвиваються і вдосконалюються, збільшується уява, почуття стають більш благородними, і вся душа настільки звеличується, що якщо б помилки цього нового стану не призводили людину досить часто до стану нижчого від того, з якого вона вийшла, то вона повинна була би постійно благословляти ту щасливу мить коли з тупої і обмеженої тварини створено розумну істоту ─ людину” (Ж.Ж. Руссо).

Оскільки просвітники робили наголос на розумі, на шляхах й засобах приведення суспільства у відповідність з вимогами розуму, то вони намагались виявити умови, за яких людина і суспільство можуть взаємодіяти гармонійно. Уважно перечитайте характерні твердження на цю тему.

“У кожної тварини є свій інстинкт. Інстинкт людини, підкріплений розумом, тягне її до суспільства так само, як до їжі та пиття. Потреба у суспільстві не лише не спотворила людину, але, навпаки, її спотворює занадто велика віддаленість від суспільства” (Ф.Вольтер).

“Вихідним джерелом моральних ідей постає міркування про інтереси людського суспільства” (Д.Юм).

“Якщо досі етика (науки про мораль) мало сприяла щастю людства,… то це тому, що вони не так часто, як треба, розглядали вади народів,… а етика може стати дійсно корисною людям лише тоді, коли буде розглянута з цієї позиції” (К.-А.Гельвецій).

Виходячи із наведених міркувань, поясніть, в чому полягала особливість підходу просвітників до людини та її моральності; аргументуйте своє ставлення до даних думок.

“...Людина ─ витвір мистецтва, вона існує в природі, підкоряється її законам не може звільнитися від неї, не може ─ навіть в думках ─ вийти з природи... Мислителі досить часто зловживали, роблячи різницю між фізичною людиною і людиною духовною. Людина є суто фізичною істотою; духовна людина ─ це є та сама фізична істота, тільки її потрібно розглядати з відповідної точки зору, тобто по її відношенню до певних способів дії, що обумовлені здібностями їх організації. Постає питання чи доступні нам рухи і способи дії не є фізичними? В рівній мірі видимі дії людини, як і невидимі. тобто внутрішні рухи, породжені її волею і думкою…”  (П.А. Гольбах).

“ На нашій жалюгідній планеті є неможливим, щоб, живучи в суспільстві, люди не були поділені на два стани: багатих, які керують, і бідних, які їм служать” (Ф.Вольтер)

“Окрема людина судить про речі та про інших людей за приємними чи неприємними враженнями, які вона від них отримує. Суспільство ж є лише зібрання окремих осіб і, значить, у своїх судженнях може керуватись лише своїми інтересами” (К.-А.Гельвецій).

“Перший, хто відгородив ділянку землі, придумав оголосити: “Це моє” ─ і знайшов достатньо довірливих людей, які цьому повірили, був справжнім засновником громадського суспільства. Оскільки поняття ─ ”власність”, що залежить від понять, що йому передували і які могли виникати лише поступово, не відразу виникло в людському розумі. Перш ніж досягнути цю останню межу природного стану, необхідним було досягнути значних успіхів, придбати багато навичок і знань, передавати їх і збільшувати з покоління в покоління…