Практикум з філософії

“…Систематичний характер філософії постає результатом історичної ситуації… Історія досягла етапу, що давав можливість реалізувати людську свободу. Проте свобода передбачає реальність розуму. Людина може бути вільною та розвинути свої потенційні можливості тільки в тому випадку, якщо весь її світ знаходиться під владою раціональної волі і знання… Будь-яка форма буття постає як форма розуму…” (Г.Маркузе).

“Геніальні завоювання класичної німецької філософії тісно пов’язані з тим, що в ній знайшли ідейне відображення всесвітньо-історичної події цього періоду.” (Д.Лукач).

Подумайте над змістом наведених положень. Спробуйте узагальнити їх та прояснити, які риси німецької класики в них наголошені. Зверніть увагу на часові межі розквіту німецької класичної філософії. Спробуйте обгрунтувати сучасне значення німецької класичної філософії.

“...Те, чого ми чекаємо в наш час від філософії, - це роздумування про вічні цінності... Сформувалося... життя особистості, яка хоче знов знайти та врятувати свій внутрішній духовний світ. Такі проблеми повернули нас... до великих систем ідеалізму, що сповістили цю віру як основну духовну сутність усієї дійсності. Ми не цінуємо більше в цих системах форму їх логічної конструкції.., але ми знов зрозуміли ту переконливу енергію, з якою їх автори, особливо Гегель, виробили із сукупності історичного розвитку постійне коло культурних цінностей... Відношення здатного до самосвідомості і самоформування індивіда до цих великих образів – наша найнагальніша проблема...” (В.Віндельбанд).

“Діалектичний образ мислення, який розглядає себе як такий, що інтерпретує, є необхідним для вільного суспільства, - якщо останнє ми розуміємо як суспільство, в якому люди можуть критикувати...” (Ч.Тейлор).

Які особливості німецької класичної філософії виділяють автори останніх фрагментів? В чому вони вбачають незаперечне значення даної філософії?

Завдання 2: І.Кант – засновник німецької класичної філософії.

Уважно перечитайте низку провідних філософських положень І.Канта – засновника німецької класичної філософії. Покажіть, якими саме твердженнями визначаються в них:

• сутність “коперніканського перевороту” у філософії;
• принцип активності людини у пізнанні;
• джерела людського пізнання, знання як синтез;

Спробуйте пояснити та обгрунтувати, які положення критичної філософії Канта зберігають своє значення і в наш час, а які вважають однобічними; яке значення має філософія Канта для розвитку природознавства; які позитивні моменти кантівського агностицизму.

“До цього часу вважали, що будь-які наші знання повинні узгоджуватись із предметами... (Але) природознавці зрозуміли, що розум бачить лише те, що сам створює за власним планом, що він із принципами своїх суджень повинен йти попереду... і змушувати природу відповідати на його запитання... Розум повинен підходити до природи, з одного боку, із своїми принципами,... з іншого боку – з експериментами, вигаданими відповідно до цих принципів для того, щоб черпати із природи знання, але не як школяр, якому вчитель підказує все.., а як суддя, що змушує свідка відповідати на запропоновані питання” (І.Кант). 

“Наше знання виникає з двох основних джерел душі: через чуттєвість предмети нам даються, і лише вона постачає нам споглядання; мисляться ж предмети розсудком, і з розсудку виникають поняття. ... Жодній з цих здатностей не можна віддати перевагу в порівнянні з іншою... Думки без змісту порожні, споглядання без понять сліпі... Розсудок нічого не може споглядати, а чуття нічого не можуть мислити. Лише з їх поєднання може виникнути знання.” (І.Кант).

Звернувшись до наведених нижче положень І.Канта, з”ясуйте, як він визначав ті інтелектуальні форми, які приймають участь у створенні знання; поясніть, як доводяться:

• необхідність існування апріорних форм діяльності розсудку;
• відмінність критичної філософії Канта від емпіризму та раціоналізму XVII-XVIII ст.;
• співвідношення “речей у собі” та явищ (феноменів);
• можливості існування математики та природознавства.

“Без сумніву, усяке наше пізнання починається з досвіду... Але хоч усяке наше пізнання і починається з досвіду, звідси зовсім не впливає, що воно цілком походить із досвіду... Досвід ніколи не дає своїм судженням істинної... всезагальності, він надає їм тільки умовну і порівняльну загальність (через індукцію)... Необхідність і безумовна всезагальність є точні ознаки апріорного знання і невід’ємно пов’язані між собою.” (І.Кант).

“Не важко довести, що людське знання дійсно містить такі необхідні і... всезагальні, отже, чисті апріорні судження. Якщо хочете знайти приклади із галузі наук, то варто лише вказати на всі положення математики, якщо хочете знайти приклад із застосуванням самого буденного розсудку, то цим може служити універсальне твердження, що всяка зміна має мати причину.” (І.Кант).

Звертаючись до наступних фрагментів із творів І.Канта, переконайтесь у тому, що його філософія обернена не лише до питань пізнання, а й до фундаментальних питань людського буття:

“Припустимо, що... необхідна відмінність… предметів досвіду і “речей-у-собі” зовсім не була б запроваджена. В такому випадку закон причинності і... механізм природи мали б... обов’язково розповсюджуватись на всі речі взагалі... Тоді не можна було б, не впадаючи у явну суперечність, сказати... про людську душу, що її воля свобідна, але в той же час підпорядкована природній необхідності, тобто не свобідна.” (І.Кант).

“... Отже, я не можу навіть припустити існування бога, свободи і безсмертя душі для мети необхідного практичного застосування розуму, якщо не звільню спекулятивний розум від його зазіхань на трансцендентне (за межами явищ) знання... Тому я був змушений обмежити знання, щоб звільнити місце вірі...” (І.Кант).

Зверніть увагу й на те, що