Практикум з філософії

“Саме час і простір є такими спогляданнями, які математика кладе в основу всього свого пізнання і суджень... Але вони саме тим, що є чистими  апріорними спогляданнями, доказують, що вони є лише формами нашої чуттєвості, які мусять випереджувати будь-яке емпіричне споглядання” (І.Кант).

Подумайте над змістом наведених нижче положень, спробуйте окреслити основні засади вчення Канта про мораль. З якими аспектами кантівського “категоричного імперативу” (остаточного морального повеління) можна погодитись, а з якими – ні?

“Дій так, щоб максима твоєї волі могла водночас мати силу принципу всезагального законодавства... Дій так, щоб ти завжди ставився до людства і в своїй особі, і в особі будь-кого іншого лише як до мети і ніколи б не ставився до нього як до засобу.” (І.Кант).

Завдання 3: Лінія розвитку ідей в німецькій класичній філософії після І.Канта.

Ознайомтесь з деякими положеннями філософії Й.Г.Фіхте; прокоментуйте їх, звертаючи увагу на відношення Й.Г.Фіхте до вчення І.Канта про річ у собі, на дальший розвиток ідеї активності суб’єкта пізнання та ідеї свободи як принципу практичного розуму.

“Яка людина, така її філософія.”

“Діяти! Діяти! – ось для чого ми існуємо.”

“Якщо б науковченню було поставлене питання: які речі самі по собі (речі-в-собі), то воно змогло б відповісти тільки так: такими, якими ми їх повинні зробити. Від цього науковчення аніскільки не стане трансцендентним тому, що ми знаходимо в нас все те, що ми при цьому встановлюємо; ми виносимо це із нас самих назовні...” (Й.Г.Фіхте).

“Джерелом будь-якої реальності постає Я, оскільки воно є безпосереднім. Тільки через посередництво Я і разом з ним надається і поняття реальності… Я має розглядатися не як чистий суб’єкт, як його дотепер майже всюди розглядали, а як суб’єкт-об’єкт… Я покладає необхідно саме себе, і тому суб’єктивне та об’єктивне складають в ньому єдине ціле… Моя система – це перша система свободи; як та нація (французька - М.О.) звільнила людину від зовнішніх кайданів, так і моя система звільняє від речей самих по собі” (Й.Г.Фіхте).

Спробуйте пояснити, як пов”язані наведені твердження Й.Г.Фіхте із поняттям творчості. Якою мірою виправдані намагання виводити всі аспекти реальності із активності Я? Яка характеристика філософії Й.Г.Фіхте є більше виправданою: це є філософія активності, творчості чи активізму?

Подумайте над змістом наведених нижче положень трансцендентального ідеалізму Ф.Шеллінга. Спробуйте визначити, чим філософія Ф.Шеллінга відрізняється від філософії Й.Г.Фіхте, які характерні особливості системи Ф.Шеллінга; в яких положеннях філософії Ф.Шеллінга можна побачити елементи ірраціоналізму.

“... Кінцевою метою усіх моїх праць був перехід від роз’єднаності часткових знань до повноти знання тому, що я бажав пізнати істину у всіх часткових напрямках, щоб вільно і без перепон дослідити глибину абсолютного.” (Ф.Шеллінг).

“Або немає суб’єкта, а є абсолютний об’єкт, або немає об’єкта, а є абсолютний суб’єкт. Як же розв’язати цю суперечку?.. (Лише) досягаючи абсолюту, усі принципи, які борються один проти одного, усі суперечливі системи стають тотожними. Це абсолютне є дійсною основою гармонії між об’єктивним та суб’єктивним у вільному діянні не тільки індивіда, але й усього (людського) роду” (Ф.Шеллінг).

“…(Абсолютно тотожне)… ніколи не може бути об’єктом знання, але тільки об’єктом... віри… Як високо ми не підносимо розум, ми все ж вважаємо, що ніхто через чистий розум не став доброчесним... або взагалі великою людиною... Тільки в особистості – життя, а все особистісне базується на темній основі” (Ф.Шеллінг).

Отже, якими саме якостями наділяє Ф.Шеллінг абсолютне? Які протилежні сутності він вводить в його зміст? Чому він вважає абсолютне об’єктом віри? – Поясніть, приймаєте ви чи не приймаєте лінію міркувань філософа, аргументуйте свої твердження. Познайомтесь із тим, як класифікує Ф.Шеллінг найперші філософські дисципліни:

“Якщо первинним вважають суб’єктивне, тоді задача полягає в тому, щоб пояснити, як до нього приєднується об’єктивне... Якщо кожне знання базується на їх поєднанні, то пояснення цього поєднання, безперечно, є найвищою задачею для кожного знання, а оскільки філософія є... найвищою і головною наукою, то й основною задачею філософії...” (Ф.Шеллінг).

“Подавати в якості первинного об’єктивне і виводити з нього суб’єктивне є... задачею натурфілософії... Отже, якщо трансцендентальна філософія існує, їй залишається прямувати у протилежному напрямку – виходити із суб’єктивного як первинного і абсолютного і виводити з нього об’єктивне. Таким чином, натурфілософія і трансцендентальна філософія розділили між собою два можливих напрямки філософії... Трансцендентальна філософія є другою необхідною основною наукою філософії” (Ф.Шеллінг).

Завдання 4: Філософія Г.Гегеля.

Уважно перечитайте наведені нижче положення, що характеризують співвідношення субстанції і суб’єкта, абсолютну ідею, вихідні принципи системи Гегеля. Зверніть увагу на принципову зміну у розумінні субстанції, суб’єкта в порівнянні з попереднім розвитком філософії.

“На мій погляд, який можна виправдати тільки викладанням самої системи, вся справа в тому, щоб зрозуміти і виявити істинне не тільки як субстанцію, але так само і як суб’єкт... Жива субстанція... є буття, яке справді є суб’єкт або, що теж саме, яке справді є дійсне буття лише остільки, оскільки... вона є опосередковування становлення для себе іншою… Мислення