Практикум з філософії

Предмет:

Філософія

Тип роботи:

Практична робота

К-сть сторінок:

159

Мова:

Українська

Оцінка:

тому, що філософи віддає перевагу одним пізнавальним цінностям, а не іншим. Добротність і надійність – це… оціночний матеріал, він залежить від вагомості для нас тих чи інших суджень в рамках загальної схеми. Філософія – діалог викликів часу і відповідей на них… Будь відкритим для контактів, вмій вислуховувати заперечення, підтримуй діалог з опонентами, поважай їх працю… Завдання ж полягає в тому, щоб виробити позицію, яка б задовольняла не всіх, а тільки нас самих. Якщо ми зробимо це відповідально і компетентно, то, можливо, досягнемо того, у що вартує вірити” (Решер).

В наведених твердженнях проводиться так звана плюралістична методологічна позиція. Подумайте: в чому полягають переваги плюралістичної орієнтацій в філософії; якими можуть постати причини філософських непорозумінь; у чому проявляється толерантність сучасної філософії; яке значення мають ціннісні установки у філософському пізнанні? Як від всіх цих запитань перейти до обгрунтування особливої ролі філософії у сучасному суспільному житті?

Завдання 2. Сучасна методологія науки: неопозитивізм і постпозитивізм.

Приступаючи до вивчення цього питання треба пригадати, що позитивізму притаманні емпіризм і феноменалізм, прагнення “онаучити” філософію. З огляду на це опрацюйте нижче наведені філософські положення:

“Філософія не може бути плідною, якщо вона відділена від науки” (Б. Рассел).

“Більшість суджень та питань філософії мають коріння у нашому нерозумінні логіки мови… Уся філософія – це критика мови… Судження конструює світ за допомогою логічного каркасу, і тому в судженні, якщо воно є істинним, можна угледіти всі логічні риси реальності” (Л. Вітгенштейн).

Дайте відповіді на питання:

1.Яким постає уявлення про предмет філософії в неопозитивізмі?

2.Як визначається в наведених вище фрагментах співвідношення філософії та науки?

Ознайомтесь із класичних обґрунтуванням процедури верифікації у неопозитивізмі ХХ ст. :

“Навряд чи хто стане заперечувати, що знання в житті та в науці у певному сенсі починається із констатації фактів і що “протокольні судження”, в яких останні фіксуються, знаходяться у початку науки… Мета науки – досягнення істинного опису фактів… Проблема базису знання полягає саме у знаходженні критерію істинності. Тому причиною введення терміну “протокольні судження” було перш за все те, що він допомагав виділити деякі речення, істинністю яких можна було би, як лінійкою, виміряти істинність всіх інших суджень” (М. Шлік).

Уважно перечитайте міркування М. Шліка – засновника так званого “Віденського гуртка”, поясніть, як розгортається лінія міркування філософа, що в них можна вважати виправданим і корисним, а що може викликати сумнів. Як вирішується проблема співвідношення емпіричного і теоретичного рівнів пізнання, відношення факту до теорії?

Нижче наводяться положення К. Поппера – одного із перших постпозитивістів. Прочитайте їх та поясніть, в чому полягає відмінність методу демаркації К. Поппера від методу верифікації?

“Спостереження чистого, позбавленого теоретичної компоненти, просто не існує. Всі спостереження, особливо експериментальні, виконані в світлі тієї чи іншої теорії” (К. Поппер).

“Від наукової теорії я не вимагаю, щоб вона була обрана… раз і назавжди; але я вимагаю, щоб її логічна форма була відкритою для засобів емпіричного контролю в негативному сенсі. Емпірична система не повинна виключати спростування досвідом… Критерій демаркації призначений відокремити наукові системи від метафізичних тверджень. Останні завжди верифікуються (який факт не підтверджує принаймні одну з багатьох філософій історії?) і нічим не спростовуються (яким фактом можна спростувати філософію, історію або якесь релігійне бачення світу?) ” (К. Поппер).

Отже, К. Поппер вважав можливість спростування якихось положень більш важливим для науки, ніж їх підтвердження (верифікацію). В чому ви можете побачити переваги спростування (фальсифікації) у порівнянні із верифікацією? Наскільки такі переваги є вагомими?

Ознайомтесь також із твердженнями інших відомих фундаторів постпозитивізму, звертаючи увагу на те, в чому полягають їх новації у підході до науки (чи розглядають вони науку абстрактно, як логічно-термінологічну конструкцію, чи вписують її в певні реалії соціальної історії).

“Наукове знання, так само як і мова, за своєю внутрішньою сутністю постає або загальною властивістю групи (колективу), або нічим взагалі. Щоби його зрозуміти, ми повинні осмислити специфічні особливості груп, що творять науку та користуються її плодами… Коли ми виділяємо наукове співтовариство, ми повинні спитати: що об’єднує його членів? Парадигма або множина парадигм – такою буде відповідь; парадигма як набір настанов для наукової групи…” (Т. Кун).

Який підхід до науки превалює в останньому фрагменті: а) логічний; б) гносеологічний; в) соціальний?

“Якщо розглянути найбільш значимі послідовності, що мали місце в історії науки, то видно, що вони характеризуються неперервністю… Ця неперервність є нічим іншим, як розвитком деякої дослідницької програми, що складається із методологічних правил…” (І. Локатос).

Який підхід до науки запропонований І. Локатосом? Які він має позитивні сторони?

“Науку вважають чимось, встановленим об’єктивно, незалежно від її емоційних коренів… Необхідно підкреслити, що з цим поглядом я не згідний. Тепер прийшов момент, коли я хочу сконцентрувати увагу на пристрасності в науці… Це не просто суб’єктивно-психологічний побічний ефект, а логічно невід’ємний елемент науки… Пристрасність вченого, що робить відкриття, має інтелектуальний характер, що свідчить про наявність інтелектуальної, зокрема – наукової цінності. Остання дає можливість розрізняти факти, що мають або не мають наукового інтересу” (М. Полані).

На якому реальному аспекті функціонування