Практикум з філософії

“Ті ж самі закони, що управляють макрокосмом, панують також і в мікрокосмі, в світі людини… Вся антропологія, вся наука про людину являє собою неперервне доведення невіддільності поняття мозку і душі… Відомий вислів К. Фогта про те, що “думки знаходяться у такому ж відношенні до мозку, як жовч до печінки”, було сформульоване ще… французьким лікарем та філософом Кабанисом. “Мозок, – говорить він, – призначений до мислення, як шлунок для травлення або печінка для виділення жовчі з крови”… Ми не можемо визнати порівняння належним або вдало обраним… Думка же або мислення не постають продуктами виділення… Таїна мислення полягає не у речовинах мозку, а в особливому способі їх поєднання та сумісної діяльності…” (Л. Бюхнер).

Проаналізуйте наведені судження, з'ясуйте, як тлумачить Л. Бюхнер особливості наукової філософії та яку роль у вирішенні філософських проблем він відводить науці. Які слабкості даної позиції ви можете відзначити?

Звертаючись до тез філософії Ф. Ніцше, варто уяснити, що: а) стиль його творів носить афористичний характер, тобто вони не піддаються прямому та простому прочитуванню; б) ми не стикаємось із послідовним та неперервним викладом його думок: це є переважно фрагменти, тези, уривки.

Зверніться перш за все до тез, що стосуються розуміння життя та волі.

“Продумаємо цю думку в її найстрашніший формі: життя як воно є, без сенсу, без мети, але неодмінно таке, що весь час повертається до себе без кінцевого “ніщо”: одвічне повернення… Життя не має інших цінностей, окрім ступеня влади (якщо ми припускаємо, що саме життя є воля до влади). Мораль захищала невдах, знедолених – від нігілізму… Якщо припустити, що віра в цю мораль загине, то невдахи втратять свою втіху і загинуть… Мораль виконувала запобіжну функцію від відчаю та стрибка у ніщо життя людей та станів, що пригнічувались та утискувались саме людьми. Бо ж безсилля перед людьми, а не перед природою, викликає найбільш відчайдушне озлоблення до життя. Не природа є аморальною, коли вона без жалю відноситься до виродження; навпаки, зростання фізіологічного і морального зла в людському роді є наслідком болісної та протиприродної моралі” (Ф. Ніцше).

На основі продумування наведеного положення поясніть, чому філософію Ф. Ніцше називають “філософією життя”? Якими характеристиками наділяє Ф. Ніцше життя? – Поясніть це конкретними словами із фрагментів. В якому відношенні перебуває життя до моралі? Яке місце у філософії Ф. Ніцше належить поняттю волі?

“Мені пощастило після тисячоліть блукань і плутанини знову знайти дорогу, що веде до деяких “так” та деяких “ні”. Я хочу казати “ні” всьому тому, що веде до слабкості, до виснаження. Я вчу казати “так” всьому, що підсилює, що накопичує сили… До сих пір ніхто не вчив ні тому, ні другому: вчили доброчесності, самозреченню, співчуттю, вчили навіть відкиданню життя. Все це є цінності виснажених… Я відкрив, що “добра людина” – форма самоствердження декаданса” (Ф. Ніцше).

Які цінності постають для Ф. Ніцше першими та вищими? Яким є його відношення до традиційних моральних настанов? Чим це можна пояснити?

“Моя спроба – розглядати моральні судження як симптоми і системи знаків, в яких знаходять свій вираз явища фізіологічного процвітання або занепаду, а також усвідомлення умов збереження росту… Моє основне положення: немає моральних явищ, а є лише моральні інтерпретації явищ. Сама ж інтерпретація має позаморальне походження” (Ф. Ніцше).

“Людина, як вона повинна бути, – це звучить для нас так само безглуздо, як “дерево, як воно повинно бути” (Ф. Ніцше).

“Ми, імморалісти, розкрили своє серце усякому розумінню, осягненню, схваленню…” (Ф. Ніцше).

На основі наведених фрагментів поясніть, чому свою позицію Ф. Ніцше називає не “аморалізмом”, а “імморалізмом”? До чого, на думку Ф. Ніцше, не можна прикладати моральні оцінки? Якою мірою ви можете погодитись із даними твердженнями?

“Мій загальний погляд. Перше положення: людина не прогресує… Рівень виду не підноситься. Друге положення: людина як вид не являє собою прогресу у порівнянні із якою-небудь іншою твариною. Весь рослинний та тваринний світ не розвивається від нижчого до вищого. Всі види розвиваються водночас, один над одним, в суміші одних із іншими, один проти іншого” (Ф. Ніцше).

“Людина, що стала господарем сил природи, господарем власного дикунства, людина у порівнянні із долюдиною являє собою колосальну кількість влади…Існуюча досі людина – ніби ембріон людини майбутнього; вона визначає собою майбутнє…” (Ф. Ніцше).

“Я вчу вас про Надлюдину. Людина є дещо, що треба подолати… Що є мавпа у порівнянні із людиною? Сміховисько або ганьба. І тим самим повинна бути людина для Надлюдини – сміховиськом або ганьбою… Людина – це канат, що протягнутий між твариною та Надлюдиною… Нині вперше кидається в пологах гора людського майбутнього. Бог помер: нині хочемо, щоби жила Надлюдина” (Ф. Ніцше).

Останні положення характеризують так звану “надлюдину”; в чому вбачає Ф. Ніцше її найперші особливості? З якими якостями пов’язує явище надлюдини? Як можна витлумачити тезу про те, що “Бог помер”, але повинна жити надлюдина? – Спробуйте