Практикум з філософії

Оцініть той спектр питань, які мислитель вважає найпершими; куди й до якої проблематики вони спрямовані? В чому полягає їх новизна та оригінальність?

В своєму описуванні духовного розвитку людини, С. Кіркегор висунув ідею “трьох стадій”; подаємо її у стислому викладі коментаторів:

“Естетична стадія характеризується переживаннями, що потурають бажанням. На цій стадії індивід залишається пасивним спостерігачем… Естет, як бджола, перелітає із квітки на квітку; він завжди перебуває в пошуку нових переживань. Єтик надає життю сенсу, йдучи обраним ним шляхом. Його життя постає осмисленим завдяки пристрасному втягненню у його життєвий проект. Перехід до релігійної стадії – це стрибок у невідоме… Лише за допомогою віри в Бога індивід знаходить порятунок в універсальному. У вірі людське відношення стає боговідношенням” (Скирбек Г., Гільєн Н.).

Скільки стадій життєвого сходження виділяє С. Кіркегор? Що постає вирішальними характеристиками цих стадій? Докладно проаналізуйте останнє питання, використовуючи певні цитати із творів С. Кіркегора.

“Строго кажучи, усюди, де мова йде про вибір, там постають етичні питання, а єдиний абсолютний вибір – це вибір між добром і злом… Вибір же естетика або відбувається безпосередньо і тому не є вибором, або губиться у множині предметів вибору” (С. Кіркегор).

“Віра являє собою той парадокс, що індивід як такий постає вищим від загального, не підпорядкований йому, а стає над ним, … причому цей індивід знаходиться у абсолютному відношенні до абсолютного” (С. Кіркегор).

“Етичне як таке є дещо всезагальне, а всезагальне – це те, що може бути застосованим до будь-кого… Але усякий раз, коли одиничний індивід, увійшовши у всезагальне, відчуває прагнення ствердитись в якості одиничного, він опиняється в ситуації спокуси, із якої він може вибратись лише із каяттям віддаючи себе як одиничного всезагальному…” (С. Кіркегор).

Як ви розумієте тезу “перебувати в абсолютному відношенні до абсолютного”? Як ця теза пов'язана із людською індивідуальністю? Чи згідні ви із тим, що в певних ситуація індивідуальне може стояти над всезагальним? Спробуйте навести приклади таких ситуацій.

Дайте узагальнену оцінку вихідним тезам А. Шопенгауера та С. Кіркегора, виділть в їх філософських позиціях спільне та відмінне, аргументуйте своє ставлення до цих позицій.

Опрацюйте наведені нижче фрагменти із творів О. Конта – засновника позитивізму – впливового напряму у філософії ХІХ та ХХ ст.

“Розглянуте спочатку в його найбільш старому та загальному смислі слова “позитивне” означає реальне у протилежність химеричному, – істинно доступне нашому розуму та таке, що неодмінно виключає непроникнені таємниці, якими цей розум переважно займався у період дитинства… У другому значенні воно вказує на контраст між корисним та непридатним… В своєму третьому значенні … це слово часто використовують для позначення протилежності між достовірним та сумнівним… Четверте… значення полягає у протиставленні точного заплутаному… Нарешті, слід відзначити п'яте застосування, коли слово “позитивне” використовується як протилежність негативному… Це слово вказує на найбільш важливу властивість нової філософії,.. призначену не руйнувати, але організовувати…” (О. Конт).

Вдумайтесь у наведені визначення позитивного, спробуйте точно визначити виправданість його введення у філософію як вихідного поняття. Які це могло потягнути за собою наслідки? Опрацюйте подальші тези позитивізму:

“Щоби належною мірою пояснити істинну природу та особливий характер позитивної філософії, необхідно кинути загальний погляд на поступовий хід людського розуму… Вивчаючи весь хід розвитку людського розуму…, я, як мені здається, відкрив великий основний закон… Цей закон полягає в тому, що кожна із наших основних концепцій, кожна галузь наших знань послідовно проходить три різні теоретичні стани: стан теологічний або фіктивний; стан метафізичний або абстрактно-відсторонений; стан науковий або позитивний” (О. Конт).

Чи виражають, на вашу думку, виділені О. Контом стани людського розуму справжній закон його розвитку? Якщо так, то в чому може полягати значення цього закону? Чи не вважаєте ви, що він був введений О. Контом задля підкріплення своєї філософської позиції?

“… У позитивному стані людський розум, визнавши неможливість досягнути абсолютних знань, відмовляється від дослідження походження та призначення Всесвіту… та цілком зосереджується… на вивченні їх дійсних законів, тобто незмінних відношень послідовності та залежності… Отже, першим та прямим результатом позитивної філософії повинно бути винайдення шляхом досвіду законів… Істинний позитивний дух полягає переважно у заміні вивчення перших або кінцевих причин явищ вивченням їх незаперечних законів; іншими словами – в заміні слова “чому” словом “як” (О. Конт).

Виділіть в змісті даного фрагменту те, що найбільш яскраво характеризує позицію позитивізму. Як ви вважаєте, це є позиція максималізму чи мінімалізму? Чим була зумовлена причина проголошення саме такої програми філософських та наукових досліджень? Для з'ясування даного питання зверніться до наступних міркувань О. Конта:

“Доки позитивні науки були мало розвинуті, їх взаємне відношення не мало такого значення, щоби викликати появу особливого виду наукової роботи. Але тепер кожна з цих наук розвинулась настільки, що вивчення їх взаємних відношень може надати матеріал для