Практикум з філософії

Як ви вважаєте, чим можна виправдати таке бачення історії філософії (ті історії взагалі)? Що в ньому вимагає певних корекцій? Що залишається поза увагою прибічників такого підходу?

Продумайте наведені нижче фрагменти із “Енциклопедії філософських наук” Г. Гегеля. Спробуйте визначити джерело та цикли розвитку абсолютної ідеї. Покажіть якими саме твердженнями характеризуються єдність та відмінність логіки, філософії природи і філософії духу, діалектична логіка. Спробуйте пояснити і обгрунтувати, які із наведених положень зберігають своє значення і в наш час та у яких саме окресленнях.

“... Ідея виявляє себе як простота самототожного мислення і водночас як діяльність, яка полягає в тому, що мислення протиставляє себе собі самому для того, щоб бути для себе, і в цьому іншому бути все ж лише у себе самого. Отже, наука розпадається на такі три частини:

I. Логіка – наука про ідею в собі і для себе.

II. Філософія природи як наука про ідею в її інобутті.

III. Філософія духу як ідея, що повертається до самої себе зі свого інобуття” (Г. Гегель).

“Оскільки наука філософії є коло, кожна ланка якого має свою попередню та наступну ланку, а в “Енциклопедії” філософія природи виступає лише як одне коло цілого, то походження природи із вічної ідеї, її створення... дано раніше в “Логіці”… Природа не просто є зовнішнє по відношенню до цієї ідеї, але характер зовнішнього являє собою визначення, в якому вона (абсолютна ідея) існує як природа… Природа є відчужений від себе дух… Справжню сутність світу складає в собі і для себе суще поняття, і світ, таким чином, сам є ідея. У живому природа завершується, переходячи у вище. Дух виходить, таким чином, із природи… Розумовий розгляд природи має збагнути, яким чином природа є в самій собі процес становлення духом, процес зняття свого інобуття. Субстанція духу є свобода... ” (Г. Гегель).

В чому можна побачити найвиразніші особливості гегелівського тлумачення світу, природи? Яким чином пов’язані між собою природа та дух? Чим вони докорінно відрізняються одне від одного?

“Інстинктивна діяльність відрізняється від скерованої інтелектом… тим, що вона здійснюється свідомо… Оскільки дух за своєю сутністю є свідомість, то оце знання себе самого є основне визначення його в його дійсності. Отже, найвище завдання логіки – очистити категорії, що діють лише інстинктивно – як поклики, що осмислюються духом як розпорошені, тобто як мінливі та переплутані, як такі, що дають йому розпорошену та сумнівну дійсність, -очистити їх і таким очищенням звести дух за допомогою впорядкованих категорій до свободи та істини…” (Г. Гегель).

Чи можна побачити в даних твердженнях Г. Гегеля його прагнення подати логіку як першу та провідну філософську дисципліну? Чи згідні ви із таким визначенням завдань логіки? Наведіть реальні життєві приклади, коли ми змушені апелювати до авторитету логіки. Ознайомтесь також із особливим – діалектичним – тлумаченням логіки Г. Гегелем:

“Логіка є наука про чисту ідею, тобто про ідею в абстрактній стихії мислення Наука логіки розглядає мислення в його діяльності та в його продуктах (а мислення не є беззмістовна діяльність)... її змістом взагалі є надчуттєвий світ. З точки зору попередньої метафізики вважалось, що якщо пізнання впадає в протиріччя, то це лише помилка... Протиріччя – ось що насправді рухає світом, і безглуздо говорити, що протиріччя не можна мислити.

Пізнання... предмету в поняттях... означає пізнання його як конкретної тотожності протилежних визначень. ” (Г. Гегель).

Що значить мислити предмети як тотожність протилежностей? Якою мірою можна виправдати таке мислення? Де і як можна використовувати логіку протиріч? – Уважно перечитайте думки Г. Гегеля, що стосуються людини та її життєвих завдань; спробуйте полемізувати із позицією автора.

“Ця ідея прийшла в світ через християнство, згідно з яким індивідуум як такий має безконечну цінність, оскільки він є предметом і метою любові Бога... Філософія – це є вчення, яке повинно вивільнити людину із нескінченної множини часткових цілей та намірів… Оскільки людина бажає бути дійсною, вона повинна вести якесь визначене існування, а для того вона повинна себе обмежувати. Кому кінцеве є занадто неприйнятним, той не досягне ніякого дійсного, а залишиться в полоні абстракцій та віддасться тліну всередині себе самого” (Г. Гегель).

На завершення заняття зробити загальні висновки, наприклад, шляхом з’ясування які із розглянутих положень є актуальними і в наш час.

Перш за все зверніть увагу на те, за що та з яких позицій Л. Фейєрбах піддав критиці філософію Г. Гегеля:

“Логіка Гегеля – це теологія, перетворена