Правила перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом в «Адміністративна відповідальність за порушення в Україні»

Розділ 3. «Особливості провадження у справах про порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом в Україні» складається з двох підрозділів, присвячених дослідженню адміністративно-процесуального статусу суб’єктів провадження у справах про порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, а також змісту і стадіям адміністративного провадження означеної категорії справ.

У підрозділі 3. 1. «Адміністративно-процесуальний статус суб’єктів провадження у справах про порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом» наголошується, що саме розкриття змісту та сутності основних елементів такого статусу вказаних учасників адміністративно-деліктного процесу може визначити їх правову роль, характер та структуру взаємовідносин між собою, а також окреслити їх правовий статус на окремих стадіях провадження у справах про порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Підтримуючи позиції вітчизняних вчених-адміністративістів щодо класифікації суб’єктів провадження у справах про адміністративні проступки, автор акцентує увагу на процесуальному статусі прокурора як суб’єкта провадження та обґрунтовує висновок про віднесення прокурора до лідируючих суб’єктів, наділених правом владних дій, які впливають на вирішення справи по суті.

Зважаючи на зміни в системі органів виконавчої влади, автор наголошує на необхідності внесення змін до ст. 229 КУпАП в частині зміни назви суб’єкта, посадові особи якого уповноважені розглядати справи про адміністративні проступки про порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

З метою забезпечення прав та свобод людини в провадженні у справах про адміністративні проступки, автором досліджено процесуальний статус адвоката як суб’єкта, що обмежує можливі порушення з боку органів адміністративної юрисдикції. У зв’язку з цим, автор пропонує внести зміни до ч. 2 ст. 271 КУпАП щодо повноважень адвоката на участь у розгляді справи, які посвідчуються також і свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю.

У підрозділі 3. 2. «Зміст і стадії адміністративного провадження у справах про порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом» узагальнюються існуючі в адміністративно-правовій літературі погляди на виокремлення та класифікацію стадій провадження у справах про адміністративні проступки.

Зважаючи на відсутність законодавчого закріплення поняття «провадження у справах про адміністративні проступки», автором на основі аналізу наукових праць вчених-адміністративістів, сформульовано визначення поняття «провадження у справах про адміністративні проступки за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом» як різновид провадження, що являє собою врегульовані нормами права адміністративно-деліктні відносини у формі сукупності процесуальних стадій або послідовно вчинених процесуальних дій усіма учасниками провадження щодо розгляду і вирішення адміністративних справ та виконання постанов про накладання адміністративних стягнень за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Підтримуючи погляди вітчизняних вчених, автором визначено стадії провадження у справах про адміністративні проступки щодо порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, яким притаманні особливості, викликані об’єктом посягання: 1) безпосереднє виявлення проступку та з’ясування обставин його вчинення; 2) розгляд справи та винесення по ній постанови; 3) оскарження або опротестування постанови по справі; 4) виконання постанови.

Завершується підрозділ висновком автора щодо необхідності доповнення ст. 278 КУпАП частиною 2, норми якої передбачали б процесуальне право органу (посадової особи), що здійснює підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення, виносити постанови про перекваліфікацію складу адміністративного проступку без направлення матеріалів до суб’єкта, яким було складено процесуальні документи, за умови наявності усіх достовірних даних по справі.

 

 

У результаті дослідження, проведеного на основі історичних аспектів, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань, аналізу зарубіжного та чинного законодавства України та практики його реалізації, автором здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в необхідності вдосконалення адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Запропоновано авторське бачення основоположних висновків, визначень, змін і доповнень до чинного законодавства у сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, спрямованих на вирішення окреслених завдань. До основних з них можна віднести такі:

На основі аналізу нормативно-правових актів, норми яких у різні часи регулювали перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, за порушення яких застосовувалась уповноваженими на те органами адміністративна відповідальність на території України, виділено п’ять етапів розвитку інституту адміністративної відповідальності за порушення означених правил.

Перший етап обумовлюється широкою автомобілізацією і використанням автомобільного транспорту для перевезення пасажирів та вантажів. Адміністративна відповідальність за порушення правил вуличного руху та правил перевезення пасажирів і вантажів встановлювалась на цьому етапі постановами, декретами та розпорядженнями органів влади й управління.

Другий етап розвитку цього інституту починається з прийняття у 1927 р. Адміністративного кодексу УРСР, до якого було включено норми, що встановлювали відповідальність за порушення правил вуличного руху в тому числі і правил перевезення пасажирів та вантажів.

Третій етап розвитку інституту припадає на1940 р. у зв’язку з прийняттям «Правил руху й користування автогужовими шляхами УРСР», відповідно до яких водії, винні у порушенні цих правил, підлягали штрафу, якщо їх дії не підпадали під дію норм кримінального законодавства.

Четвертий етап пов’язаний з доповненням у 1989 р. Кодексу УРСР про адміністративні правопорушення частинами 1, 2 ст. 122, якими було передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил перевезення людей (ч. 1), та за ті ж самі дії, що призвели до створення аварійної