Предмет і метод економічної теорії

Незбалансована інфляція — інфляція, коли співвідношення цін у різних товарних групах змінюється на різні відсотки і по-різному на кожний вид товару.

Очікувана інфляція — зазвичай помірна інфляція, яку можна спрогнозувати на будь-який період. Досить часто це є прямим результатом антиінфляційних дій уряду.

Неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, зумовленим збільшенням під впливом інфляційних очікувань суспільного попиту населення на споживчі товари, товаровиробників — на сировину та засоби виробництва.

Інфляція попиту — це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту. Спричинитиїїможевосновномузбільшеннядержавнихзамовлень(наприклад,

 

військових), попиту підприємців на засоби виробництва в умовах  повної зайнятості й майже повної завантаженості виробничих потужностей, а також зростання купівельної спроможності трудящих (зростання заробітної плати) в результаті, наприклад, узгоджених дій профспілок. Усе це спричиняє утворення надлишку грошей порівняно з кількістю товарів, призводить до підвищення цін. Таким чином, надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть адекватно реагувати на зростання попиту.

Інфляція пропозицїі (витрат) — це зростання цін внаслідок підвищення витрат виробництва чи скорочення сукупної пропозиції.

Причинами збільшення витрат можуть бути зростання цін на сировину, енергоносії, підвищення заробітної плати, олігополістична політика ціноутворення, економічна і фінансова політика держави і т. ін. Збільшення витрат виробництва на одиницю продукції в економіці скорочує прибутки й обсяг продукції, який підприємці готові запропонувати за наявного рівня цін. Внаслідок цього зменшується сукупна пропозиція товарів та послуг, що, у свою чергу, підвищує рівень цін.

Стагфляція         —         це         інфляція,         що         супроводжується         стагнацією виробництва й одночасно зростанням рівня цін і безробіття.

Рівень (темп ) інфляції обчислюють за формулою

 Pi Qi

1    1

 

I       i

PP0Q1

 ii

i

де ІР — індекс зростання цін за рік; Р0; і Р1 — ціни однакових товарів, виражені відповідно в цінах базового і поточного років; Q1  —  обсяг виробництва певного продукту в поточному році.

Соціально-економічні наслідки інфляції. Інфляція — це тяжка хвороба економіки з глибокими соціально-економічними наслідками. У світі немає країни, яка б тією чи іншою мірою не зазнала втрат від інфляції.

Економічні наслідки інфляції.

По-перше, інфляція руйнує нормальні господарські зв’язки, посилює хаос і диспропорції в

економіці,  дезорганізує  інвестиційний  процес,  оскільки  при  нестримному  зростанні  цін  мета виробництва (прибуток) може бути досягнута і без зростання виробництва.

По-друге, капітали переливаються зі сфери виробництва у сферу обігу, насамперед у спекулятивні   комерційні   структури,   де  вони   швидше  обертаються   і   приносять   величезні прибутки, а також переміщаються за кордон у пошуках прибутковішого застосування й гарантованого прибутку. Зростають спекуляція, тіньова економіка, корупція.

По-третє, порушується нормальне функціонування кредитно-грошової системи. Знецінення грошей підриває стимули до нагромадження їх, породжуючи таке явище як “втеча від грошей”, коли підприємці й населення надають перевагу вкладанню грошових заощаджень у товари, нерухомість та інші матеріальні цінності. Розриваються кредитні угоди, бо при інфляції невигідно   надавати   довгострокові   кредити   під   невеликі   проценти,   оскільки   кредиторові доведеться отримувати борги у знецінених грошах.

По-четверте, поступово згортаються товарно-грошові відносини й розширюється прямий продуктообмін на основі бартерних угод. Це призводить до втрати грошима своїх економічних функцій, і відносини обміну повертаються назад — до простої, або випадкової, форми вартості.

По-п’яте, інфляція негативно впливає і на міжнародне економічне та валютно-кредитне становище  країни.  Вона  підриває  конкурентоспроможність  і  експорт  вітчизняних  товарів, водночас  стимулює   імпорт   товарів  з-за  кордону,   оскільки  на  внутрішньому  ринку  вони продаються за вищими цінами. Інфляція стримує надходження іноземного капіталу, знижує офіційний і ринковий курси національної валюти через її знецінення.

Соціальні  наслідки  інфляції.  Економічна  наука  вважає,  що  інфляція  є  своєрідним податком, яким держава шляхом емісії нічим не забезпечених грошей додатково обкладає доходи населення, що веде до негативних соціальних наслідків. Ще Дж. М. Кейнс писав, що “тривалим процесом інфляції уряди можуть конфіскувати таємно і непомітно значну частину багатства своїх громадян”.

 

По-перше,  інфляція  знижує  життєвий  рівень  усіх  верств  населення,  особливо  тих,  які мають сталий дохід, оскільки темпи зростання доходів відстають від темпів зростання цін на товари й послуги.

По-друге,   інфляція   знецінює   попередні   грошові   заощадження   населення   в   банках, страхових полісах, щорічну ренту та інші паперові активи з фіксованою вартістю.

По-третє, інфляція посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової діяльності, посилює соціальну диференціацію населення і соціальну напругу в суспільстві.

Для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику, яка передбачає здійснення тактичних (короткострокових) заходів щодо зниження рівня наявної інфляції та стратегічних (довгострокових) заходів, спрямованих на недопущення інфляції у тривалій перспективі.

До основних заходів антиінфляційної державної політики належать:

—зростання виробництва і насичення ринку товарами;

—обмеження емісії грошей;

—подолання дефіциту державного бюджету;

—стимулювання нагромаджень та інвестицій;

—проведення обґрунтованої кредитної політики;

—скорочення ставок податків;

—проведення приватизації і стимулювання розвитку середнього й малого бізнесу;

—збільшення безготівкового обігу;

—широке впровадження електронної системи розрахунків;

—скорочення бартерних операцій;

—регулювання валютного курсу;

—розвиток ринку цінних паперів;