Предмет політології

ПОЛІТОЛОГІЯ (грец. politika – державні й суспільні справи і logos – слово, поняття, вчення) – наука, об’єктом якої є політика і її відносини з особистістю та суспільством. ПРЕДМЕТОМ ПОЛІТОЛОГІЇ є вивчення об’єктивних закономірностей світового політичного процесу, політичних відносин в окремих країнах і групах держав; відносини між класами, державами, націями, де головне завдання полягає в тому, щоб утримати, зберегти або завоювати владу; способи управління соціально-політичними процесами. Політологія виступає як спеціальна теорія політики, котра відрізняється від інших наук наступним: – вивчає політичну сферу суспільного життя не в загальному ряду багатьох інших об’єктів, як це роблять, наприклад, філософія, соціологія чи історія, а як єдиний і основний об’єкт;– вивчає не окремі аспекти політичного життя, а розглядає його як багатомірну, цілісну систему;– головним своїм предметом має пізнання закономірностей діяльності з керівництва та управління суспільством на основі публічної влади.

В історії розвитку політичного знання виділяють три великих етапи формування політ.науки: перший етап сягає корінням в історію стародавнього світу, античності і продовжується до Нового часу; це період панування міфологічних, а пізніше філософсько-етичних та теологічних пояснень політичних явищ і поступової їх заміни раціональними трактуваннями; при цьому політичні ідеї розвиваються в загальному потоці гуманітарних знань; другий етап починається з Нового часу і продовжується приблизно до середини XIX ст.: політичні теорії звільняються від релігійного впливу, набувають світського характеру і найголовніше - стають більш прив'язаними до конкретних потреб історичного розвитку; центральними питаннями політичної думки стають проблема прав людини, ідея поділу влади, правової держави і демократії; у цей період відбувається становлення перших політичних ідеологій, політика усвідомлюється як особлива сфера життєдіяльності людей; третій етап - це період становлення політології як самостійної наукової і освітньої дисципліни; процес оформлення політології починається приблизно у другій половині XIX ст., потім знадобиться майже сто років для кінцевого оформлення та професіоналізації політичної науки.

 

Політи́чна соціаліза́ція — засвоєння особою соціального й політичного досвіду шляхом включення її у політичну систему, в управління політичними процесами. Найважливішими результатами політичної соціалізації є політичні переконання, почуття, цінності й норми політичної діяльності, що роблять суспільство спроможним забезпечити збереження, модернізацію чи зміну політичного режиму. Політична соціалізація — це «процес розвитку, в ході якого діти і підлітки сприймають ідеї, політичну позицію і поведінку, типове для даної спільності». Іншими словами, політична соціалізація зводиться до засвоєння політичних цінностей і норм, необхідних для адаптації в сформованій політичній системі і виконання різних видів політичної діяльності. Політична соціалізація є одним з напрямків загального процесу соціалізації індивідів. Основними агентами політичної соціалізації виступають такі соціальні інститути, як сім'я, освіта, засоби масової інформації та інші. Велику роль в процесі політичної соціалізації в сучасному суспільстві виконують політологи і політологія, як наукова й освітня дисципліна.

У процесі соціалізації індивіда виокремлюють чотири основних стадії: 1) ранню (від народження до вступу до школи); 2) навчання (з моменту вступу до школи до закінчення навчання); 3) соціальну зрілість (від початку до закінчення трудової діяльності); 4) завершення життєвого циклу (від припинення постійної трудової діяльності в межах офіційної організації до смерті). На кожному з цих етапів набір політичних знань, умінь і навичок індивіда залежить як від його суб'єктивного стану і виконуваних у політиці ролей, так і від діяльності відповідних суспільних інститутів.Найважливішими для політичної соціалізації особи є її дитячі та юнацькі роки. Набутий у дитинстві досвід має визначальний вплив на формування особи, її політичні орієнтації. У дитячі та юнацькі роки великий вплив на соціалізацію особи мають її соціальне походження та оточення.Отже, визначальними чинниками політичної соціалізації на різних етапах формування і розвитку особи є її соціальне походження, оточення та соціальне становище.

 

Агенти соціалізації - це конкретні люди, відповідальні за навчання культурним нормам і соціальних цінностей. Інститути соціалізації - установи, що впливають на процес соціалізації та напрямні його. Залежно від виду соціалізації розглядаються первинні та вторинні агенти та інститути соціалізації. Агенти первинної соціалізації - батьки, брати, сестри, бабусі, дідусі, інші родичі, друзі, вчителі, лідери молодіжних угруповань. Термін «первинна» відноситься до всього, що складає безпосереднє і найближче оточення людини. Агенти вторинної соціалізації - представники адміністрації школи, університету, підприємства, армії, міліції, церкви, співробітники засобів масової інформації. Термін «вторинна описує тих, хто стоїть у другому ешелоні впливу, надаючи менш важливе вплив на людину. Первинні інститути соціалізації - це сім'я, школа, група однолітків і т. д. Вторинні інститути - це держава, її органи, університети, церква, засоби масової інформації і т. д. 

В цілому можна виділити п'ять факторів, що впливають на процес соціалізації: 1)біологічна спадковість; 2)фізичне оточення; 3)культура; 4)груповий досвід; 5)індивідуальний досвід.

Основними агентами соціалізації є сім'я, різного типу спільності (колективи, етноси, народності, класи, соціальні верстви), суспільство в цілому - все те, що містить у собі і оточує людини. Кожна сфера соціального життя (матеріальна і духовна) бере участь у процесі соціалізації - цілеспрямованого і ненаправленного виховання. Отже, найбільш інтенсивно процес соціалізації здійснюється в дитячому та юнацькому віці. До моменту досягнення