Представництво у цивільному процесі України

 

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ ТА ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ПРЕДСТАВНИЦТВА У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

РОЗДІЛ 2. ВИДИ ПРЕДСТАВНИЦТВА У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНІ

2. 1 Залежно від підстав виникнення: договірне і законне

2. 2 За ознаками особи, яка може здійснювати представництво інших осіб у судовому засіданні

2. 3 Залежно від статусу особи, яка може бути представником у суді

РОЗДІЛ 3. ПОВНОВАЖЕННЯ ПРЕДСТАВНИКА У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ТА ЇХ ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

 

 

Актуальність теми. Обов'язковим атрибутом правової держави є незалежна судова влада, формою здійснення якої є правосуддя, що забезпечує захист та поновлення прав і свобод людини і громадянина. Проте створення незалежного суду ще не означає ефективності судового захисту. Необхідне закріплення таких правових механізмів, які б могли реально забезпечити належну реалізацію права на судовий захист. Саме тому велике значення має розширення гарантій прав та інтересів учасників процесу. Вирішення цього завдання може бути досягнено шляхом закріплення, в тому числі і в процесуальному законодавстві, відповідних правових інститутів, спрямованих на посилення відповідальності сторін за зловживання процесуальними правами.

Суттєві зміни в суспільних відносинах, які набули поширення з початку 90-х років, а також конституційне закріплення правових основ нової демократичної країни зумовили необхідність докорінного перегляду правового статусу осіб, які можуть здійснювати представництво інтересів осіб, держави та їх представницьких функцій. Питання належного представництва цивільній справі потребують перегляду не лише за процесуальними особливостями цього інституту, а й за тими матеріально-правовими аспектами, що зумовлюються матеріальними основами представництва. Останнім часом з'явилося багато публікацій, присвячених окремим аспектам представництва, але вони не узагальнені в єдиному комплексному дослідженні всіх аспектів представництва. Крім того, багато публікацій в юридичній літературі висвітлюють представницькі функції, здійснювані адвокатом. Інші автори присвячують свої праці представництву інтересів юридичних осіб в цивільному праві.

Конституцією України особі гарантується право на захист в суді, при цьому юрисдикція суду поширюється на всі правовідносини, Що виникають в державі. Одночасно за статтею 38 Цивільного процесуального кодексу України громадянам надане право вести свої справи в суді особисто або через своїх представників. Справи ж юридичних осіб у суді мають вести їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням. Але цим всі аспекти представництва для юридичних осіб не вичерпуються, оскільки повноважні представники юридичних осіб можуть передоручити ведення справи в суді іншим представникам.

Зрозуміло, не всі громадяни мають достатню юридичну підготовку та володіють достатніми знаннями у галузі права для того, щоб кваліфіковано вести свої справи в судах та інших органах. Саме для цього й створено інститут представництва.

Метою даного дослідження є аналіз чинного цивільно-процесуального законодавства задля подальшого вдосконалення цивільно-процесуального регулювання інституту представництва.

Основними завданнями курсової роботи є: формування сутнісного визначення поняття „цивільно-процесуальне представництво”; дослідження існуючих класифікацій процесуального представництва; порівняння інституту представництва в цивільному праві і цивільному процесі.

Об'єктом дослідження виступають відносини, які виникають внаслідок цивільно-процесуального представництва у судовому засіданні осіб права та законні інтереси, яких порушені.

Предметом роботи виступають норми цивільного та цивільного процесуального законодавства України, а також норми законів та підзаконних нормативно правових актів, які безпосередньо чи опосередковано впливають на регулювання відносин представництва.

Методологічні та теоретичні основи дослідження. Курсова робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів юридичної науки. В роботі були використані такі наукові методи як: діалектичний (дозволив проаналізувати чинне цивільне процесуальне законодавство та практику його застосування), системний (дозволив визначити проблемні питання правового регулювання інституту представництва), історико-правовий (дозволив дослідити розвиток законодавства та практики застосування щодо інституту представництва), абстрагування та узагальнення (застосовувався у процесі розробки різних правових понять і категорій, таких як представництво, суспільне представництво), формально-юридичний (використовувався у процесі створення нових правових норм і приписів щодо регулювання інституту представництва та подальшого їх удосконалення).

Виходячи з мети та завдань дослідження структура роботи складається з вступу, трьох розділів, висновків. У першому розділі розглядаються поняття, значення та підстави виникнення інституту представництва в Україні, у другому – розглянуті підстави класифікації та характеристика окремих видів представництва, третій розділ присвячений повноваженням представника у цивільному процесі, а також документам, які посвідчують право представника на участь у цивільному процесі.

 

 

Представництво в цивільному обороті має широку сферу застосування. Це пояснюється причинами як юридичного, так і фактичного порядку. Потреба у представництві виникає тоді, коли особа, яку представляють, не має за законом можливості вчиняти юридичні дії (наприклад, у разі відсутності дієздатності). Представництво може мати місце також тоді, коли у особи немає або фізичної можливості здійснити такі дії (наприклад, внаслідок хвороби, відсутності в місці постійного проживання), або бажання особисто реалізовувати належні їй права та обов'язки. Здійснення юридичними особами своєї статутної діяльності також неможливо уявити без всебічного використання інституту представництва (представництво в господарському та третейському суді).

Теорія представництва пройшла довгий шлях розвитку, який бере початок ще за часів рабовласництва. Представництво тією чи іншою мірою було визнано в Єгипті, Греції, Римі та деяких інших державах. Однак, незважаючи на високий рівень професіоналізму, вишуканість