Проблеми адаптації і дезадаптації старшокласників до навчального процесу та феномен стресу

Узагальнені дані літератури та результатів різних досліджень дозволяють виокремити основні причини розвитку інформаційного стресу.

За своєю роллю у формуванні інформаційного стресу всі причини можна розділити на:

1) безпосередні, які є об’єктивно несприятливим фактором інформаційної взаємодії людини і техніки, джерелом екстремального робочого навантаження і «пусковим моментом», тобто початковим етапом розвитку стресу;

2) головні, які відображають індивідуальні особливості суб’єкта діяльності, котрі визначають можливості виникнення стану стресу у конкретного індивіда, механізми його регуляції і засоби подолання;

3) супутні, які сприяють появі і проникненню безпосередніх і головних причин стресу, а також налаштовують суб’єкта діяльності на розвиток у нього даного стану.

Причини розвитку інформаційного стресу:

І. Безпосередні (інформаційні).

1. Семантичні (смислові) :

– висока суб’єктивна складність завдання;

– висока відповідальність за виконання завдання;

– небезпечність ситуації;

– недостатній контроль за ситуацією;

– невизначеність (невідомість) оперативної ситуації;

– непередбачуваність розвитку ситуації;

– часткова чи повна невдача у діяльності;

– суперечливість інформації тощо.

2. Операційні:

– дефіцит інформації;

– надлишок інформації;

– великий об’єм інформації;

– низька вірогідність надходження значимої інформації;

– порушення ритму надходження інформації тощо.

3. Часові:

– дефіцит часу;

– велика тривалість впливу робочого навантаження;

– аритмічність пред’явленої інформації;

– високий темп пред’явленої інформації;

– невизначеність часу (несподіваність) надходження сигналу тощо.

4. Організаційні:

– низька об’єктивна вірогідність надання інформації, об’єктивна невизначеність моменту надання інформації;

– неправильний вибір необхідної інформації;

– відволікання уваги;

– пропуск сигналу, об’єктивна складність завдання;

– суміщена діяльність тощо.

5. Технічні:

– відмова системи;

– блокування сигналу;

– маскування, викривлення сигналу;

– хибна інформація;

– інтерференція сигналів;

– суперечливість інформаційних ознак ситуації;

– невідповідність сигнальних ознак інформації тощо.

ІІ. Головні (суб’єктивні).

1. Моральні:

- недисциплінованість;

- безвідповідальність;

- неохайність тощо.

Останнім часом особливо активно стала вивчатись проблема інформаційного стресу у навчальній діяльності. У вітчизняній та зарубіжній науці почали досить широке вивчення питання впливу інформаційних чинників на діяльність людини та її стани. [9, 155-156].

 

 

Ефективності психологічного забезпечення психічного здоров’я (далі ПЗПЗ) старшокласників можна досягти передусім шляхом певних організаційних заходів правильної організації режиму праці та відпочинку з урахуванням психологічних та психофізіологічних особливостей старшокласників.

Регламентація і управління навчальною діяльністю є основним організаційним коригуючим засобом у системі ПЗПЗ.

У цьому аспекті ПЗПЗ є основою продуктивної навчально-пізнавальної діяльності та засобів адекватної адаптації молоді до умов життєдіяльності в несприятливі періоди навчання, що забезпечує оптимальну організацію навчання через суворий ритм і послідовність виконання навчального навантаження і сприяє розвитку динамічного стереотипу діяльності [6, 73-77; 24, 18].

Наукові дослідження свідчать, що системи ПЗПЗ є адекватним засобом – завдяки тренуючим і стимулюючим впливам така система полегшує пристосування людини до нових умов навчання і життя. Тривала дія збереженого і адекватного режиму праці та відпочинку, ритму діяльності сприяє виробленню і зміцненню умовно-рефлекторних зв’язків робочого динамічного стереотипу, що сприяє і нормалізації адаптивного процесу, оберігає від хронічної втоми, перевтоми, перенапруги. Таким чином, ПЗПЗ має позитивний вплив на психічне і фізичне здоров’я особистості. Поряд з організаційними заходами ПЗПЗ має включати основні та пасивні методи психологічної допомоги, які забезпечують підготовку вищої нервової діяльності як носія психічних явищ до суттях навантажень під час навчання, до зміни режиму праці та відпочинку, життя і навантаження [29, 35-36].

При цьому особливого значення набуває самоконтроль за виконанням комплексу ПЗПЗ для осіб з особливим типом нервової системи, певними індивідуально-психологічними властивостями, такими як виражена нервово-психічна нестійкість, висока тривожність, низький рівень самоконтролю, само актуалізації, високий рівень конфліктності та низький рівень конформності; низький рівень мотивації з акцентуаціями гіпотимії, екзальтованості, репресивності на фоні застрявання.

Психологічна значимість організації раціональної праці та відпочинку зумовлена тим, що завдяки робочому динамічному стереотипу діяльності ліквідується особливий внутрішньо-особистісний конфлікт, який виникає через невідповідність вимог дієвості адаптивного рівня психічних можливостей особистості [53, 19].

З розв’язанням такого конфлікту знімається нервово-психічна напруга, активізуються функції уваги, пам’яті, мислення, стабілізується нервово-психічна стійкість, зменшується рівень тривожності, подразливості, агресивності, підвищується інтерес і потреба в праці. Одночасно поліпшується суб’єктивний стан, сон, фізична та розумова працездатність, розширюються адаптивні можливості соціально-психологічної адаптації.

Дослідження показали, що організаційні заходи в системі ПЗПЗ під час навчання старшокласників сприяють суттєвому покращенню успішності і психологічному задоволенню навчанням.

Величезну роль відіграє збільшення рухової активності, нормалізація біоритмів організму, а саме циклу «бадьорість-сон» [49, 22-24].

Слід відмітити, що в мозку існують специфічні механізми, які запобігають виникненню інформаційних стресів, у т. ч. зниження мотивації. Крім того важливою складовою профілактики стресів є