Проблеми зайнятості молоді

Є підстави вважати, що недавній економічну кризу 2010 року року вніс певні корективи у ситуацію зі студентської зайнятості, загостривши проблеми працевлаштування, з одного боку, з іншого – відкривши нові змогу співробітництва з вітчизняними виробниками, перспективу затребуваності по колись які втратили попит спеціальностями. Є також підстави очікувати подальшого зростання актуальності виходу студента ринку праці, зростання кількості працюючих студентів.

Актуальність існують, та реальна можливість рішення дає підстави декому рекомендацій у сфері вирішення питань студентської зайнятості у України.

Необхідна програму з вельми чіткою діяльність наступних суб'єктів, діючих цьому сегменті ринку праці:

– окремі вузи міста Київ і департамент вищої освіти;

– потенційні роботодавці студентів, їх асоційовані представники;

– спеціалізовані служби зайнятості міської та обласної адміністрації;

– організації, що у діяльності працевлаштування і адаптації молоді та студентів ринку праці на комерційній основі (кадрові агентства, установи додаткової освіти) ; – громадські організації, виступаючі як і ролі роботодавця, і посередника ринку праці, які б навчання та розвитку студентів як майбутніх працівників; Ефективним рішенням може бути комплексна програма адаптації студентів ринку праці особливо пильно до «проблемним» вузам і спеціальностями.

Найважливішими її напрямами мають стати: Область управління студентської зайнятістю: – Навчання студентів процесу працевлаштування, широке інформування можливостях працевлаштування, професійного зростання і розвитку для студентів. Важливим моментом є стимулювання природного активності самих студентів через їх у розвиваючої своєї діяльності (громадські організації, ділових іграх тощо.) ;

– Прийняття заходів для розширенню потенційного обсягу попиту працівника-студента (як стажиста, і повноцінного працівника) із розробкою системи стимулювання роботодавця (податкові пільги, часткову компенсацію затратна дообучение працівника, спільні проекти з рішенню внутрішніх завдань підприємств тощо.) ;

– Сприяння з розробки прийнятних форм співробітництва обожнює, і роботодавця із необхідним урахуванням і прав обох сторін. Область організації процесу; – Осучаснення гнучкості навчальної програмі і навчального розкладу.

Співробітництво лінією «вуз-государство-работодатель» в адаптації навчальної програми до вимог вузу (проходження стажування на підприємствах, виробничий замовлення підготовку працівників, участь практиків у розробці й реалізації навчальних планів тощо.)

Область контролю та дослідницької діяльності Продовження дослідження студентської зайнятості, аналіз її динаміки і через специфіку стосовно вузам, навчальним спеціальностями, курсів, сферам бізнесу і типам робочих місць. Вивчення її впливу трудову кар'єру випускників;

– Використання даних і розробити рекомендацій суб'єктам студентської зайнятості.

Однією з елементів комплексного підходу до розв'язання проблем може бути створення спеціального агентства студентської зайнятості в кооперации[5]. Таким чином, задля забезпечення зайнятості молоді в нас у країні розробити й подати втілені у життя державних органів деякі програми розвитку й заходи щодо сприянню у працевлаштуванні населення. Розробка такої системи управління ринком праці передбачає значні витрати як матеріальних, і нематеріальних. Потрібна чимало докладає зусиль до збору, угруповання та інформації, з урахуванням якої приймаються управлінські рішення, визначаються тенденції розвитку ринку праці як загалом, і з його окремим що становить. Для вдосконалення даної системи необхідний ціле пасмо заходів для розвитку програм, у сфері зайнятість населення, середнього та бізнесу країни, підтримці промислових наукових і виробничих галузей економіки.

 

 

Молодь – виключно важливий ресурс продуктивних сил суспільства, оскільки не лише енергійної і працездатною, а й быстрообучаемой робочої силою. Це солідна частина потенційної робочої сили в. На грудень 69, 6 млн. людина, за даними Держкомстат, були задіяні економічної діяльністю до, а 5, 4 млн. – немає, хоча вік але це дозволяв. Йдеться, підкреслимо, як про те, хто став на облік в служби зайнятості, а про, хто справді хотів працевлаштуватися. Інакше кажучи, наведені цифри характеризують безробіття, розрахований за методиці Міжнародної організації праці (МОП). У порівняні з груднем 2009 року кількість незайнятих значно зменшилася – на 781 тис. людина, чи 12, 7%. Якщо ж взяти рік загалом, то середньому у 2010-му чисельність безробітних становила 5, 6 млн. людина, це 11, 4% менше, ніж у 2009-му. Несприятливий становище на молодіжному ринку праці визначається, зокрема, зміною структури економічно активного населения[6]. Зрушення у структурі вікових груп виявляються разом з дорослішанням молоді. За аналізований період частка економічно активної молоді скоротилася у кількості активного населення за віковій групі до 20 років із 3, 7 до 2, 3%, за групою 20-24 років – з 11, 3 до 10, 2%. Частка молоді 25-29 років зросла з 11, 7 до 13%. Вона найбільш активна у пропозиції своєї праці, що свідчить про адаптації цієї групи до місцевих умов ринку праці та про достатньому рівні її професіональною підготовкою. Зменшення у складі робочої сили в частки підлітків і молоді до 24 років можуть пояснити їх залученням в освітній процес у цілях придбання професії, отже, збільшенням шансів отримання гідної роботи у майбутньому.

Поруч із у період 2008-2010 рр. зросла чисельність у складі економічно неактивного населення з 11, 9 млн. людина до 16, 2 млн. людина (у тому числі понад 40% – учні і студенти навчальних закладів). Практика показує, навіть достатня професійна підготовка не вирішує проблем зайнятості молоді. Як відомо, випускники професійних навчальних закладів який завжди працевлаштовуються, особливо з спеціальності. Так було в загальній кількості безробітних наприкінці 2005 р. частка випускників загальноосвітніх установ становила 3, 2%; ВНЗ – 1, 4%; установ середнього професійної освіти – 2, 3%. С одного боку, це – слідство ліквідації попередньою жорсткої системи розподілу фахівців і нинішнього вільного їх виходу ринок праці. Частка випускників, одержують напрям працювати, різко зменшилося: по установам початкового професійної освіти його отримують 50% закінчили навчання, за державними середнім (денним) спеціальним навчальних закладів – близько третини закінчили, по вищих навчальних закладів – трохи більше 40%. У цьому кожен десятий у складі безробітних мають вищу освіту, кожна п'ята – середню спеціальну і кожен шостий – початкова професійне.

Вочевидь, позначаються прорахунки у визначенні перспективної потреби у кваліфікованих кадрах за професіями і спеціальностями. І це у недооцінки ролі підготовки робочих кадрів якісного рівня, складових.

 

 

1. Конвенція про сприяння зайнятості й захист від безробіття № 168 (1988р.) ; Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965 - 1999, Том II, Міжнародне бюро праці, Женева. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 

2. Постанова КМУ від 08. 09. 2010 р. № 831 «Про затвердження Основних

напрямів реалізації державної політики зайнятості на 2010-2011 роки».

3. Наказ Мінпраці № 307, 20. 11. 2000 «Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності». Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за № 915/5136.

4. Васильченко В. С. Державне регулювання зайнятості: Навчальн. посіб. / В. С. Васильченко. – К. : КНЕУ, 2005. – 252 с.

5. Волкова О. В. Ринок праці: Навчальн. посіб. /О. В. Волкова. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 642 с.

6. Осовська Г. В. Управління трудовими ресурсами: Навчальн. посібн. / Г. В. Осовська. – К. : ЦУЛ, 2008 – 224 с.

7. Соціальні проблеми працевлаштування молоді / О. М. Балакірєва, О. О. Яременко, О. В. Валькована, та ін. – К. : Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2004. – 132с.

8. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004 -2015 роки) «Шляхом Європейської інтеграції» / Авт. кол. : Гальчинський А. С., Геєць В. М. та ін. ; Нац. ін-т стратег, дослідж., Ін-т екон. прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європ. Інтегр. України. – К. : ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.

9. Яценко А. Б. Міжнародні ринки ресурсів: навч. посіб. / А. Б. Яценко. – К. : ЦУЛ, 2005. – 194 с.

10. Василенко С. В. Корпоративная культура как инструмент эффективного управления персоналом. – Изд. : Дашков и Ко, 2009

11. Корпоративна культура: Навчальний посібник/ Під заг. ред. Г. Л. Хаєта. – Київ: 2003. – 403с.

12. Русинка І. Конфліктологія. – К. : Професіонал, 2007. – 334 с.

13. Циба В. Т. Системна соціальна психологія. – К. : ЦНЛ, 2006. – 328с.