Процес управління та його основні стадії

Цілі управління персоналом можна досягти, якщо спиратися на кожного працівника, при цьому з кожним працівником повинна проводитися кропітка робота.

Комплексний підхід до управління персоналом вимагає інтеграції основних функцій і таких напрямків, як:

1) організаційно-кадрової функції;

2) навчально-виховної функції;

3) соціально-економічної функції;

4) дослідно-проектної функції;

5) психолого-педагогічної функції;

6) інформаційно-аналітичної функції.

Перераховані функції є елементами діагностичної моделі функціонування управління персоналом.

Отже, управління персоналом містить у собі:

1) допомогу підприємству в досягненні його цілей;

2) ефективне використання майстерності і можливостей працівників;

3) забезпечення фірми висококваліфікованими і зацікавленими службовцями;

4) прагнення до найбільш повного задоволення службовців своєю роботою;

5) розвитку і підтримці на високому рівні якості життя, що робить бажаною роботу в цій фірмі;

6) допомога в створенні гарного морально-психологічного клімату;

7) управління ростом кар'єри і взаємній вигоді працівника і фірми.

Складовими елементами процесу управління є призначена (підібрана самостійно) група фахівців, ціллю діяльності якої є підвищення виробничої, творчої віддачі й активності персоналу, розробка і реалізація програми розвитку кадрів організації.

В організації розробляється стратегія управління людськими ресурсами: визначаються перспективні орієнтири використання персоналу, його відновлення й удосконалювання, розвиток мотивації.

У системі управління персоналом виділяють чотири групи факторів:

1. Техніко-технологічні:

1. 1. Зміна структури і форм зайнятості, диференціація персоналу і формування «внутрішнього ринку праці»;

1.2. Безупинне підвищення кваліфікації і перепідготовка персоналу;

2. Особистісні:

2.1. Перегляд принципів зайнятості, гнучкі, індивідуальні форми роботи;

2.2. Орієнтація системи стимулювання на підприємництво, участь в управлінських рішеннях;

3. Економічні і соціально-політичні

3.1. Акумулювання передового досвіду управління кадрами;

3.2. Створення нових форм конструктивного співробітництва працівників, профспілок і адміністрації компаній;

4. Розвиток теорії управління:

4.1. Підвищення аналітичної обґрунтованості рішень по використанню трудових ресурсів;

4. 2. Розуміння ролі особистості в забезпеченні ефективної роботи організації.

1.1. Операції та процедури процесу управління.

На рисунку 1 зображена схема групування операцій процесу управління.

 

Рис. 1. Групування основних операцій процесу управління.

 

Кожна з операцій, представлених у даній схемі має певний склад дій, формування і здійснення яких забезпечує операційне функціонування процесу управління. У нижче наведеній таблиці міститься склад кожної з операцій а також умови їх успішного виконання.

 

Таблиця 1.

Зміст операцій процесу управління та умови їх успішного виконання

No з/п Склад операцій Умови успішного виконання операцій

Цілеполагання

1 1. Визначення цілей 2. Обґрунтування цілей 3. Формування цілей 4. Постановка цілей 5. Коректування цілей 1. Рівень наукового розвитку і кваліфікації 2. Облік об’єктивних законів 3. Система інтересів 4. Кількість і цінність інформації

Вибір

2 1. Оцінка механізму управління 2. Вибір методів управління 3. Обґрунтування методів 4. Комбінування методів 1. Особливості механізму управління 2. Склад засобів впливу 3. Відповідність засобів впливу

Інформаційна робота

3 1. Накопичування інформації 2. Зберігання інформації 3. Пошук інформації 4. Обробка інформації 5. Передача інформації 1. Кількість інформації 2. Цінність інформації 3. Можливість інформаційної системи 4. Автоматизація обробки

Аналітична робота

4 1. Оцінка параметрів 2. Розрахунок показників 3. Графічна робота 4. Класифікація, аналіз 1. Метод аналізу 2. Кваліфікація робітників 3. Автоматизація розрахунків і логічних операцій

Розробка і вибір варіанту дій (тип рішень) ; 

5 1. Пошук варіантів дій 2. Визначення критеріїв вибору 3. Співставлення варіантів 4. Організаційне оформлення 5. Прийняття рішень 1. Методика розробки 2. Досвід і кваліфікація керівника 3. Використання сучасної техніки 4. Стиль роботи

Організаційно-практична робота (реалізація рішень). 

6 1. Доведення рішення до виконавців 2. Роз'яснення й уточнення рішення 3. Розподіл завдань 4. Наділення повноваженнями 5. Контроль виконання 1. Тип організації 2. Дисципліна 3. Соціально-психологічний клімат 4. Авторитет керівника 5. Стиль управління

 

Прийняття колективних рішень – одна з найбільш важливих процедур процесу управління. На відміну від процедури визначення результуючих експертних оцінок вона припускає не тільки розрахунок результату колективної експертизи, але і використання спеціальних методів відкритого обговорення альтернативних варіантів рішень, додаткового обміну інформацією між особами, що приймають особисту участь у процесі прийняття рішень, узгодження протилежних точок зору, пошуку компромісу і т. д.

Ще однією важливою відмінністю обговорюваних процедур є те, що рішення, прийняті колективно остаточні, у той час як результуючі експертні оцінки служать лише необхідною базою для прийняття управлінських рішень.

У процесі ухвалення колективного рішення може бути запитана додаткова експертна інформація від фахівців, що приймали участь у підготовці й обґрунтуванні альтернативних варіантів рішень.

Процес і процедура прийняття рішень.

Для того щоб прийняти управлінське рішення, кожен керівник повинен добре розбиратися не тільки в понятійному апараті, але і досить кваліфіковано при цьому застосовувати на практиці:

- методологію управлінського рішення;

- методи розробки управлінських рішень;

- організацію розробки управлінського рішення;

- оцінку якості управлінських рішень.

Методологія управлінського рішення являє собою логічну організацію діяльності по розробці управлінського рішення, що включає формулювання мети управління, вибір методів розробки