Професійна ідентифікація особистості вчителя

Аналіз досліджень проблеми професійного самовизначення в контексті життєвого шляху особистості засвідчує про безпосередню залежність його від рівня зрілості особистості, від характеру і способів її ідентифікації себе із професією. К. О. Альбуханова-Славська виділяє декілька типів і рівнів професійного самовизначення (на нашу думку, вони можуть бути співвіднесені з етапами формування готовності вчителя до реалізації особистісно-орієнтованого підходу в педагогічній діяльності) у відповідності з даним критерієм:

1. Ідентифікація, в основі якої лежить прагнення особистості досягти високого рівня матеріального достатку, орієнтує особистість на професійне просування в сферах професійної діяльності, що високо оплачується;
2. Ідентифікація особистістю себе з громадською діяльністю дає той тип професійного самовизначення, який пов’язаний із професійними перспективами в будь-якій діяльності, що забезпечує прояв нею соціальної активності. (Враховуючи цей факт, ми вважали за необхідне у змісті ціннісних орієнтацій педагога, готового до особистісно орієнтованої діяльності, позначити сформованість сприйняття суспільно-корисної діяльності як цінності). Особистісні цінності – поняття, що в психології особистості відображає факт включеності суб’єкта в соціальні зв’язки та стосунки і трактує людину як соціокультурну реальність.
3. Ідентифікація, в основі якої лежить відношення до себе як носію певних здібностей, орієнтує особистість на максимальний прояв і на професійний розвиток в тій професії, де ці здібності будуть в більшій мірі потрібні (Відношення до себе як цінності було також введено нами в перелік цінностей вчителя в структурі готовності до особистісно-орієнтованої діяльності).
4. Ідентифікація людини, що володіє широким спектром здібностей і орієнтована на творчість у праці, визначає реалізацію нею себе в тих професіях, які надають можливість творчості. Професія вчителя, поза всяким сумнівом, є такою. А особистісно-орієнтована педагогічна діяльність може, на нашу думку, розглядатися як спосіб творчої самореалізації вчителя.

Неодмінними складовими педагогічного професіоналізму, на думку В. О. Сластеніна, повинні стати: свідомий аналіз професійної діяльності на підставі мотивів і диспозицій; проблематизація і конфліктизація педагогічної діяльності – бачення в ній колізій і невідповідностей, що не сприймаються; критичне відношення до педагогічних нормативів; рефлексія і побудова системи смислів (смислотворчість) ; відкритість середовищу і професійним нововведенням; відношення, що творчо перетворює світ; вихід за межи нормативних завдань; прагнення до самореалізації, до втілення в професійній діяльності своїх намірів і образу життя; суб’єктування елементів змісту в особистісно-смисловий зміст, тобто наділення особистісним смислом. У наведеному вище висловлюванні В. О. Сластеніна визначено самореалізацію педагога як «втілення ним у професійній діяльності своїх намірів і образу життя». Це визначення відображає процесуальний аспект педагогічної самореалізації.

Професійні мотиви, об’єднані з високим рівнем креативності, забезпечують оптимальний результат педагогічної діяльності. Для таких учителів характерний пошук інноваційних форм і методів роботи, осмислення своєї діяльності, створення власної концепції навчально-виховного процесу. Вчитель із мотивами особистісної самореалізації надає перевагу творчим видам праці, що відкривають беззаперечні можливості для саморозвитку, кожний раз здійснює вибір кращого варіанту методу, що осмислений через усвідомлення своїх здібностей і педагогічних завдань. Таку діяльність відрізняє високий рівень сприйняття нового, постійний пошук себе в новому, потреба у створенні нового бачення різних форм педагогічної діяльності. Характеризуючи вчителя з мотивами особистісної самореалізації, приходимо до думки, що це людина з високим рівнем творчого потенціалу, який проявляється у прагненні добитися результату в своїй діяльності без особистісної прагматичної мотивації, як такий, що отримує задоволення у самій інноваційній діяльності, яка має для нього глибокий особистісний смисл. Його відрізняє створення нових концептуальних підходів, високий рівень рефлексії і психологічної готовності до сприйняття нового.

Особистість педагога – особистість, яка виконує професійну роль педагога (шкільного вчителя, вихователя дошкільного закладу, вихователя школи-інтернату, викладача вищого навчального закладу тощо. Реальною причиною педагогічних дій учителя, що стоїть за мотивами як безпосереднім побудженням, є інтерес – особистісний і професійний. Він надає орієнтуючу дію на діяльність педагога, тобто під впливом інтересу відбувається формування направленості особистості вчителя на усвідомлення цілей діяльності і самовдосконалення в процесі реалізації особистісно-орієнтованого підходу. Наявність потреби і прагнення досягти майбутнього результату є інваріантною ознакою, що визначає мету як образ передбачуваного результату. Усвідомлена і прийнята вчителем мета покликана надавати особистісний смисл педагогічної діяльності. Під особистісним смислом розуміється індивідуалізоване відображення справжнього відношення особистості до тих об’єктів, заради яких розгортається її діяльність, усвідомлене як «значення для мене». Основними об’єктами, до яких формується відношення аспекту, котрий ми досліджуємо, є особистісно-орієнтована педагогічна діяльність і позитивний образ «Я-професійне». Отож, відправним моментом для максимально повної творчої самореалізації педагога у професійній діяльності є встановлення ним особистісного смислу педагогічної діяльності, її особистісна спрямованість та відображення дійсного відношення до свого «Я-професійне».

Розглянуті нами функціональні ланки (потреби, мотиви, інтереси, цілі) є частиною системи соціальної і особистісної детермінації творчої самореалізації педагога, в тому числі і особистісно орієнтованої педагогічної діяльності. Тільки в сукупності ці складові пов’язують в органічно єдине ціле направленість професійних цінностей і особистісний смисл педагогічної діяльності, даючи змогу вчителю творчо себе реалізовувати у обраній (гуманістичній) педагогічній парадигмі. Зміст технологічного аспекту в цілісній структурі механізму творчої саморегуляції визначається способами (педагогічна активність і педагогічна творчість) і засобами (самонавчання, самовиховання, самоосвіта) як компонентами саморегуляції особистості педагога в професійній діяльності, які, на нашу думку, виступають в якості механізмів втілення в діяльності професійно