Професійна комунікація спілкування як інструмент професійної діяльності

індивідуальне (спілкуються двоє) ;

колективне спілкування.

3. З урахуванням каналів комунікації виділяють:

безпосереднє спілкування («обличчя до обличчя») ;

опосередковане (телефон, радіо, телебачення).

4. Залежно від змісту повідомлення розрізняють:

• побутове (обговорення щоденних проблем) ;
• наукове (обговорення наукових проблем) ;
• фахово-ділове (спілкування між людьми як представниками фахових установ) ;
• естетичне (передавання естетичної інформації).

Усі ці форми мовленнєвого спілкування істотно різняться між собою і мають свою специфіку. Особливе значення для фахової підготовки мають такі форми мовного спілкування як діалог, монолог і полілог.

Діалог – це форма ситуаційно зумовленого спілкування двох осіб, комунікативні ролі яких упорядковано змінюються (мовець стає адресатом, а адресат перетворюється на мовця).

Висловлювання у діалозі називаються репліками (комунікативними кроками).

Діалогічне професійне спілкування завжди прогнозує мету і завдання, формується під впливом мотивів фахової діяльності.

• Найхарактерніші ознаки діалогу;
• безпосередність словесного контакту двох учасників спілкування;
• швидкий обмін репліками без попереднього обмірковування;
• ситуативна залежність реплік;
• можливість імпліцитного способу передачі інформації (репліки скорочені, нерозгорнуті) ;
• використання паравербальних засобів (жести, міміка, рухи тіла, погляд, відстань тощо), що реалізуються візуально;
• зорове й слухове сприйняття учасників діалогу;
• важливість інтонації, тембру, тональності. Інтонація сприяє формуванню діалогічного контексту.

Монолог – форма мовлення адресата, розрахована на пасивне й опосередковане сприйняття адресатом. Отже, реакція слухача не матеріалізується в знаковій формі мови.

Усі форми усного монологічного мовлення можна переділити на дві групи:

• безпосередньо-контактне, або аудиторне монологічне мовлення (мовець і слухач перебувають у прямому контакті, бачать і чують один одного) ;
• посередньо-контактне, або мікрофонне мовлення (радіо, телебачення).

Окреме місце займає внутрішній монолог – мовлення «про себе», міркування, роздуми.

Найважливіші ознаки монологу;

• однобічний характер висловлювання, не розрахований на негайну реакцію слухача;
• підготовленість і плановість (лекція, доповідь тощо) ;
• певна тривалість у часі; – '
• індивідуальна композиційна побудова значних за розміром уривків;
• розгорнутіші й складніші синтаксичні побудови;
• композиційна завершеність і загальна структурна цілісність висловлювання.

Полілог – форма спілкування між кількома особами.

• Полілог характеризується такими ознаками:
• залежність від ситуації, в умовах якої відбувається спілкування; високий рівень непідготовленості;
• істотне значення правил ведення полілогу;
• •білш-менш однакова участь у спілкуванні всіх учасників. У межах названих форм і відбувається усне фахове спілкування.

3. ФУНКЦІЇ ТА ВИДИ БЕСІД

Серед індивідуальних форм усного професійного спілкування найбільш поширеною є ділова бесіда.

Бесіда – це розмова двох чи більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем.

Бесіда – чи не найскладніший з усіх жанрів усного фахового спілкування, оскільки значною мірою це експромт, а для експромту треба мати значний життєвий досвід, величезний запас теоретичних знань, а також досконало володіти мовним етикетом.

Щоб досягти успіху під час бесіди, треба:

• ретельно готуватися до бесіди;
• бути уважним і тактовним до співрозмовника;
• постійно стимулювати у співрозмовника зацікавленість розмовою;
• вміти слухати співбесідника, враховувати його погляди, думки і докази;
• стежити за реакцією партнера й відповідно корегувати свої дії;
• висловлювати свої думки точно, логічно, переконливо;
• створювати атмосферу довіри, щоби привернути до себе співрозмовника.

Для того, щоб бесіда була ефективною, не можна:

• перебивати співрозмовника;
• різко прискорювати темп бесіди;
• негативно оцінювати особистість співрозмовника;
• підкреслювати відмінність між особою та співрозмовником;
• •Залежно від змісту ділові бесіди можуть виконувати різні функції:
• обмін інформацією;
• формування перспективних заходів;
• •мне спілкування під час вирішення проблем;
• підтримку ділових контактів на різних рівнях;
• •пошук, висунення нових ідей;
• •стимулювання дій у новому напрямку;
• розв'язання етичних проблем, що виникли під час спілкування.

Існують різні види бесід. Залежно від мети спілкування та змісту

бесіди поділяються на:

• ритуальні;
• глибинно-особистісні;
• ділові.

Залежно від кількості учасників виокремлюють такі бесіди:

• індивідуальні;
• групові.

Індивідуальна бесіда – це розмова двох осіб, які прагнуть (обоє або один) до досягнення певної мети. Вона сприяє встановленню між співрозмовниками дружніх стосунків, взаєморозуміння, а також стимулює партнерів до взаємовигідної співпраці.

Ділова бесіда – це спілкування між особами з метою встановлення ділових стосунків, вирішення ділових проблем або вироблення правильного підходу до них. Зазвичай предметом обговорення під час ділових бесід є конкретна справа.

Ділова бесіда є цілеспрямованим спілкуванням з передбачуваним або попередньо запланованим результатом. Прикладами таких бесід є: обговорення нових проектів, бесіда з партнером по бізнесу, співбесіда з роботодавцем.

Фахівці з проблем ділового спілкування визначають ті чинники, що надають перевагу бесіді як формі взаємного спілкування: 48

•можливість диференційованого підходу до предмета обговорення з урахуванням поглядів, думок інших з мстою прийняття оптимального рішення;

•швидкість реагування на висловлювання співбесідника з урахуванням його зауважень і пропозицій;

•підвищення компетентності співрозмовників за рахунок обміну думками;

•усвідомлення єдності позицій у вирішенні проблеми;

•відчуття власної значущості під час вирішення проблеми, отримання результату.

Зазвичай бесіда складається з таких етапів:

Визначення місця й часу зустрічі (на нейтральній, своїй, чужій території).

2. Початок бесіди. Він відіграє особливу роль у створенні сприятливої атмосфери спілкування. Отже, на початку бесіди передусім слід заручитися прихильністю свого співрозмовника, тобто справити приємне враження про себе. Час, відведений на це, досить обмежений, а тому слід продумати форму вітання, початкову фразу. На цьому етапі важливе значення мають невербальні форми взаємодії – вираз обличчя, поза, вітальний жест.

3. Формування мети зустрічі.

4. Обмін думками та пропозиціями.

5. Закінчення бесіди.

Під час бесіди слід триматися