Професійні вимоги до спеціаліста відділу освіти як державного службовця

• проекти рішень райдержадміністрації про затвердження мережі закладів освіти, про закріплення за загальноосвітніми навчальними закладами території обов'язкового обслуговування дітей шкільного віку та ведення обліку дітей дошкільного та шкільного віку;
• матеріали про надання платних послуг;
• проекти наказів з навчально-виховної роботи в школах міста;
• оформлення і отримання документів про освіту.
• Створює умови для складання іспитів екстерном.
• Відповідає за працевлаштування випускників 9-х класів, контролює працевлаштування випускників 11-х класів.

Координує:

• роботу навчальних закладів, сім'ї та громадськості, пов'язану з навчанням дітей;
• здійснення у навчальних закладах профільного навчання.

Контролює:

• виконання Закону України «Про освіту» щодо здобуття учнями повної загальної середньої освіти;
• виконання робочих навчальних планів, їх інваріантної та варіативної частин.
• надання платних послуг;
• стан внутрішньошкільного керівництва і контролю;
• звільнення учнів від випускних екзаменів;
• організацію індивідуального навчання учнів;
• ведення шкільної документації в підзвітних закладах відповідно до інструкції Міністерства освіти України «Про ведення ділової документації в загальноосвітніх навчально-виховних закладах».

Бере участь в атестації закладів освіти, готує матеріали (підзвітних їй закладів) на регіональну раду, контролює виконання рекомендацій атестаційної експертизи, організовує роботу з ліцензування загальноосвітніх шкіл. Перевіряє об'єктивність виставлення підсумкових оцінок випускникам, які претендують на нагородження медалями. Відповідає за підготовку тематичних питань на колегію управління освіти в межах своєї компетенції, ведення протоколів колегії. Забезпечує розгляд звернень громадян в межах своїх повноважень, вживає заходи по усуненню недоліків у роботі.

 

Спеціаліст відділу освіти зобов’язаний:

• сумлінно виконувати свої обов'язки;
• шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування;
• не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця;
• дотримуватися обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, які визначені у ст. 16 Закону України «Про державну службу» та ст. ст. 1 і 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією»;
• виконувати правила по організації роботи з охорони праці на робочому місці.

 

Спеціаліст відділу освіти має право:

• За дорученням начальника управління представляти управління освіти в місцевих органах виконавчої влади та в підвідомчих установах в межах своєї компетенції.
• Користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією та Законами України.
• Брати участь у розгляді питань і прийнятті рішень у межах своїх повноважень.
• Одержувати від органів підприємств, установ, організацій необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції.
• Викладацької діяльності за фахом, але не більше 240 годин протягом навчального року (внутрішнє сумісництво) в основний робочий час.
• В межах своєї компетенції брати участь в роботі рад та педагогічних рад шкіл, в обласних нарадах, конференціях, семінарах та інше.
• На повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників та громадян.
• Безперешкодно ознайомлюватися з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення;
• Вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних звинувачень або підозри.
• На здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці.
• На соціальний та правовий захист відповідно до свого статусу.

 

У відповідності вимог Закону «Про державну службу» спеціаліст відділу освіти не має права:

• займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередника, крім випадків, передбачених чинним законодавством, або бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, де він працює, а також виконувати роботу за сумісництвом (крім наукової, викладацької, творчої діяльності) ;
• сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам з метою одержання за це винагороди у грошовому та іншому вигляді, послуг, пільг, самостійно або через представника входити до керівних органів підприємств, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність, приймати подарунки і послуги від фізичних або юридичних осіб в зв'язку зі своєю службовою діяльністю;
• брати участь у страйках та вчиняти дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу.

Спеціаліст відділу освіти з питань загальної середньої освіти відповідає за:

• Суворе дотримання стандартів освіти працівниками в межах своєї компетенції.
• Створення умов для творчої роботи керівників шкіл, учителів.
• Морально-психологічний клімат в підлеглих йому установах.
• Об'єктивний аналіз стану справ в навчальних закладах.
• За здійснення державного контролю по виконанню школами та позашкільними закладами директивних документів з питань освіти, Законів України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», кадрової політики тощо.

Спеціаліст відділу освіти з питань загальної середньої освіти несе дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому трудовим законодавством, за:

• неякісне і несвоєчасне виконання або невиконання, без поважних причин, своїх посадових завдань та обов’язків, неналежне виконання правил внутрішнього трудового розпорядку, невиконання або несвоєчасне виконання наказів, розпоряджень управління освіти, міської ради, інших органів, яким управління освіти підпорядковується;
• бездіяльність або незаконне використання наданих йому прав;
• необ'єктивність та погану якість узагальненої інформації, яка подається керівництву;
• розголошення інформації, що складає службову та державну таємницю;
• недотримання етики поведінки та обмежень, передбачених законодавством про державну службу.

 

 

Державна служба є ключовим елементом системи державного управління, від ефективного функціонування якого залежить додержання конституційних прав і свобод громадян, послідовний і сталий розвиток країни. Діюча система державної служби в Україні має певні проблеми, які потребують подальшого вирішення:

• підвищення ефективності системи управління державною службою;
• проходження державної служби в державних органах, діяльність яких регламентується спеціальним законодавством;
• функцій державних службовців щодо їх участі у розробленні та забезпеченні реалізації державної політики;
• впровадження єдиної системи оцінювання та стимулювання роботи державних службовців;
• удосконалення системи оплати праці державних службовців;
• питання щодо порядку надання державних послуг та нормативного врегулювання вимог професійної етики державних службовців;
• системи добору, призначення на посади, просування по службі, ротації державних службовців та їх професійного навчання.

Вдосконалення правових засад функціонування державної служби потребує більш чіткого законодавчого визначення основ державної служби, її місця в системі державного управління, кола осіб, які належать до державних службовців, критеріїв віднесення їх до відповідних категорій посад та механізмів прирівняння певних посад виходячи зі змісту роботи, її впливу на прийняття кінцевого рішення, рівня посадової відповідальності, порядку та умов переведення державних службовців з одного державного органу до іншого, а також посилення соціальних гарантій державних службовців, у тому числі в разі звільнення з посади з не залежних від них причин.

Потребує також удосконалення правове регулювання питань прийняття на державну службу. Існуючий порядок проведення конкурсу, стажування на посадах, відбору та зарахування до кадрового резерву потрібно доповнити більш прозорою і гнучкою системою оцінки фахової підготовки кандидатів на посади державних службовців, зокрема із застосуванням засобів і систем тестування їх знань, вмінь та навичок тощо.

Система оплати праці державних службовців в Україні відрізняється недостатньою прозорістю для суспільства, недостатньою справедливістю й передбачуваністю для державних службовців. Останній факт ставить під сумнів об'єктивність і неупередженість дій державних службовців, підвищує ризик корупції.

Сама хвороблива проблема – територіальна й міжвідомча розбіжності в рівні оплати праці державних службовців і низька доля посадового окладу в структурі заробітної плати (не перевищує 30%). Надбавки й премії в структурі заробітної плати державного службовця повинні бути, але повинні становити невелику її частину й нараховуватися не автоматично, а залежно від результатів роботи державних службовців.

Необхідно реформувати систему оплати праці державних службовців з метою залучення до державної служби найбільш кваліфікованих фахівців, посилення мотивації їхньої роботи, зокрема – шляхом забезпечення конкурентноздатності заробітної плати державних службовців на ринку праці на основі принципу рівної оплати за рівну роботу.

Заробітна плата державних службовців має бути конкурентоспроможною на ринку праці та забезпечувати зацікавленість державних службовців у просуванні по службі. Розмір їх заробітної плати слід пов’язувати з кінцевими результатами роботи, якістю та ефективністю виконання управлінських функцій. Для забезпечення залучення на державну службу професійно підготовлених, компетентних, ініціативних, висококваліфікованих фахівців, які володіють сучасними методами менеджменту та мають організаторські здібності, необхідно продовжити роботу щодо зміни структури заробітної плати з визначенням у ній домінуючої ролі посадового окладу та переглядом системи надбавок.

Водночас розмір доплати за ранг в межах однієї категорії посад повинен стати стимулом для підвищення результативності праці державного службовця та його кар’єрного зростання. Формування структури заробітної плати має здійснюватися за принципом рівної оплати за однакову роботу. На основі критеріїв віднесення посад державних службовців до відповідних категорій в різних органах державної влади слід ліквідувати міжвідомчі та територіальні розбіжності в оплаті за однакову роботу на відповідних посадах. Основою для встановлення порядку надання державних послуг має стати нормативне визначення поняття «державні послуги».

Професіоналізація державної служби здійснюється насамперед через систему професійного навчання державних службовців, розвиток якої має бути визначено одним із пріоритетів державної політики у цій сфері. Зазначена система передбачає цільову підготовку за державним замовленням висококваліфікованих фахівців з питань державного управління, залучення провідних закладів освіти до здійснення перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців з метою поліпшення їх спроможності виконувати аналітичну роботу. Суттєвою умовою для забезпечення високої професійності має стати розширення можливостей для навчання державних службовців, зокрема на основі застосування дистанційного навчання, проведення регулярних обмінів досвідом між державними службовцями та обговорення актуальних проблем державного управління, застосування новітніх технологій у цій сфері.

 

 

1. Конституція України.
2. Закон України «Про державну службу»
3. Закон України «Про місцеві державні адміністрації»
4. Мельников И. О. Професійна підготовка як фактор ефективної діяльності державного службовця: Вісник державної служби України № 1, 2002