Прогнозування соціально-економічних процесів

 

Мета та завдання асистентської практики

План-конспект лекції

Верифікація прогнозів. EX POST як імітація процесу прогнозування

Поняття тенденції, способи встановлення наявності тенденції

Асистентська практика

 

 

Головним навчально-методичним документом, що забезпечує комплексний підхід до організації практичної підготовки, системності, безперервності, послідовності навчання студентів, є програма асистентської практики. Основна мета програми полягає у чіткому плануванні та регламентуванні діяльності студентів і керівників під час практики та окреслення її головних результатів.

Програма асистентської практики передбачає планове, поетапне набуття студентами практичних професійних навичок і застосування набутих теоретичних знань із дисципліни «Прогнозування соціально-економічних процесів» у реальних умовах. Програма містить зміст, цілі і завдання асистентської практики, види і терміни проходження практики, бази проходження практики, організацію практики, форми звітності, норми оцінювання роботи студентів під час практики.

У методичних рекомендаціях розглядаються загальні положення проведення науково-дослідної практики, вибір бази проведення практики, питання організації і проведення практики, зміст практики та підведення підсумків асистентської практики студентів факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації Одеського Національного університету імені І. І. Мечникова.

Програма і методичні рекомендації «Асистентська практика» можуть бути корисними науково-педагогічним і педагогічним працівникам, магістрам, студентам педагогічних спеціальностей, усім, хто цікавиться проблемами організації та проведення науково-дослідної практики.

 

 

Головна мета асистентської практики магістрів – підготовлення глибоко мислячого спеціаліста, який володіє основами теорії науки і творчої діяльності, практичними навичками збору, оброблення та аналізу даних, результатів наукових експериментів, здатного генерувати ідеї, володіти нахилами і здібностями до наукових повідомлень і прогнозів.

Цілі асистентської практики магістрів:

• формування і розвиток професійних знань у галузі дорадництва, закріплення набутих теоретичних знань із дисциплін магістерської програми;
• оволодіння необхідними професійними компетенціями за обраним напрямом спеціальної підготовки;
• збір фактичного матеріалу для якісного підготовлення випускної магістерської роботи.

Основними завданнями асистентської практики є:

• оволодіння сучасною методологією наукового дослідження;
• закріплення знань, умінь і навичок, здобутих у процесі вивчення дисциплін за магістерською програмою;
• оволодіння сучасними методами збирання, аналізу та оброблення наукової інформації;
• оволодіння вміннями викладати здобуті результати у вигляді звітів, публікацій, доповідей;
• формування уявлень про сучасні інформаційні технології наукової інформації;
• формування навичок самоосвіти і самовдосконалення, сприяння активізації науково-дослідної діяльності магістрантів.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати:

• сутність та особливості методології наукового дослідження;
• основні принципи роботи з емпіричною базою дослідження;
• методи наукових досліджень;
• види інформаційного забезпечення та використанні джерел інформації у науково-дослідній роботі;
• наукознавчі та методологічні основи наукових досліджень;
• особливості організації науково-дослідної роботи;
• вимоги до оформлення результатів науково-дослідної роботи;
• етичні та правові основи наукової діяльності тощо

уміти:

• застосовувати понятійний апарат методології наукових досліджень;
• відбирати та аналізувати необхідну інформацію;
• формулювати мету, завдання та гіпотезу наукового дослідження;
• планувати та проводити емпіричні дослідження;
• порівнювати отримані результати дослідження із теоретичними обґрунтуванням проблеми;
• формулювати висновки наукового дослідження;
• оприлюднювати та упроваджувати результати науково-дослідної практики;
• складати звіти та доповіді тощо.

Робота магістрантів під час асистентської практики організується відповідно до логіки роботи над магістерською дисертацією. Вони працюють з першоджерелами, монографіями, авторефератами і дисертаційними дослідженнями, аналізують результати досліджень, консультуються з науковими керівниками і викладачами кафедри.  

План-конспект лекції

 

План лекції:

9-30 – вітання зі студентами, перевірка присутніх.

9-40 – перевірка готовності групи до заняття.

9-50 – виклад основного матеріалу.

10-30 – обговорення питань.

10-45 – проведення тестових завдань.

11-00 – закінчення пари.

1. Верифікація прогнозів. EX POST як імітація процесу прогнозування

Статистичні прогнози ґрунтуються на гіпотезах про стабільність значень величини, що прогнозується; закону її розподілу; взаємозв'язків з іншими величинами тощо. Основний інструмент прогнозування – екстраполяція.

Суть прогнозної екстраполяції полягає в поширенні закономірностей, зв'язків і відношень, виявлених в t-му періоді, за його межі.

Залежно від гіпотез щодо механізму формування і подальшого розвитку процесу використовуються різні методи прогнозної екстраполяції. Їх можна об'єднати в дві групи:

екстраполяція закономірностей динаміки – тренду і коливань;

екстраполяція причинно-наслідкового механізму формування процесу – факторне прогнозування.

Ці методи різняться не процедурою розрахунків прогнозу, а способом описування об'єкта моделювання. Екстраполяція закономірностей розвитку ґрунтується на вивченні його передісторії, виявленні загальних і усталених тенденцій, траєкторій зміни в часі. Абстрагуючись від причин формування процесу, закономірності його розвитку розглядають як функцію часу. Інформаційною базою прогнозування слугують одномірні динамічні ряди.

Важливим етапом статистичного прогнозування є верифікація прогнозів, тобто оцінювання їх точності та обґрунтованості. Ha етапі верифікації використовують сукупність критеріїв, способів і процедур, які дають можливість оцінити якість прогнозу.

Найбільш поширене ретроспективне оцінювання прогнозу, тобто оцінювання прогнозу для минулого часу (ex-post прогноз). Процедура перевірки така. Динамічний ряд поділяється на дві частини: перша – для t= 1, 2, 3,..., p – називається ретроспекцією (передісторією), друга – для t=p + 1, p + 2, p + 3,..., p + (n -р) – прогнозним періодом.

За даними ретроспекції моделюється закономірність динаміки і на основі моделі розраховується прогноз Yp+v, де v – період упередження. Ретроспекція послідовно змінюється, відповідно змінюється прогнозний період, що унаочнює рис. 2. 10 (для v = 1).

 

Рис. 2. 10 – Схема ретроспективної перевірки точності прогнозу для v