Проведення гірничорозвідувальних виробок

 

При проведенні виробок застосовуються різні схеми робіт, які зумовлюються властивостями порід, які перетинаються, типом і перерізом виробок, призначенням і терміном служби, ступенем механізації робіт. Велика кількість геологічних організацій стають на шляхи повної комплексної механізації гірничопрохідницьких робіт.

Під комплексною механізацією розуміють такий спосіб проведення гірничих робіт, при якому всі основні й допоміжні операції виробничого процесу механізовані, а технічне обладнання для механізації кожної з операцій за своєю потужністю й продуктивністю відповідає потужності й продуктивності ведучих механізмів.

Механізація виробничих процесів забезпечує безупинне зростання продуктивності праці при одночасному зниженні собівартості, створює сприятливі умови для оздоровлення та полегшення праці робітників, зменшує потребу в робочій силі.

Проведення розвідувальних канав і траншей. Цей технологічний процес складається з кількох операцій: розпушення гірської породи, видалення розпушеної породи з виробки й у разі необхідності закріплення виробки.

Розпушення порід здійснюється за різними способами: ручним, механічним, енергією вибуху, кінетичною енергією води тощо.

Видалення породи з канав і траншей здійснюється викиданням вручну, або за допомогою підйомних механізмів. Розпушення й видалення породи поєднується при екскаваторних, скреперних та інших роботах.

Кріплення канав і траншей здійснюється при проходці виробок у нестійких породах для запобігання їх обвалу. Якщо стінки канав і траншей закладаються під кутом до горизонту, меншим ніж кут природного відхилу порід, то вони не закріплюються.

При надходженні води застосовують відповідні водовідливні засоби.

Проходження канав і траншей вручну. Вручну канави (траншеї) проходять у породах І-V категорій. Ручна проходка канав, траншей, шурфів без застосування ВР припускається для розвідки нерудних копалин (кварц, п'єзокварц, туф, мармур, польовий шпат тощо), для випробування при розвідці розсипних родовищ, а також для геологічної зйомки.

Якщо довжина канави велика і її проходять без кріплення, для більшої міцності стінок інколи залишають перемички через кожні 5-10 м.

Якщо канава проходить по схилу, то за наявності водоносних порід роботу починають з нижнього пункту та просуваються угору по схилу, забезпечуючи дренаж (осушення вибою).

Стінки канав під час проходки треба підчищати й вирівнювати, зберігаючи заданий ухил і дотримуючись напряму осі канави. Це важливо для створення безпечних умов праці, для якості випробування й геологічної документації.

До глибини 2, 5 м порода викидається безпосередньо на поверхню, а на більшій глибині застосовуються допоміжні засоби, наприклад полиця з дощок, що настилається впоперек канави, на яку прохідник викидає породу з вибою. Потім вона перекидається з полиці вгору.

При проходженні глибоких траншей (канав) для підйому породи з них доцільно використовувати підйомні крани з достатнім вильотом стріли.

Проходження розвідувальних канав із прямовисними бортами без кріплення допускається у щільних стійких породах на глибині не більше ніж 2 м. За умов багаторічної мерзлоти в зимовий період дозволяється проходка канав із прямовисними бортами без кріплення до глибини 3 м (без застосування випалів).

Траншеї вручну дозволяється проходити в щільних стійких породах на глибину до 6 м, при висоті кожного уступу не більше ніж 2 м й ширині берми 0, 5 м.

Для запобігання осипанню порід у канаву або шурф при проходці на викид необхідно залишати берму завширшки не менше ніж 0, 3 м.

Спускання людей у канави глибиною більше ніж 1, 5 м дозволяється лише по драбинах і трапах.

Проходження шурфів за звичайних умов. За даними Н. І. Кулічихіна, В. Т. Борисовича, В. І. Плохіх, здебільшого проходять шурфи, які мають площу перерізу 1, 25-1, 50 м2 (понад 80%), глибину до 10 м (близько 90%), для порід до IX категорії буримості включно. Шурфи у породах вищих категорій проходять порівняно рідко.

Технологічний процес при проходці розвідувальних шурфів складається з таких операцій: підготовка майданчика для закладки шурфу, яка полягає у видаленні каміння, валунів, розчистці від трави та кущів; розмітка контурів виробки; розпушення (відбойка) породи у вибої шурфу; провітрювання вибою; видача відбитої породи на поверхню; викладка виданої породи у купки з установленням бирок; кріплення шурфу (якщо це необхідно).

Розпушення породи вибухом, у свою чергу, складається з трьох операцій: буріння шпурів, заряджання їх, підривання зарядів у шпурах.

При проходженні шурфів операції кріплення й вентиляції звичайно не залежать від обраного способу проходки шурфу. Шурфи в міцних стійких породах не закріплюються; але при проходці глибоких шурфів їхнє устя закріплюється на глибині 1 м суцільним вінцевим кріпленням. При проходці нестійких порід припускається відставання кріплення від забою до 1 м (крім окремих випадків проходки – у пливунах, пісках тощо). Кріплення проводиться одразу ж за видаленням породи, що призводить до подовження виробничого циклу.

Провітрювання шурфів проводиться до глибини 4-6 м (взимку до 10 м) за рахунок дифузії повітря, на великій глибині – за допомогою ручного відцентрового вентилятора продуктивністю до 15 м3/хв, напором 294 Па.

Водовідлив при незначному водоприпливі (до 0, 2 м /год) здійснюється за допомогою цебер, при значному – відцентровим і гвинтовим насосами типу 2КМ-6, ПВН-15. Водовідлив не впливає на тривалість виробничого циклу, тому що поєднується з проходкою.

Шурфопрохідні роботи виконуються переважно із застосуванням ручного гірничопрохідницького інструменту. Буріння шпурів – одноручне. Підривання зарядів – вогневе. На мілких шурфах