Прояви синдрому емоційного вигорання

Від природи людина отримує нормальні реакції біохімічних, біомеханічних, нейрофізіологічних та інших властивостей, в результаті чого у неї формується індивідуальний рівень обміну речовин, м'язового розвитку і т. д. Ці властивості включаються до виконання різних видів діяльності – від смоктальних і хапальних рефлексів до гри, вчення і т. д. У міру дозрівання людини завдяки генетичній стійкості у неї складається якась притаманна їй

узагальнена швидкість, узагальнена пластичність, узагальнена емоційність та інші характеристики темпераменту. Ці характеристики не тільки фарбують діяльність, а й задають межі, оберігають організм від надмірно великого чи малого витрачання енергії, зберігаючи його здатність виживати. Таким чином, головне пристосувальне завдання темпераменту полягає в енергетичному регулюванні [16].

Виходячи з цього розуміння сутності темпераменту, зрозуміло, що до темпераментальних проявів можна віднести тільки ті психологічні властивості, які задовольняються наступними вимогами [13, 14, 15]

• Темперамент: • відображає формальний аспект діяльності і не залежить від її мети, сенсу, мотиву; • характеризує індивідуально-типову міру енергетичної напруги і ставлення до світу і до себе;
• універсальний і проявляється у всіх сферах життєдіяльності;
• може виявлятися вже в дитинстві;
• стійкий протягом тривалого періоду життя людини;
• високо корелює з властивостями біологічних підсистем (нервової, гуморальної, тілесної і т. д.) ;
• передається у спадок.

В. М. Русалов при створенні своєї теорії темпераменту спирався на вчення П. К. Анохіна про акцептор дії (функціональної системи породження і корекції будь-якого поведінкового акту) і дані нейро-психофізіології [15].

Нові теоретичні уявлення дозволили трактувати темперамент як систему формальних поведінкових вимірювань, що відображають найбільш фундаментальні особливості різних блоків функціональної системи, як її розумів П. К. Анохин. Якщо розглядати всю людську життєдіяльність у вигляді континууму поведінкових актів, то кожен з них можна представити як структуру з чотирьох блоків:

❑ аферентного синтезу (збору сенсорної інформації по всіх каналах) ;

❑ програмування (прийняття рішення) ;

❑ виконання;

❑ зворотного зв'язку.

Оскільки темперамент і є результат системного узагальнення біологічних властивостей (про що докладно йшлося в спеціальній теорії індивідуальності), то повинна існувати відповідність між блоками теорії функціональних систем і формальними аспектами поведінки людини, тобто складовими темпераменту. В. М. Русалов наполягає на тому, що взаємодія з світом предметним (суб'єкт-об'єктивне) і світом соціальним (суб'єкт-суб'єктивне) мають зовсім різний сенс та зміст, у зв'язку з цим ці аспекти людської активності можуть мати і різні формально-динамічні характеристики. Тому чотирьом блокам П. К. Анохіна пропонується ставити у відповідність не чотири, а вісім блоків, що утворюють структуру темпераменту. [14, 15] В узагальненому вигляді вчення про темперамент представлено на таблиці. Охарактеризуємо коротко середній рядок таблиці:

Перший блок (аферентних синтез) описує ступінь напруженості взаємодії організму з середовищем.

Другий відображає ступінь труднощів перемикання з одних програм поведінки на інші.

Третій показує ступінь швидкості виконання тієї чи іншої програми поведінки.

Четвертий блок відображає зворотний зв'язок – чутливість до можливих розбіжностей реального результату дії з тим, яким предвосхищались (акцептором).

 

 

Про що говорять відповідні шкали темпераменту?

Предметна ергічність – характеризує бажання розумового і фізичного напруження, надлишок або нестача сил.

Соціальна ергічність – визначає відкритість для спілкування, широту контактів, легкість у встановленні зв'язків.

Предметна пластичність – означає в'язкість або гнучкість мислення, здатність перемикатися з одного виду діяльності на інший, прагнення до різноманітності.

Соціальна пластичність – це стриманість або розгальмування в спілкуванні, широта соціальних програм, природність взаємодії.

Предметний темп – це швидкість моторно-рухових операцій.

Соціальний темп – це мовленево – рухова активність, здатність вербалізації.

Предметна емоційність – це міра чутливості до розбіжності реального результату і бажаного. Висока чутливість до неспівпадіння виражається в перевазі негативних емоцій, а низька чутливість – у присутності позитивних емоційних переживань.

Соціальна емоційність – характеризує відчуття впевненості в процесі спілкування, емоційну сензитивність, міру тривоги з приводу невдач у спілкуванні.

Пронумеровані блоки позначають якості темпераменту, які проявляються у сфері предметної та комунікативної діяльності. Дана концепція детально розроблена і розташовує діагностичним методом – опитувальником структури темпераменту (ОСТ). [13]

Дослідження вкладу середовища і спадковості у темперамент виявило сильний материнський вплив на такі його характеристики, як екстраверсія, невротизм і психотизм, тобто найбільш істотне в структурі особистості (орієнтованість на зовнішній або внутрішній світ, рівень тривожності і психічного здоров'я) в основному переходить до дитини будь-якої статі від матері. Але статеві відмінності все ж існують: такі особливості, як м'якість-твердість, сексуальна задоволеність, успадковуються жінками частіше, ніж чоловіками. Тобто дівчатка більше схожі на своїх матерів за цими ознаками, ніж хлопчики, хоча і ті, й інші за темпераментом ближчі