Принцип домінанти О. О. Ухтомського

 

Вступ

1. Нервові центри та їх властивості

2. Принципи координації в діяльності центральної нервової системи

3. Принцип домінанти О. О. Ухтомського

Висновки

Список використаних джерел

 

 

Кожного дня, кожної години велика кількість сигналів постійно надходить на рецептори нашої нервової системи, де вони перекодовуються, перетворюючись на нервові імпульси, далі ця інформація надходить у мозок. Тут, у цьому «банку даних», вона змішується з наявною інформацією, яка там зберігається, переробляється і знову утворюється із попередніх елементів. У кінцевому результаті робота мозку зводиться до того, що він організовує різноманітні сигнали, які надійшли із зовнішнього середовища, в певну систему, намагається активно вишукувати патерни (закономірності, послідовності дій), щоб визначити значення і спосіб розуміння подій та інформації, яка надходить у його розпорядження. Він прагне до упорядкованості й завершеності: організовує отримані результати в ієрархію даних, яка легка для запам'ятовування і використання. Внаслідок такої роботи утворюється певний «продукт», що і представляє на суд нашого мозку, який оцінює цей продукт і наділяє його певною «етикеткою» або ярликом, після чого приймає рішення, що робити далі. Це рішення і втілюється у вигляді реакції на початкову стимуляцію. Ним може бути якась думка або переживання, почуття, рух і т. д. Однак виникають питання, як інформація перекодовується, як змішується, які правила її аналізу, на основі чого приймається рішення про реакцію у відповідь. [6]

«Ніщо так погано ми не знаємо як те, що повинен знати кожен: закони», – писав свого часу О. Бальзак. Перефразовуючи цей вислів можна сказати: ніщо так погано ми не знаємо, як те, що повинен знати кожен із нас: закони функціонування нашої психіки.

Як згодом з'ясовується, голова зовсім не «темний предмет, який не підлягає дослідженню», як сказав про це один дотепник. Діяльність нашого мозку підпорядковується чітким законам, і незнання законів його функціонування і правил використання може обернутися для нас справжнім лихом, з чим, власне, ми і стикаємося майже щодня, пожинаючи плоди власної недбалості.

Якщо ми хочемо пізнати людину, то повинні пізнати психічні механізми, які, на думку І. М. Сєченова, визначають наше існування. Таких механізмів, як з'ясувалося, три. Один із основоположних принципів, які визначають роботу мозку, – це принцип домінанти.

 

 

Нервовий центр – це складна сукупність нейронів, необхідних для здійснення рефлекторного акту чи регуляції певної функції організму. Таке уявлення про нервовий центр є дещо умовним, оскільки в регуляції функцій у кожному, особливо складному рефлекторному акті беруть участь не лише нейрони центру, а й інші нейрони, іноді розміщені на різних рівнях ЦНС. [8]

З фізіологічного погляду, нервовий центр, який регулює ту чи іншу функцію організму або здійснює конкретний рефлекторний акт, – це складне об'єднання нейронів, котрі узгоджено, координовано діють у регуляторному процесі. При цьому роль різних нейронів у нервовому центрі неоднакова: участь певних груп нейронів (ядро центру) абсолютно необхідна, участь інших є необов'язковою, їх можуть замінювати інші нейрони (розсіяна частина центру).

Нервові центри мають низку властивостей, зумовлених структурою нейроих ланцюгів, що утворюють ці центри, та особливостями синаптичного проведення нервових імпульсів. Діяльність нервових центрів ґрунтується на взаємодії двох процесів: збудження і гальмування.

 

 

У зв’язку з тим, що в будь-якому рефлекторному акті приймають участь групи нейронів, які передають імпульси в різні відділи мозку, в рефлекторну реакцію включається весь організм. Наприклад, якщо ви несподівано вкололись голкою в палець, то ви відсмикнете руку. Це рефлекторна реакція. Але при цьому скоротяться не лише м’язи руки. Зміниться частота дихання, діяльність серцево-судинної системи. Ви словами відреагуєте на несподіваний укол. У реакцію-відповідь включився весь організм. Таким чином, рефлекторний акт – координована реакція всього організму.

Узгоджене прояв окремих рефлексів, що забезпечують виконання цілісних робочих актів, носить назву координації.

Явище координації відіграє важливу роль в діяльності рухового апарату. Координація таких рухових актів, як ходьба або біг, забезпечується взаємопов'язаною роботою нервових центрів.

За рахунок координованої роботи нервових центрів здійснюється вчинене пристосування організму до умов існування. Це відбувається не тільки за рахунок діяльності рухового апарату, але і за рахунок змін вегетативних функцій організму (процесів дихання, кровообігу і т. д.).

Встановлено ряд загальних закономірностей – принципів координації:

Принцип конвергенції – концентрація збудження від різних нейронів на одному. Імпульси, що приходять в ЦНС по різним аферентним волокнам можуть сходитися (конвергувати) до одних і тих же вставних і ефекторних нейронів. Конвергенція нервових імпульсів пояснюється тим, що аферентних нейронів в 5разів більше, ніж еферентних. [5]

Принцип іррадіації – розповсюдження збудження. Імпульси, що поступають в ЦНС при сильному і тривалому подразненні рецепторів, викликають збудження не лише даного рефлекторного центра, але і інших центрів. Процес іррадіації пов’язаний з наявністю в ЦНС багато чисельних галужень аксонів і дендритів, ланцюгів вставних нейронів, які об’єднують один з одним різні нервові центри. [5]

Іррадіація добре виражена у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Наприклад, діти при появі іграшки розмахують руками, голосно сміються, стрибають.