Принцип домінанти О. О. Ухтомського

Принцип індукції – наведення одного процесу іншим. У природних умовах, незважаючи на широкі можливості іррадіювати по ЦНС, збудження фактично поширюється в певних межах, що забезпечує можливість здійснення певних, координованих рефлекторних реакцій. Гальмування обмежує іррадіацію збудження. У результаті цього збудження концентрується в певних групах нейронів.

При збудженні одних нервових центрів діяльність інших, функціонально зв’язаних з ним, загальмовується (негативна індукція). Якщо в нервовому центрі виникає гальмування, то у функціонально зв’язаному – збудження (позитивна індукція). Індукція може бути одночасна – якщо один центр в корі великих півкуль сильно збуджений, то в ділянках, які його оточують розвивається гальмування і навпаки. Індукція може бути послідовною – збудження, яке розвинулось в одному центрі, змінюється гальмуванням, а гальмування – збудженням.

Принцип зворотного зв’язку. Між ЦНС і робочими органами здійснюються прямі і зворотні зв’язки, завдяки яким ми можемо не лише робити висновки про результативність дій, а й вносити правки в нашу діяльність, виправляти допущені помилки.

Принцип домінанти грає важливу роль в узгодженій роботі нервових центрів. Домінанта – тимчасово панівний осередок збудження в центральній нервовій системі, що визначає характер відповідної реакції організму на зовнішні і внутрішні подразнення. [5]

Домінантний осередок збудження характеризується наступними основними властивостями: підвищеною збудливістю; стійкістю збудження;

здатністю до підсумовування збудження; інерцією – домінанта у вигляді слідів збудження може довго зберігатися, і після припинення викликав її роздратування.

Домінантний осередок збудження здатний притягати (залучати) до себе нервові імпульси від інших нервових центрів, менш порушених у даний момент. За рахунок цих імпульсів активність домінанти ще більше збільшується, а діяльність інших нервових центрів пригнічується.

Домінанти можуть бути екзогенного та ендогенного походження. Екзогенна домінанта виникає під впливом чинників навколишнього середовища.

Ендогенна домінанта виникає під впливом факторів внутрішнього середовища організму, головним чином гормонів і інших фізіологічно активних речовин.

Домінанта може бути інертною (стійкою), і для її руйнування необхідно виникнення нового більш потужного вогнища збудження.

Домінанта лежить в основі координаційної діяльності організму, забезпечуючи поведінку людини і тварин у навколишньому середовищі, емоційних станів, реакцій уваги. Формування умовних рефлексів та їх гальмування також пов'язане з наявністю домінантного вогнища збудження.

 

 

Принцип домінанти (лат. – панівний) був сформульований О. О. Ухтомським як загальний принцип функцій нервових центрів. Він полягає у тому, що в ЦНС постійно виникають і можуть тривалий час існувати домінуючі осередки збудження, які підкоряють собі роботу інших нервових центрів. Цього висновку О. О. Ухтомський дійшов, аналізуючи поведінку тварин і людей у різних життєвих обставинах, а також па підставі експериментів на тваринах. Наведемо приклад одного з таких експериментів. Якщо у тварини з наповненим сечовим міхуром подразнювати руховий центр кори великого мозку, що викликає згинальний рефлекс, то виникає не згинальний рефлекс, а рефлекторне сечовипускання. Чому? Тому що збудливість центру сечовипускяння була такою високою, що він став домінантним (провідним), тобто його нервові клітини почали реагувати й на сторонні подразники, збудження від яких поширювалося в корі великого мозку. [4]

У природних умовах існування організмів домінанта може охоплювати цілі системи рефлексів. Може виникати харчова, захисна, статева та інші домінанти. Домінантний осередок має підвищену збудливість стійкість збудження і здатність до його сумації, а також певну післядію збудженні.

Домінантна ділянка збудження, яка виникла в одному центрі, викликає за індукцією гальмування в сусідніх центрах ЦНС, змінюючи і підпорядковуючи їх роботу. Наприклад, якщо голодному песику дати їжу і одночасно подразнювати лапу електричним струмом, то рефлекс відсмикування лапи не буде спостерігатися, а песик буде їсти з ще більшою інтенсивністю. Голодні діти не можуть сприймати навчальний матеріал на уроці. Намагання вчителя створити інші домінанти лише посилюють почуття голоду.

Домінанти можуть бути екзогенного і ендогенного походження. Екзогенна домінанта виникає під впливом факторів навколишнього середовища. Наприклад, коли дитина читає цікаву книгу, то сторонні шуми (музика по радіо) не заважають їй. Ендогенна домінанта виникає під впливом факторів внутрішнього середовища. Наприклад, при зменшенні концентрації поживних речовин в крові, відбувається збудження харчового центру, виникає харчова домінанта в ЦНС.

У процесі нервової діяльності одна домінанта змінює іншу. Наприклад, при повному сечовому міхурі виникає домінанта у відповідному центрі і відбувається рефлекторна реакція випорожнення сечового міхура. Якщо в цей момент будуть надходити імпульси від будь-яких рецепторів, то вони лише будуть підтримувати збудження даної домінанти. По закінченню реакції домінанта зникає і виникає нова, пов’язана з іншою, необхідною організму діяльністю. Виникнення в ЦНС сильнішої домінанти загальмовує раніше викликану домінанту за принципом негативної індукції. Чим молодша дитина, тим менш стійка домінанта і тим легше вона гальмується.

На думку О. О. Ухтомського, принцип домінанти є фізіологічною основою акту уваги і предметного мислення. Цікава і емоційна розповідь, таблиця, дослід сприяють створенню домінантних відношень під час процесу навчання, що відіграє важливу роль в процесі засвоєння знань.

 

 

Головний мозок – це цілий Всесвіт! Скільки різноманітних, нерідко різноспрямованих процесів відбувається в ньому одночасно, скільком із них хотілося б реалізувати себе на практиці! Але порядок у цьому хаосі вражаючий. Численні збудження, завдяки здатності мозку до створення домінант, зводяться, концентруються, оптимізуються і спрямовуються на служіння єдиній меті, на досягнення одного результату, який на цей момент є найбільш бажаним і значущим.

Домінанта як один з основних принципів координаційної діяльності ЦНС має важливе значення в житті людини. Адже завдяки їй в головному мозку переважає єдине вогнище збудження, а всі інші збудження не тільки не беруться до уваги, не розглядаються і не реалізуються в поведінці, а навпаки, гальмуються і переорієнтовуються, так би мовити, перекладаються на рейки домінуючого збудження, цілком йому підпорядковуються.

 

 

Луценко О. Л. Психофізіологія: прикладні аспекти: навчально-методичний посібник. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. – 55 с.

Під ред. І. Є. Тареевой «Нефрологія». – 1995 р.

Під ред. А. П. Пелещука «Практична нефрологія». – 1983 р.

Під ред. В. М. Покровського, Г. Ф. Коротько «Фізіологія людини» – 1997р.

Під ред. С. А. Георгієвої «Фізіологія» – 1986 р.

П. Г. Костюк «Фізіологія центральної нервової системи». – 1977 р.

Б. І. Котляр, В. В. Шульговскій «Фізіологія центральної нервової системи» – 1979 р.