Принцип територіальності судової системи України

Принцип спеціалізації є одним з факторів забезпечення розгляду справи компетентним судом, який уповноважений здійснювати правосуддя.

Цей принцип у побудові судової системи є також одним з факторів забезпечення права на правосуддя, оскільки ця вимога пов'язана з необхідністю розгляду справи компетентним судом. Компетентний суд – це не лише суд, уповноважений здійснити правосуддя у повному обсязі з винесенням рішення за суттю, а й суд, у фаховості якого впевнена особа, яка до нього звертається.

Необхідність спеціалізації викликана ускладненням та урізноманітненням суспільних відносин, а отже, і їхнього правового регулювання. Не тільки судді, а й інші правники не можуть бути компетентними в усіх сферах правовідносин, вони неспроможні охопити весь нормативний масив, який застосовується в Україні. Поділ загальної юрисдикції на окремі види спеціалізованих юрисдикцій, виходячи з особливостей предмету судових спорів та обумовленого цими особливостями виду судочинства, має на меті покращити якість і оперативність вирішення судових справ. [16, c. 137]

Конституція України стосовно спеціалізації визначилася лише принципово. Він закріпив таку побудову судової системи, де мають місце елементи і «зовнішньої», і «внутрішньої» спеціалізації. Критерієм спеціалізації є предмет спірних правовідносин і властива йому відповідна процесуальна процедура. Але не тільки. У побудові судової системи України було враховано й попередній десятирічний досвід існування відокремленої гілки арбітражних (нині господарських) судів, хоча між природою матеріально-правових відносин і притаманною їй процесуальною процедурою, характерними для цивільного судочинства, значно більше спільного з матеріально-правовими відносинами і процесуальною процедурою господарського судочинства, ніж кримінального. Між тим тільки господарські, а також адміністративні суди, що лише утворюються, побудовані за ознакою «зовнішньої» спеціалізації, тобто утворюють окрему гілку в системі судів загальної юрисдикції. [20, c. 99]

Для загальних судів діє «внутрішня» спеціалізація в межах однієї судової установи, яка реалізується або розподілом між суддями місцевого суду обов'язків по розгляду цивільних чи кримінальних справ, де це можливо завдяки кількісному складу суддів, або створенням судових палат в апеляційних судах. Окрім того, у судах різних судових юрисдикцій (у т. ч. спеціалізованих) може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції. [10, c. 156]

 

 

Метою курсової роботи було розкриття сутності принципів побудови судової системи України, їх розмежування та виділення основних ознак. А також дізнатись чи відповідає побудова судової системи України міжнародним стандартам.

В ході проведених досліджень при написанні курсової роботи можна зробити такі висновки:

– Побудова судової системи України в цілому відповідає міжнародним стандартам щодо обов'язку держави забезпечити кожному право на розгляд його справи судом і перегляд за його скаргою вищим судом. Але все ж потребує вдосконалення на рівні офіційного тлумачення закріплених в конституції принципів;

– Конституція України закріплює деякі поняття щодо принципів побудови судової системи України;

– Закон України «Про судоустрій і статус суддів» роз'яснює деякі поняття, але не дає конкретики щодо їх застосування.

Щодо розкриття сутності принципів побудови судової системи України, їх розмежування та виділення основних ознак можна сказати що вони є взаємопов'язаними між собою.

Принципи інстанційності, територіальності, єдності, ієрархічності та спеціалізації є вимогами, які повинні бути втілені у системі судів України, насамперед у системі судів загальної юрисдикції, з метою найкращого забезпечення якісного і неупередженого судочинства.

Коротка характеристика принципів побудови судової системи України:

Принцип інстанційності вимагає забезпечення розумних можливостей щодо оскарження і перегляду судових рішень у суді вищого рівня. При цьому суд однієї ланки не повинен виконувати функції більш як однієї інстанції.

Судом першої інстанції є суд, який уповноважений первісно розглянути і вирішити у межах своєї предметної юрисдикції відповідну справу.

Судом апеляційної інстанції є суд, який розглядає апеляції на рішення судів першої інстанції, що не набрали законної сили, тобто повторно розглядає справу в цілому або в частині з прийняттям нового рішення, скасовуючи тим самим рішення суду нижчої інстанції. Апеляційні суди діють у багатьох країнах насамперед у країнах з англосаксонської моделлю судових систем.

Судом касаційної інстанції є суд, який здійснює перевірку законності та обґрунтованості рішення судів нижчої інстанції, що набрали законної сили. Тобто, касаційний суд справу не розглядає, а оцінює постановлене судове рішення.

Принцип територіальності слід інтерпретувати як вимогу, спрямовану на забезпечення географічної наближеності судів до людей. Необхідність посилення гарантій незалежності суддів обумовлює недоцільність ототожнення цього принципу із адміністративно-територіальним устроєм країни.

Місцевий суд є основною ланкою в системі судів загальної юрисдикції. Це випливає насамперед з того, що суди саме цього рівня розглядають більше 90% справ.

Обласний суд у межах своїх повноважень розглядає справи як суд першої інстанції, у касаційному порядку, у порядку нагляду, і в зв'язку з нововиявленими обставинами.

Окружні і прирівняні до нього суди є судами лише першої інстанції. Вони розглядають справи по суті з