Психодіагностичні методики, які використовуються у практиці психологічної допомоги

Подальше обговорення було присвячено в основному взаєминам клієнта з батьками, що методикою не передбачалося, тому що запит був зовсім іншим. Однак у результаті обговорення клієнт усвідомив, що невирішений конфлікт, пов'язаний з відносинами в батьківській родині, може негативно вплинути на його майбутнє і позначитися на його кар'єрному рості.

 

 

Основні завдання, які може виконувати психодіагностика в процесі психотерапії й психологічної корекції є наступними:

1. Оцінка рівня виразності психологічних проблем і порушень. Це завдання є найбільш актуальним у наступних ситуаціях:

визначення необхідності психологічної допомоги. Використання психодіагностики для вирішення даного завдання найбільш важливе, якщо необхідно порівняно швидко вирішити питання про доцільність надання психологічної допомоги даному клієнтові, особливо якщо треба відібрати тих, хто більше за інших потребує допомоги із групи людей (безробітні, соматичні хворі, при масових психодіагностичних обстеженнях у школі, в організації, особи, які пережили стихійні катастрофи та ін.). У цьому випадку тестування є ефективним інструментом відбору;

визначення форми допомоги, наприклад, короткострокова або тривала, індивідуальна або групова робота, допомога психолога або лікаря, залежно від характеру й виразності порушень. Останнє найбільш важливо для тих, хто не працює з важкими формами патології, коли необхідна допомога психіатра або більше досвідченого психотерапевта;

оцінка ефективності психологічної допомоги. Для вирішення даного завдання співставляються результати виконання клієнтом тестів і методик на початку й наприкінці роботи з ним. Позитивна динаміка порівнюваних показників свідчить про ефективність проведеної роботи.

Для оцінки рівня виразності психологічних проблем перевага повинна надаватися тестовим методам, насамперед, методам оцінки психічного стану (тривоги, депресії тощо). Однак можливе й використання інших класів методів, наприклад:

методи оцінки сімейних проблем – у сімейному консультуванні;

методи вивчення самооцінки – якщо передбачається корекція самооцінки;

методи оцінки комунікативних характеристик – якщо процес психологічної допомоги спрямований на знаходження комунікативних навичок.

2. Одержання змістовної інформації. При вирішенні цього завдання особливо великою є як розмаїтість використовуваних методів (практично будь-які методи з «арсеналу» психодіагностики, тестові й експертні), так і розмаїтість інформації, яка може бути отримана. Вибір методів і способів застосування результатів визначається кваліфікацією психолога в психодіагностики, його теоретичною орієнтацією, а також особливостями конкретного клієнта й вирішуваних завдань. За допомогою психодіагностики можуть бути виявлені:

наявні в клієнта проблеми, наприклад, незадоволеність роботою або заклопотаність здоров'ям. Використовуючи психодіагностику, можна виявити значимі проблеми, про які клієнт не повідомляє в бесіді;

можливі причини виявлених проблем;

конфлікти і протиріччя, наприклад, між незадоволеністю існуючим положенням і небажанням що-небудь змінювати;

«вразливі місця», тобто такі індивідуальні особливості клієнта, які можуть сприяти виникненню проблем і труднощів (навіть якщо в цей час ці проблеми не виражені). Наприклад, виражена інтровертованість може у ряді ситуацій стати серйозною перешкодою для спілкування, а знижена стресостійкість – приводити до виникнення тривоги й дезорганізації діяльності навіть при відносно невеликому стресі;

ресурси клієнта, на які можна спертися при роботі з ним. Таким ресурсом може виявитися, наприклад, благополучні сімейні відносини й підтримка родини, розвинений інтелект або позитивна самооцінка.

Необхідно відзначити, що одержання змістовної інформації на основі психодіагностичних методів є елементом цілісної оцінки клієнта, а це означає, що результати психодіагностики, як правило, інтерпретуються не ізольовано, а разом з іншими даними про клієнта. При цьому основною функцією психодіагностики стає висування гіпотез для клініциста, гіпотез, які, як правило, перевіряються за допомогою інших (не пов'язаних із психодіагностикою) даних і методів.

Використовуючи конкретні психодіагностичні методики, психолог приблизно представляє, якого роду дані він хоче отримати. Однак інформативність кожного психодіагностичного обстеження оцінити заздалегідь важко, тому що невідомо, які саме результати будуть у конкретної людини і до яких висновків вони дозволять прийти. Особливо цікавим при інтерпретації результатів психодіагностики є виявлення і аналіз протиріч – як протиріч між результатами різних психодіагностичних методик, так і між даними психодіагностики та іншою інформацією про клієнта. Деякі протиріччя можуть виявитися випадковими або бути наслідком невисокої надійності (невірної інтерпретації) даних, однак найчастіше вони відбивають реальні проблеми й протиріччя в житті клієнта, які можуть стати предметом обговорення з ним.

Одне з найбільш частих протиріч – між даними тестів і самооцінкою. Наприклад, клієнт вважає себе відкритим, активним, товариським та ін. за методикою особистісного диференціалу, однак за даними особистісного тесту виявляється інтровертом. Приведемо приклад протиріч, пов'язаних із самооцінкою й уявленням про себе.

Приклад 4 (Барлас Т. В., 2001). Клієнтка у ході психодіагностичного обстеження виконувала методику особистісного диференціалу і оцінила себе як упевнену, незалежну, сильну, діяльну, активну (на