Психодіагностика мотивації

Це досить складне сполучення модальностей у єдиному процесі спокійної, зосередженої й у той же час енергетично, емоційно напруженої діяльності розвивається не відразу, а поступово, у процесі розширення сфери дії за рахунок однобічних, «неповноцінних», генетично нижчих одномодальних форм діяльності і станів.

До числа останніх відносяться характерні для дитячого віку особливості двох так званих потенційних областей мотивації. Це, по-перше, часта абстрагованість, абстрактність дитячих ідеалів, відсутність їх впливу на повсякденну поведінку, пасивний емоційно-позитивний характер їх переживання. Важливо те, що в цих випадках відсутня або слабко виражена саме негативна модальність: переживання незадоволеності, страждання у зв'язку з нереалізованістю ідеалу. І ця одномодальність, однобічність пасивного, споглядального переживання ідеалу, як позитивного, бажаного саме пов'язана з його недієвістю, з тим, що він не включається в активно-дієву область мотивації, не детермінує відповідний процес діяльності.

По-друге, відсутність активно-дієвого відношення до дійсності спостерігається, коли в дітей слабко виражена позитивна модальність мотивації. Дитина звикає до «автоматичного» задоволення дорослими основних її потреб як до природного, повсякденного і перестає переживати їх позитивну значимість, а несподівані труднощі деморалізують її, приводячи в стан пасивного страждання, у якому парадоксальним образом відсутня природна мобілізація, активно-дієва установка на доступне подолання труднощів.

Усе це говорить про те, що дитина з працею може отримувати необхідну для активно-дієвої області мотивації складну, двомодальну, позитивно-негативну її структуру й у ряді форм мотивації і відповідного поведінки ще схильна до пасивно-споглядальних емоційних переживань і форм поведінки чисто експресивного типу, типу «емоційної розрядки», позбавлених активно-дієвого моменту.

Характерна для раннього періоду одноплановість форм мотиваційної регуляції поведінки (на відміну від діалектичної подвійності, складності більш зрілих форм) виявляється й у наявності двох яскраво виражених видів спонукань і відповідних форм діяльності: односторонньо процесуальної (наприклад, чисто маніпулятивні форми діяльності дитини) і односторонньо результативної (наприклад, імпульсивні установки на негайне задоволення виниклої потреби). Це відповідно дві крайні модальності, які спочатку існують роздільно і лише пізніше сполучаються, поєднуються в діалектично суперечливу єдність, яка характеризує більш пізні, зрілі, більш повноцінні і продуктивні форми мотиваційної організації поведінки.

Ці два типи спонукань і діяльності, які мають велике значення на ранньому етапі життя дитини містять, незважаючи на їх протилежність, багато спільного у зовнішніх проявах (пасивні емоційні стани або афективні спалахи). Вони свідчать про недостатній розвиток активно-дієвої області мотивації, що відповідає «стратегії» життєдіяльності дитини, «стилю» її поведінки.

Це форми пристосування дитини до характерного для раннього віку протиріччя між широтою бажань і обмеженістю власних можливостей їх реалізації, пасивною залежністю від дорослих, а також від обставин. Ці типи спонукань стають також джерелом характерних неадекватностей у поведінці, конфліктів, незадоволеності, психічних травм.

Таким чином, по мірі формування особистості дитини швидко і різко розширюється активно-дієва область мотивації, зменшуються, зокрема, афективні реакції. Однак одномодальні області мотивації, як такі, не зникають зовсім, не поглинаються цілком активно-дієвою областю. Вони удосконалюються, видозмінюються форми їх проявів, міняються функції в загальній структурі мотивації, але вони залишаються, область їх розширюється, утворюючи первинний емоційно-мотивацій фон, потенційне енергетичне поле мотивації, яке постійно збагачується, живлячи основну активно-діючу область.

До моменту дорослішання мотиваційна структура набуває завершеного характеру, який формується, будучи показником загальної спрямованості особистості.

Для визначення мотивації використовуються різні тесті і методики, проте найпоширенішими серед них є тестові з миттєвою інтерпретацією результатів. Для прикладу приведемо тест визначення мотивації праці.

Це стандартний тест, який застосовується при вивченні факторів впливу на мотивацію, він дозволяє виявити фактори, які задовольняють або не задовольняють співробітників організації щодо умов роботи, організації керівництва і відносин в робочому колективі.

Даний тест містить 14 тверджень, кожне твердження може бути оцінене від 1 до 5 балів. При оцінці задоволеності роботою трудового колективу використовуються середні величини показників. При цьому оцінка результатів виконується за наступною шкалою:

15-20 балів цілком задоволені роботою

21-32 бала задоволені

33-44 бала не цілком задоволені

45-60 балів не задоволені

понад 60 балів украй не задоволені

 

Випробуваним пропонується наступна інструкція:

Зробіть свій вибір за кожним з цих тверджень, відзначивши відповідну цифру.

1 – цілком задоволений;

2 – задоволений;

3 – не цілком задоволений;

4 – незадоволений;

5 – украй незадоволений.

№ТвердженняБали

1Ваша задоволеність підприємством, де ви працюєте12345

2Ваша задоволеність фізичними умовами (спека, холод, шум і т. д.) 12345

3Ваша задоволеність роботою 12345

4Ваша задоволеність злагодженістю дій працівників12345

5Ваша задоволеність стилем керівництва вашого началь-ника12345

6Ваша задоволеність професійною компетентністю вашого начальника12345

7Ваша задоволеність зарплатою в змісті відповідності з вашими трудозатратами12345

8Ваша задоволеність зарплатою в порівнянні з тим, скільки за таку ж роботу платять на інших підприємствах12345

9Ваша задоволеність службовим (професійним) просуван-ням12345

10Ваша задоволеність вашими можливостями просування12345

11Ваша задоволеність тим, як на своїй роботі ви можете використовувати свій досвід і здібності12345

12Ваша задоволеність вимогами роботи до інтелекту людини12345

13Ваша задоволеність тривалістю робочого дня12345

14У якому ступені ваша задоволеність роботою вплинула б на ваше рішення, якби ви шукали роботу? 12345

 

 

Асеев В. Г. Мотивация поведения и формирование личности. – М., 1976.

Бодалев А. А. Мотивация и личность. Сборник научных трудов. – М. : АПН СССР, 1982.

Маркова А. К. и др. Формирование мотивации учения: кн. для учителя. – М., 1990.

Хакхаузен Х. Мотивация и деятельность. – М., 1986.

Шекшня С. В. Управление персоналом современной организации. – М. : ФАЙР-пресс, 1997.