Психоконсультативна допомога, методи взаємодії психолога з клієнтом

Уміння задавати питання – один із кращих способів виявити інтерес і розвити свою здатність бути гарним слухачем. Намагатися задавати питання, що вимагають розгорнутих відповідей.

Наприклад, питання “Вам подобається Ваша робота? ” вимагає відповіді “так/ні”, краще буде “Що Вам більше всього подобається у Вашій роботі? ”

Питання “чи подобаються Вам сформовані тут відносини? ”. Краще “Як би Ви описали сформовані тут відносини між людьми”

Задаючи питання, що вимагають неоднозначних відповідей, ми будуємо нормальні довірчі взаємини.

У першій фазі процесу надання допомоги, головною метою при постановці питань є приведення думок у порядок і з'ясування проблем. Варто розрізняти відкриті і закриті питання.

На відкриті питання клієнт може цілком вільно відповісти, він може поговорити про свої переживання і самостійно направити розмову. Такі питання здебільшого починаються зі слів: “Що... ”, “Як... ”, “Розкажіть, будь ласка, про це побільше”. Питання з “Чому” тільки здаються відкритими, але тільки лише на перепрошуючі заяви і навряд чи збільшують відкритість розмови. Особливо спочатку розмови питання з “чому” можуть показатися загрозливими і привести клієнта до бажання втекти. При слові “чому” багато людей відразу ж почувають себе у тупику.

Закриті питання часто сприймаються як направляючі, що вселяють і добре підходять не тільки, щоб одержати фактичну інформацію, але і для перелому. Занадто багато закритих питань роблять клієнта пасивним, у дослідницькій фазі кращі відкриті питання, тому що вони принесуть найбільшу інформацію. Важливо, щоб соціальний працівник міг працювати з обома формами.

Виявляти в собі впевненість

Оточуючі повинні почувати, що ми упевнені в собі, і тоді вони захочуть спілкуватися з нами. Упевненість залучає, надихає і стимулює навколишніх. Люди звертають більше уваги на впевненість, з яким ви тримаєтеся, чим на те, як і що ви говорите. Оскільки 60% інформації передається невербальним способом, це означає, що люди створюють думку про нас, більше ґрунтуючись не на тому, що ми говоримо, а на тому, що вони бачать: як ми поводимося, як одягаємося, і яке вираження нашого обличчя. “Ніхто не повинен помітити, що вам важко. ” Входячи в приміщення, де багато незнайомих людей, направлятися прямо в центр, упевнено триматися, дивитися в очі присутнім з посмішкою. “Історія світу повна прикладів, коли люди ставали лідерами, завдяки одній тільки силі впевненості в собі, сміливості і завзятості. ”

Людей, що вміють добре слухати співрозмовника, високо цінують навколишні, ця якість залучає до них симпатії, вони стають цікаві для інших. І цей взаємний інтерес допомагає зміцненню самоповаги обох сторін.

Стислість і точність висловлення консультанта.

Дана вимога означає не просто те, що професіонал під час прийому не повинен говорити про щось, що не відноситься до справи. Навіть необхідні в ході роботи питання і зауваження повинні бути максимально підігнані до того, що говорить клієнт. Так, консультанту не слід говорити зайво витіювато, красиво, чи навпаки, занадто грубо, з обережністю він повинний підходити і до використання метафор і порівнянь.

 

 

Оскільки особистість консультанта є його знаряддям праці, її повнота і цілісність здобуває важливе для ефективного консультування.

Перелічимо якості: уміння залучати людей до себе, уміння почувати себе вільно в будь-якім суспільстві, здатність до емпатії, та інші зовнішні атрибути чарівності. Ці якості не завжди бувають вродженими, але значною мірою придбаними. Вони з'являються в результаті поступового просвітління самого консультанта і, як наслідок, виявляється його доброзичливим інтересом до людей. Якщо спілкування з людьми доставляє консультанту радість і він бажає їм добра він сам автоматично починає притягати до себе оточуючих.

Консультанту варто розвити в собі те, що Адлер назвав мужністю недосконалості, тобто уміння мужньо сприймати невдачу. Мужність недосконалості полягає у тому, щоб зібрати всі сили на одну реагуючу битву результат якої може виявитися і перемогою, і поразкою.

Консультант повинний навчитися радуватися не тільки досягнутим цілям, але і самому процесу життя. Задоволення, яке одержується від життя і роботи, позбавить нас від необхідності постійно мотивувати наші вчинки і зважувати кожен крок, у залежності від того, що він нам дасть. Зовсім не це повинно визначати наше життя.

Консультант повинний бути переконаний, що виявляє цікавість до людей заради них самих.

 

 

Визначені розходження зв'язані з типами клієнтів. На прийомі в консультанта можна з рівною ймовірністю зустріти практично будь-яку людину незалежно від статусу, зайнятості, матеріальної забезпеченості, інтелектуального потенціалу і т. д.

При індивідуальному консультуванні консультант повинен перевірити виразність акцентуації в клієнта і прийняти обґрунтоване рішення про можливу роботу з лікарями (терапевтом, психотерапевтом, психоневрологом, невропатологом).

Можна виділити наступні типи акцентуації характеру.

1) Астеноневротичний, що характеризується схильністю до зниженого настрою, підвищеним стомлюваністю і дратівливістю, поганим апетитом, нічними страхами, примхливістю й іншими особливостями.

2) Сензитивний тип. Його характеризує уразливість, нерішучість, схильність до утворення нав'язливих страхів, побоювань, думок. Під впливом невдач вони стають настороженими і замкнутими.

3) Психастенічний тип. Його відрізняє любов до самоаналізу, високе почуття боргу і відповідальності, висока ранимість, не виносять брутальності.

4) Епілептоїдний тип. Його характеризує схильність до афективних напруг і вибухів, в'язкість, ригідність, інертність, хитливий настрій, відрізняються тривалістю, тужливою тональністю.

5) Хитливий тип. Його відрізняє безвільність, що чітко виявляється в праці, навчанні, виконанні обов'язків. Вони не здатні до глибоких почуттів і засвоєння морально етичних норм.

6) Інфантильно-залежний тип – це тривала безпорадність, виборча залежність від одного з членів батьківської родини.

7) Шизоїдний тип відрізняється аутизмом, замкнутістю, відгородженістю від навколишнього світу, чи нездатністю небажанням встановлювати контакти, зниженням потреби в спілкуванні, невираженою здатністю до співпереживання. 8) Гипертимний тип – це піднятий настрій з різкими спалахами роздратування. Змушена незайнятість і регламентований режим життя такі люди переживають важко, це приводить до частішання спалахів роздратування.

Приводити приклади практичного застосування психологічного консультування дуже важко, оскільки кожна консультація є індивідуальною, психолог пристосовується під настрій клієнта, його психічний стан. Приведемо кілька загальних прикладів психологічного консультування та його результатів.

Жінка 36 років, приватний підприємець, скаржилася на проблему з грошима. При необхідності брати гроші в руки в неї виникав моторошний страх, через що часто не відбувалися угоди, вона втрачала клієнтів. Як з'ясувалося в ході застосування методу спрямованого усвідомлення, причина цього лежала в дитинстві, коли вона взяла в мами з гаманця гроші, щоб купити собі ляльку. Мати знайшла пропажу грошей і почала її бити, при цьому говорячи: «Якщо ти ще раз візьмеш гроші, я тебе уб'ю!». Ця фраза надалі змушувала жінку почувати страх перед грошима і як наслідок – несвідомо уникати їх. Після усвідомлення цього жінка набула здатність легко користуватися грошима. Через два дні в неї вже були три угоди, а її щомісячний доход збільшився на 30%.

Чоловік 45 років, бізнесмен. Скарга – проблеми у взаєминах з жінками, постійна незадоволеність, третій шлюб і знову скандали в родині. У ході спрямованого усвідомлення згадав випадок: коли йому було 7 років, у нього сильно болів живіт, і він був свідком скандалу батьків. Мати обвинувачувала батька, говорячи йому: «Ти ні на що не здатен, ти не чоловік». Батько кричав: «Я шкодую, що женився на тобі, я ніколи не буду щасливий». Усвідомивши це, бізнесмен почав знаходити у своєму житті багато випадків спілкування з жінками, де ці фрази визначали його неуспіх як чоловіка і дружина. У результаті зміни цих шкідливих думок-програм уже через місяць він зустрів жінку, на якій незабаром женився, вона стала його компаньйоном, і через півроку вони створили успішну фірму.

 

 

Однією з характерних особливостей розвитку сучасної практичної психології є процес автономізації консультативної психології від психотерапії. Поняття консультативна психологія вперше почало використовуватись на початку 50-х років в США як назва окремого науково-практичного напрямку в психології та психотерапії. В зарубіжній традиції підготовки психотерапевтів кваліфікація «консультант» присвоюється на першому етапі професійного навчання. Проте не слід думати, що консультування – це лише спрощений варіант психотерапії. Є підстави вважати його окремим напрямком психологічної практики. Існує багато суттєвих якісних відмінностей між консультуванням і психотерапією, серед яких найважливішими на наш погляд є наступні:

1) Психологічне консультування і психотерапія орієнтовані на різну проблематику людини. Якщо психотерапія займається переважно досить складними та специфічними інтраперсональними проблемами, то консультування зорієнтоване також на розв'язання інтерперсональних проблеми, що пов'язані зі стосунками між людьми, міжособовими конфліктами, соціальною адаптацією, психологічними закономірностями росту, розвитку та виховання, профорієнтацією. Консультант часто допомагає клієнтові справлятись з досить складними життєвими колізіями, чого традиційно не робить психотерапевт.

2) Консультування і психотерапія необхідні на різних етапах розвитку психологічних проблем. Психотерапія – це допомога людині у випадку, коли проблеми вже настільки ускладнились, що потребують тривалої корекції їх наслідків. Консультування – це насамперед превентивна, упереджувальна робота, яка запобігає розвитку небажаних ускладнень. Тому, якщо психотерапія робить акцент на терапевтичні техніки, а діагностиці приділяється незначна увага (в цілому ряді випадків без неї обходяться), то в консультуванні діагностика психологічних проблем, особливо ранніх стадій їх розвитку, є надзвичайно важливою.

3) Специфіка консультування полягає у відмові від концепції хвороби. Маючи немедичну парадигму, консультування, тим не менш, запозичує прийоми і техніки майже з усіх напрямків психотерапії, але використовує їх не для лікування, а для допомоги здоровій людині в подоланні її труднощів, в знаходженні виходу із скрутного становища.

Специфіка консультування проявляється не лише в практичних аспектах, які щойно викладені. Вже зараз можна говорити про свою теорію і методологію консультативної психології. На думку американських авторів, всі теоретичні дослідження в цій галузі можна умовно розділити на дві групи: 1) дослідження, що лежать в руслі традиційних психотерапевтичних шкіл і напрямків (психоаналіз, біхевіоризм, когнітивна психологія тощо) ; 2) роботи, що можна узагальнити під об'єднувальною назвою «дослідження з консультативної взаємодії», що вивчають такі специфічні консультативні проблеми, як пошуки моделі зв'язку клієнт-консультант, вивчення впливу парадоксальних втручань на клієнта, аналіз ефектів стилю і змісту методики інтерпретації консультанта, залежність процесу консультування від індивідуальних змінних клієнта і консультанта і їх відповідності одне одному, вплив факторів тривалості консультування та інші.

 

 

Абрамова Г. С. “Введение в практическую психологию”. – Екатеринбург: “Деловая книга”. Москва, издательский центр “ACADEMIA”, 2005 г.

Алешина Ю. Е. “Индивидуальное и семейное психологическое консультирование. – М: Редакционно-издательский центр. Консорциума “Социальное здоровье России”, 2007 г.

Мэй Р. “Искусство психологического консультирования”. / Пер. с анлг. Т. К. Кругловой. – М: Независимая фирма “Класс”, 2009 г.

П. П. Горностай Практична психологія: теорія, методи, технології: Матеріали наук. семінару. – К. : НікаЦентр, 2008.

Шпигель Дж. Флирт – путь к успеху. – СПб: Питер Пресс, 2009.