Психологічні наслідки Чорнобильської атомної катастрофи

 

Кілька десятиліть з політичних міркувань у Радянському Союзі висвітлення питань біологічної дії іонізуючого випромінення було неповним і однобоким. Аж до кінця його нічого не повідомлялося про нещастя, аварії і катастрофи, рівні забруднення і ризику для населення.

Одночасно в пресі й науково-популярній літературі постійно наголошувалося, що навіть одиночна швидка і заряджена частинка може викликати непоправне пошкодження молекул ДНК і народження нащадка з невиліковними клітинними дефектами. У шкільному курсі фізики кілька уроків відводилося на виклад питань ядерної фізики, критику США, але не давалося жодних знань з основ дозиметрії, не формувалося правильного уявлення про дію іонізуючого випромінювання на людину.

Утримання практично всього населення у мороці незнання дуже придалося керівництву СРСР у момент катастрофи на ЧАЕС, коли необхідно було послати сотні тисяч людей під комплексний обстріл всіма можливими видами випромінювання. Катастрофічні наслідки чорнобильського лиха призвели до остаточної втрати гармонії взаємин людини і світу, природне середовище перетворилося на джерело небезпеки настільки неприродної, що її ознаки не сприймають органи чуття, а вироблені століттями захисні реакції виявились непридатними для виживання.

Вивченню адаптації людини до стресових умов за останнє десятиліття приділяється багато уваги у зв'язку із збільшенням числа екстремальних ситуацій природнього походження, а також масштабів і числа промислових катастроф.

Дестабілізація природнього і соціального середовища в місці постійного проживання людини, яка виникає в результаті якої-небудь крупномасштабної аварії, виявляє особливий вплив на стан здоров'я і самопочуття, психологічний статус постраждалого населення.

 

 

В даний час доведеним є положення про те, що виникнення порушень психічної адапатції у жертв стихійних лих і катастроф можна розглядати як єдиний процес, динаміка і структура якого визначається особливостями екстремальної ситуації і реагуючої людини.

Аварія на ЧАЕС в травні 1986 р. є прикладом естремальної ситуації, яка повністю відповідає характеристиці катастрофічної події, яка визначається ВОЗ як ситуація з непердбачуваними серйозними і безпосередніми загрозами суспільному здоров'ю. Як і будь-яка інша, Чорнобильська катастрофа характеризувалась базовим стресором (радіацією) з подальшим каскадом опосередкованих дистресів, які напротивагу – за уповільненим темпом розвитку процесів психічної дезадаптації послідовно втягуваних в нього груп населення, хронізації ситуації. Особи, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, підпали під багатофакторний вплив радіаційного і нерадіаційного характеру.

Екстрасенсорний характер впливу радіації, відсутність чітко визначеної нижньої границі збитків дозволило класифікувати Чорнобильську катастрофу як таку, що розпливається, з тривалим психологічним ефектом.

Динамічне вивчення психічного здоров'я різних континентів постраждалих в роки аварії на ЧАЕС дозволило виділити три етапи розвитку екстремальної ситуації, який супроводжувався різними психологенними і біогенними впливами.

Гострий період катастрофи продовжувався з моменту аварії до завершення евакуації з небезпечної зони (з 26 квітня по 5 травня 1986) і характеризувався недостатнім усвідомленням того, що сталося, що було пов'язано з відсутністю сенсорно відчутних проявів катастрофи для переважної більшості населення.

На 2 етапі (ближніх наслідків, з травня по жовтень 1986 р.) під гострими стресогенними факторами, які визначали екстремальні ситуації, були невизначеність побуту, працевлаштування, втрата дому, майна, зміни життєвого стереотипу.

Третій етап (період віддалених наслідків, який почався з жовтня 1986 р.) характеризувався появою побоювання можливості розвитку наслідків променевого впливу труднощами адаптації і швидше умовами життя і праці, неоднаковістю наданих соціальних пільг.

В перший період екстремальний вплив зачіпав вітальні основи, в якості відповіді формувалися відносно однотипні реакції, які визначалися тривогою й страхом різного ступеня вираженості. На відміну від першого, в другому періоді при формуванні психічної дезадаптації значно більше значення мали преморбідні особливості особистості. Суттєвим механізмом психічної адаптації і дезадаптації була невизначеність ситуації в часі при розумінні обов'язкового її завершення, гарантованого державою. В третьому періоді найбільш інтенсивними було і психогенний вплив фактору загрози здоров'ю. Збережені довший час негативні фактори ніби входять в структуру існування людей, у зв'язку з чим у них появляється можливість помітної переробки ситуації, власних переживань і відчуттів.

 

 

Відносно повільний розвиток естремальної поставарійної ситуації призвів до виникнення психотичних психічних порушень, облігатним прикладом яких були аффект тривоги, який складав основу для подальшого розвитку невротичних розладів і особистісних декомпенсацій. Психологічні і пихосоціальні скрінніг-дослідження контингентів потерпілих на різних етапах виявили універсальну реакцію у вигляді підвищеної тривожності як стійкої риси особистості, характерної для стану хронічного комбінованого стресу з усіма трьома його компонентами: психосоматичним, аффектно-вольовим, поведінковим. Клінічно-інструментальні, лабораторні дослідження цих контингентів свідчили про типові ознаки хронічного стресу.

Аварія на ЧАЕС була великою радіаційною катастрофою. Радіаційний фактор, який є основним стресором з потужним поетапним потенціалом, реалізувався в декількох напрямках: як біогенний і психогенний.

Реалізація біогенного потенціалу радіаційного фактору на рівні цілісного організму супроводжувалось, основним чином, нейровегетативними розладами функціональними змінами діяльності основних фізіологічних систем.

У дорослих і дітей, евакуйованих з 30-ти км зони і тих, які проживають на забруднених територіях, ознаки астенізації нервової системи, поряд з порушенням вегетативної регуляції, реєструвались значно частіше, ніж в контрольних групах. Як ефект «малих доз» з опромінених без ознак гострої променевої хвороби оцінювались не лише астеноневротичні, але мнестичні порушення, різна соматична патологія.

Комплекси дослідження в області