Регіональна економіка

• Нефінансові корпорації, у складі яких виділяють три групи галузей: галузі, пов’язані з видобуванням ресурсів; галузі, зайняті переробкою ресурсів та виготовленням готової продукції; сфера послуг (у тому числі інформаційне, науково-технічне, комунікаційне, фінансове обслуговування виробництва);
• Фінансові корпорації;
• Сектор загального державного управління;
• Домашні господарства;
• Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства.

У сучасних постіндустріальних суспільствах під впливом НТП відбуваються структурні зрушення у бік скорочення відносної частки першої та другої групи та зростання третьої групи галузей нефінансового сектора економіки. На галузеві пропорції, окрім НТП і витрат бізнесу на наукові дослідження та впровадження інновацій у виробництво, відчутно впливають також витрати на робочу силу, екологічні фактори тощо.

Рисунок 7. 1 – Групування галузей господарства України

Актуальним є вивчення просторової (територіальної) структури господарства.

Підприємства, установи, організації розташовані на території по-різному одне відносного іншого, відносно джерел сировини, населених пунктів тощо. Вони часто використовують спільну виробничу і соціальну інфраструктуру, створюють певні поєднання, які називаються елементами територіальної структури. Ці елементи можуть бути точковими, вузловими, лінійними, кущовими та площинно-ареальними.

Ареальні форми мають ті види діяльності, які тісно пов’язані з природним середовищем – сільськогосподарські, лісові, промислові зони і райони, гірничо-видобувні басейни. Переробна промисловість орієнтується переважно на мережу розселення, тому утворює такі форми територіальної організації виробництва, як промисловий пункт, промисловий центр, промисловий кущ, промисловий вузол.

Лінійні форми мають шляхи сполучення (транспортні лінії).

Сучасна територіальна і галузева структура господарства України характеризується нераціональністю й неефективністю, ознаками яких є:

-деформована галузева структура господарства, значна частка первинного сектора за недостатнього розвитку виробництва товарів широкого вжитку;

-велика частка у структурі господарства підприємств ВПК;

-недостатній розвиток АПК, зокрема переробки сільськогосподарської продукції;

-незадовільний і обмежений (за видами) розвиток сфери послуг;

-технічна відсталість вітчизняних підприємств і, як наслідок, велика матеріало-, енергомісткість, собівартість, низька конкурентоспроможність продукції.

Нерівномірність територіального розвитку господарства, що виявляється у надмірній концентрації виробництва та значній екологічній напруженості в одних регіонах і слабкому розвитку промисловості в інших (так званих «депресивних») регіонах.

Подолання означених вад є необхідною умовою подальшого розвитку господарства країни, який полягає у:

-формуванні ринкового середовища, сприянні вільній конкуренції;

-визначенні пріоритетних галузей та підтримці державою. В Україні такими галузями є машинобудування, АПК, легка промисловість;

-стимулюванні інноваційної діяльності підприємств, запровадженні нових технологій;

-зменшенні енергомісткості виробництва, закритті неефективних виробництв та зміні галузевої структури господарства;

-підвищенні конкурентоспроможності українських підприємств та розширенні ринків збуту для вітчизняних товарів.

 

 

Промисловість України – найважливіша галузь виробництва, яка включає підприємства, що здійснюють видобування й заготівлю природної сировини, виробництво засобів виробництва й товарів споживання (заводи, фабрики, шахти, електростанції, комбінати тощо). Промисловість створює основну частину національного доходу і валового суспільного продукту. Вона виробляє понад 41% обсягу випуску продукції галузей економіки (в основних цінах) і налічує 9105 промислових підприємств (об’єднань), що перебували на самостійному балансі. Від розвитку промисловості значною мірою залежить рівень задоволення безпосередніх потреб населення. Внаслідок поглиблення територіального поділу праці, процесів спеціалізації й кооперування відбувається її галузева диференціація й формується галузева структура, що показує склад галузей, кількісні та якісні співвідношення і зв’язки між ними.

Галузь промисловості – це сукупність підприємств (об’єднань), яка характеризується: єдністю економічного призначення виробленої продукції, однорідністю перероблюваної сировини й основних матеріалів, спільністю технологічного процесу й виробничо-технічної бази, професійним складом кадрів і специфічними умовами праці.

Для характеристики галузевої структури промисловості використовують різні показники: кількісні, структурні, а також виробничі зв’язки. Кількісні показники визначаються питомою вагою галузей у загальному обсязі виробленої продукції, загальною чисельністю робітників і вартістю основних виробничих фондів. Структурні зміни в промисловості – це зрушення у питомій вазі галузей та темпах їх розвитку. Для характеристики виробничих зв’язків (міжгалузевих і внутрігалузевих) використовуються показники частки продукції галузі, яка надходить на подальше промислове перероблення до інших галузей, і частки внутрігалузевого споживання продукції.

За характером виробництва і предметів праці промисловість буває видобувна і обробна. Видобувна промисловість об’єднує галузі, зайняті видобуванням сировини, а також палива з надр землі, вод і лісів. Вона включає підприємства й організації з видобутку палива (вугілля, нафти, природного газу, горючих сланців, торфу); підприємства з видобутку і збагачення залізних марганцевих руд, руд кольорових металів, нерудних корисних копалин і лісозаготівлі.

Обробна промисловість – це сукупність галузей промисловості, підприємства яких обробляють і переробляють сировину й матеріали. Відповідно до прийнятої класифікації до промисловості України належать 18 укрупнених галузей: електроенергетика, паливна промисловість, чорна металургія, кольорова металургія, хімічна і нафтохімічна, машинобудування і металообробка, лісова, деревообробна і целюлозно-паперова; промисловість будівельних матеріалів; скляна і фарфоро-фаянсова; легка; харчова; мікробіологічна; борошномельно-круп’яна і комбікормова; поліграфічна.

Структура промисловості України може бути представлена в генералізованому вигляді: за міжгалузевими комплексами, серед яких виділяють паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хімічний, лісопромисловий, будівельний, соціальний, агропромисловий. Провідне місце займають міжгалузеві комплекси, які спеціалізуються на виробництві сировини, палива, енергії (паливно-енергетичний і металургійний).

За особливостями виробництва товарів і надання послуг в Україні можна виділити такі типи виробничих спеціалізацій областей:

1) промислово-сільськогосподарсько-транспортно-рекреаційна (АРК);

2) промислово-сільськогосподарсько-транспортна (Івано-Франківська, Миколаївська, Полтавська, Рівненська, Сумська області);

3) промислово-транспортна (Дніпропетровська, Запорізька,