Регіональна економіка

• працездатне населення у працездатному віці (за винятком непрацюючих інвалідів першої та другої груп, а також непрацюючих осіб працездатного віку, що отримують пенсії на пільгових умовах);
• працюючі пенсіонери;
• працюючі підлітки (особи до 16 років).

Одним з основних інструментів регулювання використання трудового потенціалу є баланс трудових ресурсів. Його складають за даними статистичного обліку, демографічними розрахунками, даними відділів з використання трудових ресурсів в обласних адміністраціях, міських бюро з працевлаштування та інформації населення, а також підприємств і закладів, що розміщені на території регіону. Держава регулює процеси зайнятості населення. Створена і функціонує державна служба зайнятості населення. Розробляються програми сприяння зайнятості населення у галузевому і територіальному розрізах.

Галузеві програми зайнятості населення вирішують проблеми скорочення прихованого безробіття, підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працівників, розвитку соціального партнерства. Територіальні програми охоплюють широке коло проблем щодо відтворення робочої сили – демографічних, економічних, соціальних, екологічних.

Державна служба зайнятості населення, виконує такі функції:

• здійснює посередництво між роботодавцями і найманими працівниками;
• реалізує основні напрями державної політики зайнятості населення;
• регулює рух робочої сили;
• веде облік безробітних; надає допомогу офіційно зареєстрованим безробітним чи сприяє їм у відкритті власної справи;
• здійснює перепідготовку незайнятого населення і підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працівників.
• Залежно від рівня забезпеченості трудовими ресурсами розрізняють:
• трудодефіцитні території характеризуються нестачею трудових ресурсів;
• трудонадлишкові – яким властиво переважання чисельності трудових ресурсів над кількістю існуючих робочих місць;
• трудорівноважні – спостерігається кількісна і якісна відповідність між наявними трудовими ресурсами і робочими місцями.

Ринок праці – це система суспільних відносин, що ґрунтується на товарно-грошових засадах у сфері розподілу, обміну і використання робочої сили. На ринку праці існують різні форми безробіття. Основними з них є: фрикційне, структурне і циклічне безробіття.

Фрикційне безробіття зумовлено пошуком або очікуванням роботи. Структурне безробіття виникає під впливом структурних зрушень в економіці, спричинених запровадженням досягнень науково-технічного прогресу, вдосконаленням територіально-галузевих пропорцій господарства, змінами в структурі споживчого попиту.

Рівень безробіття – це відношення чисельності безробітних до загальної чисельності економічно активного населення.

Рівень офіційного безробіття дорівнює відношенню чисельності безробітних, що офіційно зареєстровані до чисельності економічно активного населення.

 

Визначте сутність і структуру природно-ресурсного потенціалу.

Назвіть існуючі методи оцінки природно-ресурсного потенціалу.

Охарактеризуйте мінеральні ресурси України, їх структуру та особливості розміщення.

Розкрийте сутність та визначте структуру земельного фонду України. Сформулюйте проблеми раціонального використання земельних ресурсів.

Охарактеризуйте водні ресурси України, особливості їх формування і розміщення. Назвіть проблеми та шляхи їх раціонального використання.

Охарактеризуйте лісові ресурси України, їх народногосподарське значення і основні шляхи раціонального використання.

Охарактеризуйте рекреаційні ресурси України, їх структуру та особливості розміщення. Обґрунтуйте проблеми і шляхи їх раціонального використання.

Визначте сутність та основні напрями ресурсозбереження.

В чому полягають особливості формування вторинного ресурсного потенціалу?

 

9. 1. Сутність та структура міжгалузевих комплексів, особливості їх формування

9. 2. Сутність, роль і місце в господарстві України: паливно-енергетичного, гірничо-металургійного, машинобудівного, хімічного, лісо виробничого, будівельного, продовольчого комплексів, галузей виробництва непродовольчих товарів, транспортного комплексу, комплексу соціальної інфраструктури

 

 

Міжгалузевий комплекс (МК) – це сукупність видів діяльності, здійснюваних у певному місці і об’єднаних у певну групу (підсистему) тісними виробничими комерційними та іншими зв’язками.

Процес формування МК – це об’єктивна закономірність розвитку продуктивних сил.

Основними чинниками утворення комплексів і їх територіальної організації є певні види ресурсів (вугілля, нафта, газ, залізна руда, ліс, енергетика, трудові ресурси тощо). Стимулятором розвитку багатьох МК є локальні природні ресурси (рис. 9. 1).

Рисунок 9. 1 – Типи міжгалузевих комплексів

Вони відрізняються природними та економічними умовами формування, положенням відносно джерел сировини, паливно-енергетичних ресурсів та місць споживання готової продукції, виробничою спеціалізацією і структурою, рівнем розвитку, особливостями територіальної організації та ін.

У народногосподарській практиці традиційно виокремлюють такі міжгалузеві комплекси: паливно-енергетичний, металургійний, хімічний, машинобудівний, лісопромисловий, агропромисловий, будівельний, транспортний, соціальний, військово-промисловий. Останнім часом цей перелік помітно зростає: рекреаційний, морегосподарський, зовнішньоекономічний, комплекс природокористування, інформаційний, управлінський та ін.

Слід зазначити, що більша частина таких міжгалузевих комплексів не має відповідних управлінських структур чи органів і виконує функції методичного інструменту (чи засобу) для аналізу структури господарства.

Міжгалузеві комплекси можуть мати певні «перекриття». Так, сільськогосподарське машинобудування є одночасно складовою чистиною агропромислового комплексу і машинобудівного.

Як міжгалузеві можна вирізнити такі типи відносин за такими властивостями галузей: 1) наявність тісних виробничих, комерційних та інших зв’язків; 2) вирішення актуальних економічних проблем; 3) об’єднання ланок в єдину виробничо-технологічну систему; 4) випуск взаємопов’язаної продукції; 5) виконання певної функції в економічній системі; 6) загальне управління.

За характером зв’язків між галузями вирізняють 4 типи МК.

МК І типу включають галузі, підприємства яких пов’язані послідовною і (або) паралельною переробкою певного типу сировини, включаючи і її видобування (вирощування) (агропромислові і рибопромислові, лісопромислові комплекси).

МК ІІ типу включають однорідні галузі,