Рекламно-інформаційні технології у соціальній роботі

ПЛАН

ВСТУП

Одним із напрямів роботи соціальних педагогів стає рекламно-інформаційна діяльність, яка активно розвивається в останнє десятиліття.

У Законі України «Про соціальні послуги», де закріплено порядок надання соціальних послуг, у тому числі й рекламно-інформаційних, передбачено, що одним із видів професійної діяльності працівників соціальної сфери є поширення об’єктивної інформації про види соціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем. 

Функціонування соціальної реклами в нашій державі регламентовано Законом України «Про рекламу» зі змінами та доповненнями, внесеними згідно чинного законодавства.

Основні напрями, принципи розробки, виготовлення, розміщення та функціонування соціальної реклами як виду комунікації закріплені в Указі Президента України «Про заходи щодо попередження недобросовісної реклами». До того ж, урядом ухвалено Концепцію розвитку в Україні сфери соціальної реклами, спрямовану на подолання негативних явищ, пов’язаних із функціонуванням соціальної реклами в нашій державі. Даний документ визначає основи для розробки і реалізації Національної програми правової, економічної та організаційної розбудови в Україні сфери соціальної реклами, створення цивілізованого ринку попиту та пропозиції. «Метою Концепції є створення в Україні розгалуженої сфери соціальної реклами шляхом створення всіх необхідних правових, економічних та організаційних умов для розбудови конкурентоспроможної динамічно прогресуючої інформаційно-комунікаційної галузі». У результаті впровадження Концепції розвитку соціальної реклами в Україні планується створити доступну й динамічну систему координування процесів розробки та розміщення соціальної реклами за допомогою відповідних засобів комунікації. Наразі Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики розроблено та подано на розгляд державним органам Проект Закону України «Про соціальну рекламу».

Аналіз наукових досліджень із проблеми професійної підготовки соціальних педагогів показує, що на сучасному етапі соціальна реклама стає об’єктом наукових досліджень. Одними з перших науковців, які почали досліджувати проблему соціальної реклами, є Г. Г. Ніколайшвілі, яка звертає увагу на питання систематизації знань в галузі російської та зарубіжної соціальної реклами, взаємозв’язку та взаємодії комерційної, політичної та соціальної реклами; С. В. Толстоухова – визначає практичні аспекти використання соціальної реклами в соціально-педагогічній діяльності; В. В. Ученова та Н. В. Старих – основні етапи розвитку соціальної реклами; Н. М. Грицюта – сучасний стан етичних проблем соціальної реклами в Україні; А. Л. Стрелковська – аналіз проблем та визначення перспектив розвитку соціальної реклами в Україні, вивчення її як фактору соціалізації та педагогічного впливу на особистість, презентування реклами як одного з чинників розкриття соціальної політики в Україні. Вивченню соціальної реклами як феномену культурної комунікації присвячено дослідження М. А. Дороніної, як інструменту управління соціальними процесами – Р. В. Крупнової, як комунікативного ресурсу управління – А. Б. Бєляніна, як комунікативного інструменту державного управління – М. В. Гершун, як механізму управління суспільною думкою – Р. Н. Ібатулліної, як фактора гуманізації сучасного суспільства – Д. С. Кочергіної.

Акцент на інституціалізації соціальної реклами робить Н. А. Клименок, її особливостях – Є. В. Степанова, на феномені соціальної реклами – І. Г. Синьковська, на ефективності психологічного впливу соціальної реклами – Г. А. Козубова, на ролі соціальної реклами в державному управлінні – І. Б. Давидкіна, на педагогічних умовах впливу соціальної реклами – М. А. Басова.

В Україні останнім часом здійснено ряд наукових досліджень, присвячених проблемі формування світогляду особистості засобами реклами (О. І. Пенькова), змістовому наповненню некомерційної реклами в Україні (Л. В. Березовець), педагогічним умовам захисту права дитини на сім’ю засобами соціальної реклами (О. В. Сватенкова).

1. Аналіз поняття і завдань рекламно-інформаційної діяльності у соціальній роботі

Серед дослідників не існує єдиної думки щодо визначення поняття «соціальна реклама». Так, наприклад, Л. Федотова розуміє під даним поняттям розміщений рекламний ролик, макет, тощо. Більш широке визначення подає О. Антипенко: « Соціальна реклама є суспільно спрямованою рекламою, яка не ставить на меті отримання прибутку». Л. Гейдер і Г.Довбах ототожнюють соціальну рекламу з ефективним освітнім засобом, який дає змогу досягти і мотивувати велику аудиторію.

На думку Є. Ромата, соціальна реклама являє собою один із типів некомерційної реклами, метою якої є формування певних психологічних установок, які сприяють досягненню суспільно значимих цілей на різних рівнях: від окремих соціальних груп до масштабу суспільства в цілому.

Вчені С.Андріяшкін і Д.Кола визначають соціальну рекламу як різновид усвідомленого впливу суб’єкту, який характеризується невизначеністю цільової аудиторії, зверненням рекламного повідомлення до важливих соціальних проблем і його підвищеною емоційністю.

Узагальнюючи зміст наведених вище визначень, можна зробити висновок, що практично всі автори справедливо вказують на специфіку цілей соціальної реклами, спрямованих на рішення значних суспільних проблем. У якості її замовників найчастіше виступають суспільні неприбуткові організації й державні інститути.

Одне з завдань некомерційної реклами - в доступній формі відтворити саме ту інформацію, яка є актуальною на сьогоднішній день, донести її головну ідею до свідомості людей. Соціальна реклама покликана бути індикатором громадської думки сьогодення, профілактичного вирішення та розкриття соціальних проблем суспільства.

Основними задачами некомерційної реклами є дослідження реакції цільової аудиторії на запропоновані варіанти рекламних повідомлень, виявлення позитивних та негативних оцінок, визначення