Роль і значення пам’яті у діяльності оператора

 

1. Керуючі дії оператора

2. Роль і значення пам’яті у діяльності оператора

3. Інженерно-психологічні проблеми наукової організації праці

Список використаної літератури

 

 

Незалежно від рівня автоматизації системи «людина-машина» основною ланкою є людина, яка ставить мету, планує, направляє і контролює весь процес її функціонування.

Особливості діяльності оператора такі:

керування великою кількістю об’єктів і параметрів, що зумовлює значні навантаження на нервово-психічні функції;

сприймання, переробка інформації і прийняття рішень є суттю діяльності;

необхідність декодування інформації, отриманої в закодованому вигляді від приладів, і співвіднесення її зі станом реального процесу або об’єкта;

висока точність дій і швидкість прийняття рішень та здійснення управлінських функцій;

висока відповідальність за дії і прийняті рішення;

висока готовність до екстрених дій;

обмежена рухова активність, незначні м’язові навантаження;

сенсорна монотонія або політонія;

сенсорні, емоційні та інтелектуальні перенавантаження.

Ефективність роботи оператора, як і всієї системи в цілому, залежить від раціонального розподілу функцій між людиною і машиною, виходячи з врахування їх переваг і обмежень.

Максимальна ефективність системи «людина-машина» може бути забезпечена за умови, коли при її проектуванні і експлуатації буде врахований людський фактор. Відомо, що внаслідок помилок з боку працівника виникає від 20 до 50% всіх порушень технології, аварійних ситуацій в системах управління.

Проектування системи «людина-машина» передбачає аналіз характеристик об’єкта керування, розподіл функцій між людиною і машиною, проектування діяльності оператора і технічних засобів його роботи, оцінку системи в цілому. Воно базується на досягненнях інженерної психології, яка вивчає об’єктивні закономірності процесів інформаційної взаємодії людини і техніки з метою використання їх у практиці проектування, створення і експлуатації системи «людина-машина».

Управлінські дії оператор виконує за допомогою органів керування, здійснюючи відповідні рухи. Органи керування у вигляді важелів, ручок, маховиків, тумблерів, кнопок і т. п. формують моторне поле на робочому місці оператора.

Моторні дії пов’язані з виконанням оператором таких завдань:

включення, виключення і переключення;

послідовне виконання рухів для здійснення операцій кодування і передачі інформації;

маніпулювання з органами керування для настроювання апаратури і точного встановлення керованого об’єкта;

операції стеження за рухомим об’єктом.

Рухи оператора характеризуються швидкістю, темпом, силою, точністю. Встановлено, що максимальний темп кругових рухів ста-новить 4, 0…4, 8 с-1; ударних рухів – від 5 до 14 ударів/с. При збільшенні зусиль темп зменшується. До просторових характеристик рухів оператора відносяться розміри моторного поля (зони досягання) і траєкторії рухів. Розміри моторного поля для оператора визначаються довжиною витягнутої руки. В моторному полі розрізняють три зони – максимального, допустимого і оптимального досягання. У зонах оптимального і допустимого досягання можливі найбільш точні і швидкі рухи. У зоні максимального досягання точ-ність і швидкість рухів зменшуються, а втома наступає швидше.

Залежно від зусиль і точності рухів в зонах допустимого і оптимального досягання існують певні раціональні рівні. Важелі, які для переміщення вимагають великих зусиль, необхідно розміщувати на нижніх рівнях оптимальної зони. Силові характеристики рухів повинні враховуватися при виборі протидії органів керування.

Органи керування використовуються:

для введення командної інформації;

встановлення необхідних режимів роботи апаратури;

регулювання різних параметрів;

виклику інформації з метою контролю.

Залежно від призначення і характеру використання органи керування поділяються на:

оперативні (основні), які використовуються постійно;

використовувані періодично (для включення, виключення або контролю) ;

використовувані епізодично (для настроювання, регулювання).

Розміщення органів керування здійснюється з врахуванням принципу економії рухів. Це означає, що кількість і траєкторії рухів необхідно звести до мінімуму, а самі рухи повинні бути рит-мічними.

Оперативні, тобто найбільш важливі і часто використовувані органи керування, необхідно розміщувати в межах оптимальної зони досягання. Допоміжні органи керування можуть знаходитися в межах допустимої і навіть максимальної зон досягання. Епізодично використовувані органи керування можна розміщувати і за межами зон досягання або сховати під лицьовою або боковою панеллю пульта управління.

Органи керування повинні мати достатню протидію, щоб уникнути випадкового їх включення під вагою руки чи ноги.

Ручне керування більш доцільне тоді, коли необхідна висока точність і швидкість установки органа керування в певне положення і не потрібно тривалий час прикладати великі зусилля. Ніжне керування застосовується для розвантаження рук і економії часу при ве-ликій кількості органів керування, невеликій точності регулювання і значних м’язових зусиллях.

Коефіцієнт зручності виконання рухів:

 ,

де Тзр. з – час виконання операцій в найбільш зручній зоні;

Тз – загальний час виконання операцій в робочій зоні.

Для зони оптимального досягання Кзр = 1;

для зони допустимого досягання Кзр = 0, 9;

для зони максимального досягання Кзр = 0, 3…0, 6.

Розміщення засобів відображення інформації і органів керування на робочому місці оператора здійснюється з додержанням таких принципів:

функціональності – інформаційні пристрої і органи керування, які виконують однакові функції, розміщуються недалеко один від одного;

важливості – найбільш важливі інформаційні пристрої і органи керування розміщуються в місцях, найбільш зручних для спостереження і обслуговування;

черговості – інформаційні пристрої і органи керування розміщуються в тій послідовності,