Роль колективу у формуванні особистості

 

 

Деякі шкільні колективи працюють за методикою колективного творчого виховання. Вони переробили методику колективного творчого виховання, пристосувавши до наших днів. І в цій якості вона своєчасна і вкрай потрібна. 

Шкільний колектив — це складна система різноманітних за типами колективів і об'єднань. У шкільному колективі учень вступає в спілкування і взаємодію з багатьма дорослими, вчителями, школярами різного віку, що відкриває великі можливості для спільної творчої діяльності. 

У цих школах досягнуто єдності дорослих і дітей різного віку. Спільно вирішувати завдання різних видів вони починають з 1 вересня, коли для розробки річного плану роботи збираються на "велику раду" керівники школи (директор, його заступники) і керівники учнівського колективу. І потім цілий рік дорослі й діти діють за виробленим спільними зусиллями планом. Тут скасовано цілу низку дитячих "посад без роботи". Замість старости працюють чергові командири, що обираються на певний період, їх наділено більшими повноваженнями, отже, вони несуть більшу відповідальність. Це дозволяє дітям бути як у ролі тих, які віддають накази (і відповідають за них), так і в ролі виконувача наказів. Щороку проводиться декілька комплексних колективних творчих справ. Гуманний, довірливий стиль стосунків, доброзичливість і емоційна щирість, без підкресленої учительської вищості, однакова зацікавленість І захопленість учасників — усе це максимально зближує дітей і дорослих, дає їм задоволення. 

Для процесу становлення і розвитку дитячого колективу важливу роль відіграє атмосфера доброзичливості, довіри і поваги до особистості кожної дитини, емоційності й творчого пошуку, які панують у колективі; вибір різностороннього і творчого характеру діяльності колективу, різноманітність форм і видів цієї діяльності. 

Процес розвитку дитячого гурту вимагає постійного ускладнення і урізноманітнення видів діяльності. 

Найефективнішою формою організації дитячого дозвілля є колективна творча справа (КТС), яку умовно поділяють на: 

1. експромт (пісні, ігри, концертні номери, бесіди тощо), 
2. мала творча справа; 
3. велика творча діяльність. 

Прикладами КТС — експромту є: 

• колективні пісні (із додаванням до них оригінальних невимушених рухів); 
• ігри; 
• концертні номери + ігри із аудиторією; 
• бесіди на основі запитань-експромтів («Чому сьогодні поменшало сміття?», «Ти любиш манну кашу?» тощо). 

Прикладів малих творчих справ можна бути безліч, адже їх суть дуже проста: загін щоразу ділиться на кілька груп у 3-4-5 осіб. Кожній групі пропонується нескладне творче завдання і дається кілька хвилин на його виконання. Особливо цікаво якщо перед кожним новим завданням формуються нові групи. Таким чином, протягом невеликого відрізку часу, доки проходить справа, кожна дитина має змогу поспілкуватися практично із усіма членами загону. 

Пропоную окремі творчі завдання, які залюбки виконуються дітьми різного віку: 

• інсценувати анекдот; 
• «оживити» картину видатного художника; 
• зобразити знайомих людей (вожатих, працівників їдальні) за їх звичною справою; 
• підготувати пародію на естрадних зірок чи телепрограму; 
• вигадати рекламу непотрібних речей; 
• продемонструвати виступ у цирку дресирувальника і його тварин; 
• побудувати групову скульптуру на запропоновану тему; 
• намалювати портрет один одного; 
• скласти коломийки на задану тему; 
• показати зйомки кінофільму (роботу на кіностудії) тощо. 

Не обов'язково, щоб творчі завдання були складними: головне — створити невимушену атмосферу, пізнати один одного і свої власні здібності. 

Водночас, цей вид діяльності, за умови його всебічної продуманості, може мати достатнє пізнавальне значення, стати джерелом корисної інформації для дітей. 

Ось приклади таких творчих завдань: 

• намалювати портрет загону; 
• спорудити «Родинне дерево» із піску; 
• намалювати листівку «Світ моїх прав»; 
• створити карту закладу (регіону, України) на тему: «Тут потрібна наша допомога»; 
• «зняти» відео-ролик «Сім'я майбутнього»; 
• скласти екологічний кросворд; 
• здійснити верстку плакату «Спасибі — чі»; 
• підготувати пам'ятку одноліткам «Як жити і не помилятися»; 
• розробити анкету «Вільний час дитини третього тисячоліття»; 
• розробити «маркетинговий план» розвитку дитячого центру тощо. 

Варто зазначити, що такого роду творчі завдання потребують обов'язкового підведення підсумків після завершення їх виконання: організація виставки творчих робіт, проведення анкетування, обмін пам'ятками і подарунками, складання колективних листів, послань та інше. 

Велика творча діяльність реалізується у дитячому центрі на рівні загонових, дружинних та загальнотабірних справ. 

Усе розмаїття дитячих справ можна вкласти у такі видові рамки: 

Пізнавальні справи:

• подорожі-знайомства; 
• вікторини; 
• захист проектів; 
• усні журнали – пізнавальні справи – огляди на зразок серії коротких виступів – сторінок різної тематики оточуючого і внутрішньо колективного життя. 

Усний журнал дає можливість кожному члену колективу ділиться з друзями своїми знаннями, враженнями, інтересами; дозволяє в живій, образній формі знайомити всіх з політичними подіями, новинами суспільного життя; сприяє вирішенню завдань ідейно-політичного, розумового, естетичного виховання. 

Колективні творчі справи – це перш за все повноцінне життя старших і молодших вихователів і вихованців і в той же час їх спільна боротьба за покращення навколишнього життя. В цьому житті, в цій боротьбі педагоги виступають як старші друзі дітей, діючі разом з ними і попереду них. 

Постійна багатостороння турбота один про одного, про свій колектив, про оточуючих людей, про далеких друзів, пошук кращих засобів цієї турботи, все більш чітка організація свого життя, різноманітних справ на користь і радість своєму колективу та іншим людям – ось що згуртовує вихователів і вихованців. І чим багатша цілеспрямованість, організованість спільного життя, спільної боротьби старших і молодших, тим ефективніший той багатосторонній виховний процес, який іде “по ходу”, в глибині цього життя: і виховні дії педагогів, і взаємний вплив самих вихованців один на одного, і самовиховання старших і молодших. 

 

 

Колектив є ланкою, що з'єднує особистість із суспільством. Виховання особистості в колективі є втіленням закономірностей розвитку суспільства, адже в колективних взаєминах створюються умови для соціально-психічного її розвитку. Відокремившись від колективу, людина опиняється в соціально-психологічному вакуумі, що значно ускладнює її розвиток. Колектив як людська спільнота, що утворює систему колективістських стосунків, є основним чинником формування громадської сутності особистості, розвитку її індивідуальності. 

Кожна людина більшою чи меншою мірою прагне самоствердитися в колективі, посісти в ньому найзручніше місце. Проте процес включення її в систему колективних взаємин складний, неоднозначний і глибоко індивідуальний. Суттєво залежить входження особистості в колектив від її індивідуального соціального досвіду, який визначає характер суджень учня, систему його ціннісних орієнтацій, лінію поведінки. Цей досвід може відповідати, а може й не відповідати судженням, цінностям і традиціям поведінки, які склалися в колективі. 

Там, де ця відповідність має місце, включення особистості в систему відносин колективу значно полегшується. У випадках, коли у вихованця досвід інший (вужчий, бідніший або, навпаки, багатший, ширший, ніж досвід соціального життя колективу), йому важче встановити взаємини з ровесниками. Особливо складним виявляється його становище, коли індивідуальний соціальний досвід суперечить цінностям, прийнятим в даному колективі. Сутичка протилежних ліній поведінки тут неминуча і призводить здебільшого до різних наслідків. 

Характер взаємин особистості і колективу зумовлений не лише якостями особистості, а й особливостями колективу. 

 

Одноманітність діяльності й вузький діапазон соціальних ролей у колективі, бідність змісту й одноманітність організаційних форм спілкування між членами колективу, недостатня взаємокультура сприймання, невміння бачити в іншому те цікаве і цінне, що заслуговує на увагу, — все це негативно впливає на встановлення нормальних відносин з тими, хто до нього входить. 

Оцінюючи роль колективу у вихованні особистості значення колективізму як риси особистості, слід мати на увазі, що „ніякі благородні цілі ніколи не були досягнуті без об'єднання людей на певних засадах (безперечно, це не стосується творчості, морального вибору тощо). Отже ми не можемо відкидати все краще, що стосувалося колективістського виховання: вироблення навичок взаємодії і взаємодопомоги, свідомої дисципліни як поваги до інших, до суспільства, вміння рахуватися з нормами життя. Без цього неможливо виховати свідомого громадянина, повноцінного члена суспільства”.

Співпраця педагога з учнівським колективом, з органами учнівського самоврядуванням дає реалізовує:  

• в своїй основі — повагу до особистості учня;
• особливу організацію діяльності, яка породжує у учнів потребу в самоврядуванні;  конкретну методику залучення учнів до процесу творення;
• дружні, товариські, довірливі стосунки між педагогами й учнями;
• захищеність учнів від приниження, звинувачень, докорів, образ підозрою у нездатності або небажанні брати участь у діяльності;  
• унеможливлення примусу до діяльності;
• впевненість у досягненні мети;
• створення інтелектуального тла колективу;
• колективний, спільний аналіз загальної роботи;
• звільнення від звички мовчати.

Розроблено також відповідні умови, які забезпечують ефективність діяльності учнівського самоврядування:  

• аналіз діяльності учнівського самоврядування як його ланки і частини педагогічного процесу;  
• визначення основних напрямів співпраці;
• доброзичлива вимогливість і піклування про учнів, педагогів;
• управління стосунками між педагогами й учнями;
• корекція діяльності педагогів, що співпрацюють з різними видами самоврядування;  довіра до самоврядування;
• підтримка за будь-яку ціну ініціативи з боку самоврядування;
• стимулювання через схвалення й узгодження адміністративної дії (наказу) з органами самоврядування; 
• не директивні бесіди з довіреними особами учнівського самоврядування.

Нерідко в роботі з учнівським колективом чи з його органами самоврядування припускаються таких типових помилок: 

• дотримання традицій адміністративно-наказової педагогіки, відсутність бажання і вміння співпрацювати з учнівським самоврядуванням; 
• ігнорування прав і обов'язків органів самоврядування, їх думки при розв'язанні найважливіших питань життя колективу школи; 
• нерозуміння своїх функцій і функцій учнівського самоврядування; упереджене ставлення до членів учнівського самоврядування, відсутність терплячості й витримки у стосунках з членами учнівського самоврядування тощо.

Педагог має засівати в душі добро, взаємоповагу, мир, справедливість. Вивчати учнівський колектив, вникати в його структуру, потреби, взаємини. Впливати на його формуванням, показувати приклад своїми діями, своїм відношенням до учнів. 

Формувати їх як достойних громадян, поважати устої сім’ї, традиції, професійно підкованих, вміти працювати в колективі!, вміти мріяти, ставити собі цілі і їх добиватися, переможців, зрілих до вирішення проблем.

 

 

1. Максимюк С.П. Педагогіка. Курс лекцій. К.: – 2005. С. 424-428. 
2. Сухомлинський В.О. Колектив як знаряддя виховання // Сільська школа України. – 2004. – №10. – С.1. 
3. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. К.: Либідь. – 1997. – С. 170-171, 243. 
4. Педагогический Энциклопедический словарь / Гл. ред. Б.М.Бим-Бад; Редкол.: М.М.Безруких, В.А.Болотов, Л.С.Глебова и др. – М.: Большая Российская энциклопедия, 2002. – С.122-123. 
5. Гал узинський В.М., Євнух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навч. посібник. – К.: Вища шк.., 1995. – С. 123-127. 
6. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посібник для студентів вищих пед. закладів освіти. – К. : Видавничий центр „Академія”, 2001. – С. 347-355, 360-363. 
7. Волкова Н.П. Педагогіка для студентів вищих навч. закладів. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2003. – С. 180-193. 
8. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навч. посібник. 3-є видання, доповнене, 2001р. – С. 443-448. 
9. Бучківська Б.В. В.О.Сухомлинський про вплив дитячого колективу на особистість // Педагогіка і психологія. – 1999. – №4. – С. 142-149. 
10. Бех І. Колектив як чинник створення унікальної ситуації виховання особистості // Дир. шк. – 2002. – № 6 (лют.). – С. 8. 
11. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У 5 т. – К.: Рад. Школа, 1976-1977.