Рослинний світ водойм

Тема 4. Рослинний світ водойм

4.1. Характеристика вищих та нижчих рослин

4.2. Екологічні групи нижчих рослин

4.3. Розподіл та склад вищих (квіткових) рослин у водоймах

4.4. Водорості

4.1. Характеристика вищих та нижчих рослин

У водоймах мешкають з вищих рослин – вкритосем’яні або квіткові, з вищих спорових – мохи та папероподібні, а з нижчих рослин – водорості.

Характерною ознакою всіх вищих рослин є розчленування тіла на стебло, листя та коріння. Специфічна відмінність покритонасінних або квіткових рослин – це утворення квітки. Проте деякі водні квіткові рослини майже ніколи не квітнуть та не утворюють насіння, а розмножуються переважно вегетативно. Вищи водні рослини не мають багатьох утворень, що присутні у наземних рослин. Наприклад, в них, зазвичай, відсутні спеціальні опорні системи, оскільки вода підтримує їх тіло, а листя занурене у воду, повністю позбавлене устіу, але їх покриви надзвичайно проникні. Плаваюче листя водних рослин стикається з повітрям, мають устиця, які знаходиться на боці листка і спрямована до повітря. Крім того, у водних рослин добре розвинена система міжклітинних повітряних ходів. Вони слугують для дихання, а також для підтримки стебла та листя у воді.

Мохи мають ниткоподібне зелене тіло (протонему). Від нього відходить вертикальне стебло з листям товщиною в одну клітину і розташованим спіралеподібно. Від основи стебла тягнуться багаточисленні безколірні коренеподібні вирости – ризоїди. Ефективність ризоїдів, як водопоглинального організму, невелика, тому мохи не сягають висоти більше 15-20 см. У стебла відсутні справжні судинні та механічні тканини. Мохи вологолюбиві рослини, але типових водних, повністю занурених у воду мохів небагато, наприклад фонтіналіс.

Представники папероподібних, що мешкають у водному середовищі, небагаточисельні. Біля берегів водойм можна зустріти хвощ, на поверхні води у деяких стоячих водоймах росте сальвінія.

Водорості навіть при дуже складній зовнішній формі, по членованості не мають справжнього стебла, листя та коріння. Тіло водоростей називають споєвищем або талломом (thallos – паросток). Водорості належать до нижчих хлорофілоносних рослин, розмноження в них відбувається вегетативно за допомогою спор або статевим шляхом. Будова талому водоростей надзвичайно різноманітна, поряд з мікроскопічними формами – одноклітинними, багатоклітинними, колоніальними – досить багаточисельні також крупні організми довжиною у десятки сантиметрів та метрів. Різноманітні будова органів розмноження та способи розмноження. Завдяки присутності у клітинах водоростей додаткових пігментів різноманітна окраска водоростей.

З особливостями будови та окрасом водоростей пов’язано їх розділення на систематичні групи (таксони).

Натепер, широко розповсюджена класифікація, згідно якої водорості поділяються на 10 відділів:

1) синьозелені водорості – Cyanophyta;

2) пірофітові водорості – Pyrrophyta;

3) золотисті водорості – Chrysophyta;

4) діатомові водорості – Bacillariophyta;

5) жовтозелені водорості – Xanthophyta;

6) бурі водорості – Phaeophyta;

7) червоні водорості – Rhodophiyta;

8) євгленові водорості – Euglenophyta;

9) зелені водорості – Chlorophyta;

10) харові водорості – Charophyta.

4.2. Екологічні групи нижчих рослин

Водорості мешкають не лише у водному середовищі, вони заселяють і багато інших місць існування. В зв’язку з цим розрізняють ряд екологічних угрупувань водоростей.

Планктонні водорості, або фітопланктон. Вони мають велике значення у кругообігу речовин водойм, створюють первинну органічну речовину, за рахунок якої прямо або опосередковано існують всі живі організми, а також насичують водне середовище киснем. До фітопланктону, крім водоростей, належать також гриби та бактерії. Їх значення у кругообігу речовин полягає в розкладі мертвої органічної речовини.

Для морського фітопланктону характерним є переважання діатомових та пірофітових водоростей, велике розповсюдження мають також вапнякові джгутикові, з відділу золотистих водоростей – кокколітофориди та винятково морські форми – кременеджутикові або силікофлагеллати.

Синьозелені представлені досить незначним шелом видів, і лише один з видів роду осциплаторія у деяких районах тропіків розвивається у величезних кількостях.

У полярних та приполярних областях у морському фітопланктоні переважають діатомові.

Фітопланктон, що мешкає у прісних водоймах, відрізняється від морського переважанням зелених та синьозелених водоростей. У меншій кількості видів присутні пірофітові та діатомові.

В залежності від типу водойм, склад та розвиток фітопланктону суттєво відрізняється. Так, у великих та глибоких озерах помірних широт, у фітопланктоні, на протязі всього року, переважають діатомові водорості.

У невеликих озерах помірних широт склад водоростей суттєво відрізняється по сезонах.

Для ставкового фітопланктону характерний стрімкий розвиток зелених та євгленових водоростей.

Донні ( бентосні) водорості. Серед них розрізняють форми, що ростуть на твердому субстраті (скелі, каміння та ін.), що живуть на поверхні інших рослин – епіфіти, а також форми, які прикріплюються до корпусів суден, різних предметів, що знаходяться у воді - перифітон. Між наведеними групами рослин немає різкої межі: один і той самий вид може існувати, наприклад, на скелях або прикріплюватись до свайних споруд. Дуже різноманітний у систематичному відношенні склад донних водоростей у морях. Так, у піторалі та субліторалі значного розвитку сягають бурі та червоні водорості.

У прісних водоймах донні водорості небагаточисельні, розповсюджені лише представники зелених. Бурі та червоні представлені кількома видами. Основу донної рослинності у прісних водоймах становлять квіткові рослини.

Водорості криги та снігу. Деякі водорості здатні жити та