+3 8(066) 185-39-18
fcommunis; в) – Polygonum amphibium; г) – Alisma; д) – Thypha; е) – Ranunculus; ж) - Calla; з) – Sagittaria
Камиш росте вздовж берегової смуги водойм та у водоймах. У грунті камиш закріплюється товстим стеблом – кореневищем. Надводні стебла вузькі та циліндричні з невеликою кількістю довгого, вузького листя. Дрібні квітки зібрані у суцвіття, що мають вигляд мітли.
Тростник утворює потужні зарості вздовж берега до глибини 2-3 м. Довге, вузьке листя його просочене кремнеземом. Висота стебла 3-4 м та більше. Суцвіття має вигляд пухнастої фіолетової мітли на верхівці стебла. Швидке розповсюдження тростинку обумовлене здатністю утворювати вирости кореневища, довжина якого може сягати 8 м при товщині 2 см.
У рогозу доволі широке листя. На верхівці стебла під час цвітіння утворюється оксамитовий темно-коричневий колос, який складається з безлічі дрібних квіток. В грунті рогоз кріпиться товстими підземними стеблами з багаточисельним придатковим корінням.
Осоки – рослини з невисокими стеблами та вузьким лінійним листям. Їх квітки зібрані у колоски або невеликі метелки. Розповсюджені осоки зазвичай по заболочених берегах. У болотах вони є переважаючою рослиною і створюють потужні зарості.
Серед повітряно-водної рослинності є форми, що здатні існувати зануреними у воду. Це стрілолист (Sagittaria), частуха (Alisma), земноводна гречиха (Polygonum amphibium), водяний лютик (Ranunculus) та ін. У багатьох рослин, що належать до цієї групи, листя занурене у воду, мають форму, яка відрізняється від повітряного листя.
Наприклад, водне листя стрілолиста лінійне, а повітряне – стріловидне. У лютика на одному і тому ж стеблі повітряне листя має форму широких пластин, а водні – почленовані на дрібні та вузькі долі.
Такі представники повітряно-водної рослинності як тростник, рогоз, комиш широко розповсюджені у прісних водоймах. Маса тростинка сягає 8-11 кг/м2. Комиш утворює обширні зарості, головним чином в озерах лісової зони. Тут його врожай сягає 8 кг/м2.
Вищі рослини у прісноводних басейнах відіграють важливе значення. Великий вплив здійснюють вони на хімічний склад води. Завдяки фотосинтезуючій діяльності рослин вода збагачується киснем, і при цьому зменшується в ній кількість вуглекислого газу. Проте, щільні зарості рослин чинять негативний вплив на освітленість та температуру води, оскільки перешкоджає проникненню сонячних променів вглиб водойми. Зарості квіткових рослин, особливо занурених, є місцями розмноження та нагулу як риб так і багатьох безхребетних. Деякі рослини є їжею для ряду черевоногих молюсків, комах, риб. Деякі тварини харчуються перифітоном, який вкриває листя та стебла рослин.
У розподіленні заростей у водоймі спостерігається певна зональність: від берега до центру водойми різні групи рослин змінюють одна одну у визначеному порядку, внаслідок чого виникають концентричні рослинні пояси. По узбережжю та на прибережних мілководдях розташовуються зарості повітряно-водних рослин: троснику, комишу, рогозу та ін. Під покривом цього надводного ярусу мешкають багаточисельні занурені рослини. Далі розташовується пояс із рослин з плаваючим листям, передусім це кувшинки та кубишки. За ними йде пояс занурених рослин: роголисник, еподея, уруть. Останній пояс утворюють рдести, серед яких деякі види здатні існувати на значній глибині. На болотах квіткові рослини, переважно повітряно-водні, становлять основу рослинності.
4.4. Водорості
1. Будова клітини
Клітини водоростей відрізняються надзвичайною різноманітністю форм та розмірів (від долей мікрометра до декількох десятків сантиметрів). Однак в організації клітини немає суттєвих відмінностей від клітини вищих рослин. Клітина водоростей, при слабко вираженій оболонці, не зберігає визначеної форми та знаходиться в амебоподібному стані.
Оболонка клітин водоростей, зазвичай влаштована складно. Вона складається з 2-3 та більше шарів, має різну товщину, а поверхня її часто несе різноманітні вирости (зубці, лусочки, складки та ін.). У ряду водоростей оболонки просочені солями: наприклад, у вольвоксових – солями заліза, харових – кальцію, у діатомових – кремнію. Внаслідок відкладання солей утворюється своєрідний захисний панцир клітини.
Протопласт клітини складається з ядра та цитоплазми (рис. 4)
Рис. 4 Будова клітини:
1 – пульсуюча вакуоля; 2 – статична вакуоля; 3 – диктиосома; 4 – мітохондрія; 5 – ядерце; 6 – ядро з ядерцем; 7 – піреноїд з крохмальною обкладкою; 8 – хлоропласт.
Цитоплазма клітини складається з основної речовини однорідної структури та занурених у неї тілець (органел): мітохондрії виконують роль дихальних центрів; диктіатоми синтезують полісахариди; ендоплазматична сітка здійснює синтез білків; вакуолі – здійснюють осморегуляцію; хлоропласти є носіями хлорофілу та інших пігментів; піреноїди є місцем концентрації крохмалю та інших запасних речовин.
2. Структурні типи водоростей
Зовнішній вигляд водоростей досить різноманітний, проте можна виділити декілька типів морфологічних структур, які повторюються в різних систематичних групах.
1. Монадна структура талому характеризується наявністю у організму одного, двох або декількох джгутиків.
Вона притаманна як поодиноким так і колоніальним водоростям, які мають щільну оболонку.
2. Амебовидна структура притаманна простішим водоростям, які не мають твердої оболонки та джгутиків.
Клітина пересувається як амеба, за допомогою псевдоподії.
3. Коккоїдна структура – нерухомі клітини різної форми з щільною оболонкою. Оболонка може бути гладкою або з виростами, джгутики відсутні. Зустрічаються як одноклітинні так і колоніальні форми.
4. Пальмелоїдна структура – з’єднання декількох коккоїдних клітин, занурених у загальний слиз, часто прикріплені до субстрату.
5. Нитчаста структура