Розробка програми і проведення інтерв’ю щодо проблеми вивчення ставлення опитуваних до ефективності соціальної допомоги в сучасних умовах

така діяльність держави, що спрямована на здійснення системи заходів, завдяки яким в суспільстві створюються умови для реалізації громадянами своїх прав. Безпосереднім об'єктом соціальної політики є одна з підсистем суспільства - соціальна сфера. надання соціальної допомоги в Україні здійснюється за багатьма напрямками, однак у всіх цих галузях існує ряд проблем.

2. Задавання визначених планом інтерв’ю питань (таблиця 1).

Таблиця 1

Заплановані питання

2. Аналіз результатів інтерв’ювання

Принцип надання соціальної допомоги полягає в тому, що при прийнятті рішення про неї, перш за, все враховується матеріальний стан людей. Питання про надання допомоги розглядається індивідуально, згідно чинного законодавства і стосовно тих людей, що в силу різних обставин суттєво знизили свій рівень життя. Здійснення соціальної допомоги неможливе без спеціальних умов : створення служб, структур, закладів соціального захисту, підготовки фахівців з конкретних питань, відпрацювання механізмів надання різних видів державних допомог. Передумовами ефективної соціальної допомоги є динамізм її законодавчої бази, постійний моніторинг матеріального і соціального стану громадян, оперативне прийняття рішень про розміри та види допомоги.

В умовах розвитку демократичних процесів і формування громадянського суспільства в Україні надзвичайно великого значення набув інститут соціальної підтримки. Соціальна підтримка являє собою діяльність органів держави і місцевого самоврядування, громадських фондів та організацій, що спрямована на конкретну людину чи групу людей, що потребують невідкладної соціальної допомоги в реалізації конкретної мети. Соціальна підтримка , таким чином, існує стосовно таких потреб, які люди можуть задовольнити самостійно, але для цього необхідно створити належні умови, які дозволили б їм вирішувати свої проблеми.

Об'єктом соціальної підтримки може бути окремий громадянин або спільнота, які вже стали предметом соціальних зусиль суспільства, але ці зусилля не вирішують існуючих у них проблем. Таким об'єктом є, наприклад, фермер, що за допомогою держави отримав землю і після розпаювання колективного майна веде господарство, але в конкретній ситуації, щоб не збанкрутити, потребує короткострокового кредиту. Ним може бути і студент, що отримав грант чи освітянський кредит для завершення навчання тощо.

Суб'єктами соціальної підтримки можуть бути не тільки державні структури і навіть не стільки вони, а перш за все органи місцевого самоврядування, громадські організації та фонди. Принципом діяльності суб'єктів соціальної підтримки є, по-перше, адресність їх допомоги і можливість її надання незалежно від соціального статусу об'єкта , по-друге, публічність діяльності як метод створення громадської думки та виховання людини.

Соціальна підтримка може мати найрізноманітніші види: від надання кредиту до організації громадських робіт. Але при цьому обов'язково повинні дотримуватися дві вимоги: конкретний і адресний характер допомоги, надання її тим, хто здатний нею скористатися. Порушення їх значною мірою знецінює можливості підтримки. Наприклад, в Україні з метою підтримки окремих категорій населення в їх працевлаштуванні щорічно за рішенням місцевих органів влади бронюються робочі місця. Наприклад, в 2007 році, було заброньовано 24,2 тисячі робочих місць.Але скористались цією можливостью лише 5498 чол. Причиною такої низької ефективності цього заходу, на погляд більшості респондентів, є те, що соціальна підтримка призначалася певним категоріям людей,а не окремим особистостям на основі їх ініціативи.

В умовах становлення ринкової економіки соціальна підтримка виконує декілька функцій:

• економічні : сприяння підвищенню ефективності конкретних форм людської діяльності в системі суспільного розподілу праці;
• соціально-ціннісні: розвиток соціальних відносин на основі підвищення ролі цінностей взаємодопомоги і довірі;
• психологічні: стимулювання до використання особистостями їх психологічних і діяльнісних резервів;
• інтегральна: створення умов для ініціативної діяльності інноваційного характеру.

Таким чином, соціальній захист, допомога і підтримка як форми забезпечення соціального життя людей мають різне призначення і різне співвідношення між собою в межах єдиної системи. З розвитком суспільства і виходом його із кризового стану, змінюється динаміка розвитку цих трьох форм соціального забезпечення, більш швидкими темпами починає зростати соціальна підтримка .

На думку респондентів, в обов’язки спеціалістів, які ведуть прийом громадян, входить консультування громадян з питань надання всіх видів соціальної допомоги, ознайомлення з порядком їх оформлення, умовами отримання, переліком необхідних документів, які мають підтвердити ті чи інші відомості, проведення співбесіди із заявниками, визначення потреб сім’ї в інших видах допомоги чи послуг, прийом заяви з необхідними документами, попереднє визначення права на соціальну допомогу.

Щодо питання про першочергові завдання соціальної політики, респонденти висловили думку, що пріоритетом цієї діяльності має бути підвищення добробуту громадян, запобігання та подолання бідності як явища, захист та соціальна адаптація найбільш вразливих прошарків населення, а також забезпечення адресності державної допомоги.

Конституція та законодавство визначають широкий спектр державної відповідальності, що стосується до захисту найбільше вразливих суспільних прошарків. Проте через недостатню ефективність соціальної допомоги виконання законодавчих вимог не можна вважати задовільним. Ефективність полягає в забезпеченні адресної допомоги тим, хто її насправді потребує. Аби підвищити якість надання соціальної допомоги, потрібно вдосконалити адміністративну інфраструктуру. Процедури отримання соціальної допомоги мають стати простими та прозорими.

Важливою складовою системи соціального захисту є пенсійна система. Учасники семінару зійшлися на думці, що чинна пенсійна система не відповідає принципу адекватності. Диференціація пенсій залежно від трудового внеску є далеко не досконалою, збори на пенсійне страхування — надто високими, пенсійні виплати — замалими, а вік виходу на пенсію — занизьким. Тому цілями реформування пенсійної системи має бути забезпечення громадян справедливими доходами після виходу на пенсію, запобігання бідності серед людей похилого віку, а також сприяння економічному зростанню.

Серед інших важливих недоліків сучасної системи соціального захисту в Україні респонденти виділили такі:

• відсутність продуманої стратегії розвитку;
• безадресність і неефективність соціальної допомоги;
• непрозорість сучасної системи соціального захисту;
• брак коштів на соціальне забезпечення та залишковий принцип фінансування соціальної сфери;
• неефективне використання бюджетних ресурсів;
• невизначеність поняття "бідність", а також брак об’єктивної інформації про бідність та соціальні процеси;
• слабка участь громадськості в розв’язанні проблем соціального захисту.

Учасники семінару підсумували, що реформування системи соціального захисту має передбачати збільшення міри адресності допомоги, боротьбу зі зловживаннями, а також вдосконалення адміністрування програм соціального захисту.

Система соціального захисту мусить грунтуватися на засадах рівного доступу до соціального захисту жінок і чоловіків, солідарності (оскільки право на соціальний захист мають усі громадяни), обов’язковості участі в системі, а також відповідальності держави за організацію соціального захисту.

Реформуючи систему соціального захисту, належить також переглянути законодавчі акти щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування, враховуючи реальні можливості фінансового забезпечення.

Під час опитування було обговорено і способи розв’язання проблем соціального захисту. На думку учасників інтерв’ювання, в цій сфері потрібно здійснити такі заходи:

• провести реформу адміністрування соціального захисту;
• забезпечити адресний характер надання допомоги;
• переглянути критерії й умови призначення соціальних виплат та допомог;
• розробити і затвердити критерії бідності
• та державну програму подолання бідності;
• скасувати соціально невиправдані та економічно не обгрунтовані пільги;
• розвивати недержавні системи соціального захисту;
• розробити навчальні програми для осіб, які впроваджують реформу системи соціального захисту.

При оцінці співвідношення між соціальним захистом, соціальною допомогою і соціальною підтримкою в процесі реалізації певної соціальної програми, на погляд опитаних, слід керуватися критерієм оцінки змін добробуту, який виходить з того, що соціальна зміна покращує добробут, якщо вона, по-перше, нікому не завдає втрат, по-друге, якась частина людей, за їх власною оцінкою, має від неї користь. Щоб зміни добробуту при реалізації соціальних програм відповідали зазначеному критерію, необхідне використання і соціального захисту, і соціальної допомоги, і соціальної підтримки. У відповідності з їх функціями соціальний захист має попередити можливі втрати добробуту всіх учасників програми, соціальна допомога - допомогти тим, хто може при її здійсненні потрапити в скрутне становище, соціальна ж підтримка стає джерелом інновацій, які здатні підвищити добробут їх ініціаторів. Зважаючи на все це, структура сукупних витрат на соціальний захист, соціальну допомогу і соціальну підтримку в соціальній програмі будь-якого рівня повинна формуватися так, щоб задовольняти вимоги цього критерію.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Cоціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики / Наукова збірка, ред. Скідін О.Л. – К.: Форт, 2007.
2. Лукашевич Н. П., Туленков М. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії. - К., 1999.
3. Соціологія: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / pа ред. В. Г. Городяненка. - К.: Вид. центр “Академія”, 2000.
4. Теорії і методи соціальної роботи: підр. для студ. ВНЗ / за ред. Т.В. Семигіної, І. І. Миговича. - К.: Академвидав, 2005.
5. Тюптя Л. І., Іванова І. Б. Соціальна робота: теорія і практика: навч. пос. - К.: Знання, 2008.