Розробка стратегії розвитку підприємства ресторанного господарства: на прикладі ресторану "Ужгородський замок"

Вищий менеджмент, використовуючи ситуацію на ринку, з урахуванням можливостей «технологічного ядра» вибирає відповідні стратегії і будує механізм стратегічного управління, який може передбачати, у випадку необхідності, збільшення потенціалу «ядра» шляхом індивідуалізації стратегій, проектуванням нових технологій, нових видів продукції, постійним пошуком нових форм і видів діяльності для підвищення конкурентоспроможності організації.

Структура системи менеджменту повинна відповідати вимогам наукових підходів менеджменту. Р. А. Фатхутдінов запропонував структуру системи [ 28c. 330]. До компонентів «зворотного зв'язку» системи менеджменту належать вимоги, рекламації, нова інформація споживачів продукції і послуг підприємства, що виникли у зв'язку з незадоволеністю їх якості, новими досягненнями науково-технічного прогресу, інноваціями й іншими факторами.

При відпрацюванні системи менеджменту спершу необхідно на основі маркетингових досліджень конкретизувати «вихід», потім проаналізувати якість «зовнішнього середовища» і «входу» і останньою чергою забезпечити якість «процесу» в системі менеджменту по її чотирьох підсистемах на рівні якості «входу». Ключове місце в системі менеджменту посідає цільова підсистема. Перші три її підцілі: підвищення якості продукції і послуг, ресурсозабезпечення, розширення ринку збуту товарів сприяють як більш повному задоволенню потреб споживачів, так і збільшенню прибутку, оскільки чим вища якість товару, тим може бути вищою її ціна; чим більша програма випуску, тим нижча собівартість продукції. Останні дві підцілі впливають на прибуток як безпосередньо (чим вищий організаційно-технічний рівень виробництва, тим більші його можливості збільшити обсяг випуску продукції), так і опосередковано (чим більше інвестицій буде вкладено в соціальний розвиток колективу, тим вищим буде його професійний рівень, тим якісніше і стабільніше він буде працювати). [28c. 351].

У цілому реалізація п'яти підцілей цільової системи менеджменту стратегічно і тактично позитивно впливають на досягнення конкурентоспроможності виробленої продукції і виконуваних послуг.

Функціональна підсистема реалізує шість функцій, які забезпечують управління процесом виробництва продукції, її реалізації і організації споживання. Одне з провідних місць у функціональній системі займає функція планування. Планування роботи підприємства громадського харчування здійснюється на основі глибокого і всебічного аналізу стану, в якому воно знаходиться у даний час. Це дає можливість визначити цілі і завдання підприємства, розробити стратегію дій, скласти необхідні плани і програми їх реалізації. Одним з основних факторів якості планів є використання при моделюванні наукових підходів до менеджменту. Якщо планові показники не будуть достатньо обґрунтованими, то як би добре не працювала система, результат буде незадовільним[29c. 124].

Організація – це функція, змістом якої є реалізація розроблених планів, створення підприємства, формування його структури і системи управління, організація власне процесів виробництва і обслуговування.

Мотивація праці забезпечує високу якість роботи колективу. Для того, щоб зацікавити працівників і спонукати їх до високоефективної праці, необхідно вибрати найбільш підходящий для підприємства і для персоналу спосіб задоволення виявлених потреб, тобто форму заохочення. До безвідповідальних працівників може бути використана і певна форма догани за несумлінну роботу і допущені недоліки.

Контроль – класична функція менеджменту, яка часто супроводжується обліком обсягу виконаної роботи. Контроль дає можливість завчасно визначити можливий ризик, помилки, відхилення від стандартів і тим самим створити передумови для процесу коригування діяльності підприємства. Головне завдання контролю – встановлення причин помилок і визначення шляхів виходу з ситуації, що склалася.

Регулювання – функція, що сприяє координації спільної трудової діяльності колективу. Вона здійснюється на основі інформації, що надходить до системи з внутрішнього і зовнішнього середовища і спрямована на здійснення заходів щодо доведення параметрів системи менеджменту до вимог зовнішнього середовища.

Усі розглянуті функції складають єдине ціле, вони переплетені одна з одною так, що їх важко розділити. Вони реалізуються за допомогою чотирьох груп методів: організаційних, адміністративних, економічних, соціально-психологічних.

Управляюча підсистема складається з п'яти важливих складових: управління персоналом, соціології і психології менеджменту, аналізу, розробки і реалізації, прогнозування прийняття управлінських рішень.

Управління персоналом є одним з основних завдань керівництва підприємства. Політика в цій царині формується спеціальними кадровими службами. Вони формують адміністративний, виробничий та інший персонал підприємства, категорії працівників, визначають потребу в кадрах, можливість підвищити або змінити кваліфікацію окремими працівниками тощо.

Соціологія та психологія менеджменту має велике значення в забезпеченні ефективності роботи колективу завдяки створенню і збереженню в ньому нормального морально-психологічного клімату (МПК). Важливими ознаками сприятливого МПК є: довіра і високі вимоги членів групи один до одного, дружня ділова критика, відсутність тиску керівників на підлеглих і визначення за ними права самостійно приймати значимі для колективу рішення і вільно висловлювати свою думку, задоволеність приналежністю даному колективу тощо.

Оптимальне керівництво діяльністю і МПК в колективі вимагає від керівного складу підприємства спеціальних знань та умінь з таких питань: комплектування первинних колективів з урахуванням фактора сумісності темпераментів і характерів членів колективу, науково обґрунтованого підбору, навчання і періодичної атестації керівних кадрів, використання соціально-психологічних методів, що сприяють вихованню у членів колективу навичок взаєморозуміння і взаємодії тощо.

Результативність роботи колективу залежить також від виконання соціальних аспектів менеджменту, до яких належать: підбір і просування кадрів, розподілення відповідальності в процесі прийняття рішення, формування оптимальної оплати праці, мотивація якісної праці, забезпечення безпеки, гігієнічних, фізіологічних та етичних норм організації праці тощо.

Процес прийняття і реалізації управлінських рішень базується на наукових підходах і принципах. При прийнятті рішень у процесі