Розвиток бібліотечної професії в Україні: сучасні концепції та напрями

Значних змін зазнають концепції вищої фахової освіти у межах освіти безперервної. Ця проблема останнім часом активно досліджується В. Пашковою, В. Скнар. Вона є безпосереднім предметом дисертаційних досліджень В. Ільганаєвої, Ю. Трач, І. Шевченко. О. Башун, О. Кашкарьова, Г. Саприкін, М. Слободяник включили питання підготовки та самоосвіти бібліотекарів як окремі завдання, або відповідні підрозділи у свої дисертації. Ця практика розвиваються за активної підтримки Української бібліотечної асоціації. Реальним фактом розвитку безперервної освіти в Україні є плідна діяльність Центра інформаційно-бібліотечної безперервної освіти для підготовки кадрів, модель якого розроблена В. Скнар (керівник проекту) і реалізується колективом кафедри бібліотекознавства та іноваційних технологій Київської державної академії керівних кадрів культури і мистецтв.

 

 

1. Дисертаційне дослідження висвітлило сучасний зміст розвитку бібліотечної професії в умовах демократичної Україні. Зміни умов праці та професіоналізації бібліотекарів, що відбуваються із застосуванням телекомунікаційних технологій, свідчать про нову професійну реальність. За досліджений період роль різних груп фахівців бібліотечно-інформаційної діяльності суттєво змінилася. Здійснений аналіз дозволив визначити основні підходи до осягнення „тихої революції”, тобто процесу поступового оволодіння бібліотекарями новітніми інформаційними засобами. Включення персональних комп'ютерів у наскрізні технологічні процеси упорядкування, опрацювання документів, їх зберігання; обміну електронною інформацією; пошуку із використанням можливостей інформаційних мереж, зруйнувало психологічний бар'єр, який існував, у сприйнятті інформатизації. Осмислення механізмів взаємодії традиційної бібліотеки з новітніми електронними технологіями сприяє спільній бібліотечно-інформаційній діяльності по обслуговуванню населення, але специфіка цієї пробеми на нинішньому етапі вимагає спеціального дослідження.

2. Прогнози про майбутнє бібліотеки у зв'язку з досягненнями інформатизації на початку досліджуваного періоду грунтувалися на судженнях про архаїчність бібліотеки, її неспроможність до трансформації. Завдяки активній комп'ютеризації публічних та університетських, а згодом й інших бібліотек, відбулися незворотні технологічні зміни, які набули поширення. Разом із тим, бібліотекарі як професія, придатна здійснювати нові завдання, також набула більшого визнання. Фахівці, які готують і упорядковують інформацію, здійснюють інтерактивний пошук, консультують і навчають користувачів комп'ютерної грамотності та культури, – виявилися необхідними в інформаційному суспільстві.

Участь бібліотекарів у здійсненні сучасного варіанту технології інформування довела, що найважливішими професійно-особистісними рисами бібліотекарів є: володіння метазнаннями (знаннями про те, як здобувати знання) ; діалогічність мислення; метакогнітивність (здатність формулювати запит на пошук, навіть за умов нечіткого його розуміння читачем).

3. Бібліотекар-професіонал з фаховими знаннями, досвідом, професійним вихованням, покликаний в першу чергу сприяти забезпеченню потреб і запитів читачів. Фактично він і нині діє у межах своєї місії. Одночасно його роль змістовно розширюється, оскільки він здійснює функцію забезпечення доступу, пов'язаного не лише з окремими документами і фондами, але й знаннями. Нові аспекти професійного зростання бібліотекарів відкриваються у сфері послуг: інструктування користувачів, яке включає конкретний пошук та загальний пошук (навігацію) ; режим „запит-відповідь”; навчання користувачів навігації тощо. Бібліотекарі у процесі інтерактивного пошуку розширюють сферу і доступність інтерпретації змісту інформації – від імені користувачів. Діючі фахівці бібліотечно-інформаційного обслуговування виявилися найбільш придатними і корисними у нових професійних ролях, з новими носіями інформації, одночасно здійснюючи активний розвиток традиційної бібліотеки. Саме ця група професіоналів забезпечує взаємодію двох паралельних інформаційних систем в інтересах користувачів.

4. Роль організатора ділового спілкування, кваліфікованого пошуку і адекватної інтерпретації отриманих даних, а також координатора всіх процесів та операцій обслуговування є компетенцією професійного бібліотекознавця-менеджера. Навіть за умов суттєвого ускладнення завдань, збільшення їх обсягів, необхідності осягнення значних технологічних особливостей обслуговування користувачів у новій системі, він залишається у межах власного фаху, поповнюючи та уточнюючи свої знання, уміння, навички, але не змінюючи свого професійного призначення. Цей теоретичний висновок підтверджений практикою і спостереженнями за успішною роботою випускників бібліотечних факультетів у інформаційних службах багатьох відомств і бізнесових структур.

5. Аналіз вказує на те, що оцінки сучасного і майбутнього бібліотеки у більшості прогнозів, оглядів, наукових публікацій грунтувалися на абстрактній бібліотеці; виключеннями є дисертації і монографії про національну, наукову, універсальну бібліотеку. Поряд із спільними рисами, сучасний етап інформатизації має і відмінності, що залежать від типологічних особливостей традиційних бібліотек, які слід дослідити в аспекті розвитку за умов інформатизації суспільства, – зокрема, це стосується дитячих, юнацьких, спеціальних бібліотек.

Прогнозний і науково-рекомендаційний зміст мають наступні висновки:

6. Бібліотечно-інформаційна сфера, що постійно і активно розширюється, і змінюється, вимагає безперервноїї комп'ютерної і технологічної самоосвіти і раціоналізації, розвитку нових напрямків професійної культури бібліотекаря. Але бібліотечні фонди і надалі розміщуватимуться у приміщеннях бібліотеки, як фізичний простір для матеріалів у нецифровій формі, як пункт безпосереднього доступу, необхідний для задоволення багатьох категорій читачів. Для інших груп фізичні прояви бібліотеки як засобу спілкування, можуть бути замінені технологічним і інтелектуальним спілкуванням.

7. Проблемними залишаються пропозиції про нову роль бібліотекарів, зокрема про їх перетворення на дослідників знань, розробників та видавців, інтелектуальних навігаторів, або екскурсоводів у „мандрівках по знаннях”. Враховуючи зростання форматів запису та пошукових систем, бібліотекарю в деяких прогнозах відводять роль інтелектуального навігатора; бібліографу довідково-пошукової служби – роль інтерпретатора знань. Ці питання також вимагають спеціального вивчення.

Все більшого