Розвиток документно-інформаційних ресурсів з мистецтва публічних бібліотек

Одним із основних принципів комплектування електронними виданнями є старанний відбір і придбання виключно ліцензованої продукції.

Важлива роль в документозабезпеченні фондів мистецтва належить книжковим магазинам універсального профілю. В універсальних книгарнях в асортименті бувають книги майже усіх галузей знання. Спеціалізовані створюються за різною ознакою. За змістом: мистецька література, художня тощо. Є магазини відповідного виду творів друку: ноти, образотворчі видання, фотоальбоми тощо. За засобами розповсюдження створюються магазини Книга – поштою; за мовною ознакою – Українська книга, Іноземна книга. Існують магазини, що продають як нову, так і ту, що була у вжитку літературу.

Перевагою книжкових магазинів є те, що документовидання потрапляють до них раніше, ніж в бібліотечні колектори. В магазинах легко купити місцеві видання з мистецтва.

Але продаж через магазин має недоліки. Магазини не гарантують планомірні поповнення фондів мистецтва, вимагають від комплектатора великих затрат часу. Серед книжкових магазинів у сучасних ринкових умовах успішно функціонують ті, що змогли за підтримки місцевої адміністрації налагодити прямий зв’язок з регіональними оптовими структурами або видавництвами, відмовитися від дорогих послуг дрібних посередників, утримати на мінімальному рівні накладні витрати, забезпечити доволі широкий асортимент, який відповідає кон'юнктурі регіонального ринку.

Сьогодні формується нова система дистрибуції української видавничої продукції, яка поєднує книжкові магазини різних форм власності, як самостійні, так і при видавництвах, навчальних закладах, наукових та громадських організаціях. Разом з ними діють солідні книготорговельні фірми у вигляді холдингів, акціонерних товариств, об’єднань та мереж, дрібнооптові книготорговельні підприємства, лотки і кіоски, книгоноші. Ці традиційні канали книгорозповсюдження доповнюються електронними: у мережі Інтернет функціонують понад 100 сайтів українських електронних книжкових магазинів, які мають перевагу перед традиційними та мають можливість реалізації продукції цілодобово і без торгових залів, складів, посередників, підтримуючи «віртуальне підприємство» за допомогою веб-сайта; забезпечення оперативного надання покупцям інформації про зміни книжкового асортименту та наявність на ринку потрібних видань даної галузі, підтримка двостороннього зв’язку між продавцем та покупцем, економія їх часу завдяки налагодженню інтерактивного спілкування та електронної системи розрахунків та ін. Завдяки цим перевагам вітчизняні електронні книжкові магазини все впевненіше поширюються в мережі Інтернет і стають значущим сегментом українського книжкового ринку.

Однією з необхідних умов повноцінного документозабезпечення фондів мистецтва публічних бібліотек є достатньо повна й оперативна інформація про видавничу продукцію. З цією метою систематично переглядаються плани вітчизняних видавництв та зарубіжжя: «Нові видання України», «Літописи книг», «Літописи образотворчих видань», «Літиписи нотних видань», «Літописи газетних статей», «Літиписи журнальних статей», газети «Книжное обозрение», «Ex libris», «Книжковий світ» та ін., вивчаються видавничі каталоги видавництв України.

Джерелом документозабезпечення фондів мистецтва публічних бібліотек є поштові відділення в містах, районах, селах, що приймають заявки на періодичні та передплатні видання з мистецтва.

Великі бібліотеки мають можливість купувати документи у власників персональних бібліотек. Це джерело особливо важливе при ретроспективному комплектуванні фондів літературою з мистецької тематики.

Позитивним надбанням останнього часу став розвиток благодійної діяльності громадських організацій та фондів.

Виділяють кілька способів документозабезпечення. Одним з традиційних способів документозабезпечення фондів мистецтва публічних бібліотек є документообмін. Його слід розглядати не лише як засіб комплектування, а й як взаємодопомогу при створенні повноцінних фондів мистецтва, що активно використовуються користувачами. Він дає змогу звільнити фонд мистецтва від зайвої, мало використовуваної літератури мистецької тематики і поповнити його виданнями, потрібними для користувачів.

У залежності від умов перерозподілу документів з мистецтва виділяють кілька форм обміну: обмін між документними фондами мистецтва власними виданнями; безплатне розповсюдження окремих документів мистецтва або перерозподіл тих, що не використовуються; обмін комплектами національних творів друку мистецької тематики; виконання замовлень на заповнення прогалин із дублетних та мало використовуваних фондів мистецтва.

Предметом документообміну можуть бути усі види документів мистецької тематики, головна вимога – наукова, історична, культурна цінність. Згідно з ГОСТом 7. 76-96 «Комплектование фонда документов. Библиографирование. Каталогизация. Термины и определения» термін «Обмін документами» структурований внутрішній, що відповідає практиці діяльності бібліотек, який набув розповсюдження лише у 1990-х р. р., але тривалий час не відігравав необхідної ролі у документозабезпеченні фондів мистецтва.

Обмінно-резервні фонди – мережа фондів, яка поєднує два фонди з різним призначенням. Обмінні фонди мистецтва створюються для передачі їх до інших публічних бібліотек, резервні – для поновлення фонду мистецтва безпосередньо даної бібліотеки. Для передачі документів мистецтва з обмінного фону бібліотека складає акт в двох примірниках. Один разом з виданнями і списком надсилається в бібліотеку одержувачу, другий залишається в бібліотеці – фондоотримувачі. До акта додається доручення на одержання видань з мистецтва з обмінного фонду, або поштова квитанція, коли література відправляться поштою. Ці акти є супровідними документами для передачі і отримання обмінних видань мистецтва. На їх підставі здійснюється вилучення видань мистецтва з фонду однієї бібліотеки і прийому другій.

Сьогодні, за неповними даними, в Україні функціонують близько 250 ОРФ, в яких